Головуючий І інстанції: Л.М. Опімах
22 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1613/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Бенедик А.П.
суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.
за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду (головуючий-суддя І інстанції: Опімах Л.М.) від 13.11.2017р. (повний текст рішення складено 13.11.2017р.) по справі 818/1613/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області
про визнання незаконною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, в якому просив:
- визнати незаконною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену в листі № К--9430-4585/6-17 від 16.08.2017 р.;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 17.07.2017 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області. До заяви були додані чіткі графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, а також копія паспорту, ідентифікаційного номеру та погодження Дмитрівської сільської ради щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Листом від 16.08.2017 р. № К--9430-4585/6-17 відповідач повідомив ОСОБА_1 про неможливість задоволення його заяви у зв'язку з тим, що відповідно до інформаційної довідки, наданої Міжрайонним управлінням у Великописарівському та Краснопільському районах Головного управління від 04.08.2017 р. № 763/113-17, землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, відносяться до земельних ділянок, зарезервованих для передачі у власність учасникам антитерористичної операції. Крім того, пункт 14 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачає учасникам бойових дій першочергове відведення земельних ділянок. 22.08.2017 р. відповідачу направлено запит про надання інформації щодо земельних ділянок, зарезервованих для подальшої передачі учасникам антитерористичної операції на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області. З листа-відповіді на вказаний запит вбачається, що Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області визначено та зарезервовано на території Сумської області земельні ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції, а інформацію про зарезервовані земельні ділянки для передачі у власність учасникам антитерористичної операції було підготовлено у вигляді картографічного матеріалу по окремих масивах (земельних ділянках) в розрізі сільських рад. Також у листі було додатково повідомлено, що наказом Головного управління "Про затвердження переліку земельних ділянок та альбому-атласу" № 17 від 10.02.2016 р. затверджено перелік земельних ділянок для відведення учасникам антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції. Відповідно до цього наказу на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області зарезервовано три земельні ділянки площею 35,67 га, 30,07 га та 42,72 га. При цьому жодна з указаних земельних ділянок не має ніякого відношення до земельної ділянки, на території якої розташована бажана до відведення у власність позивача ділянка. Позивач вважає відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України. Так, вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою наведений у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, при цьому в листі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 16.08.2017 р. № К--9430-4585/6-17 не наведено жодної з них. Таким чином, оскільки законодавцем встановлено виключні підстави, за наявності яких може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то відповідач незаконно та безпідставно відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2017 року адміністративний позов задоволено.
Визнано незаконною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену в листі № К--9430-4585/6-17 від 16.08.2017 р., у наданні дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.
Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області 1280,00 грн в рахунок повернення судового збору.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили подати до Сумського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що відповідно до інформаційної довідки, наданої Міжрайонним управлінням у Великописарівському та Краснопільському районах Головного управління від 04.08.2017 р. № 763/113-17, землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, відносяться до земельних ділянок, зарезервованих для передачі у власність учасникам антитерористичної операції. Крім того, пункт 14 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачає учасникам бойових дій першочергове відведення земельних ділянок. Також, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суд першої інстанції перебрав на себе дискреційні повноваження відповідного органу.
Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 року задоволено клопотання представника відповідача про участь справі у режимі відеоконференції.
У судове засідання представники сторін не з'явились.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційною скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 17.07.2017 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.
Листом від 16.08.2017 р. № К--9430-4585/6-17 відповідач повідомив про неможливість задоволення заяви у зв'язку з тим, що землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки відносяться до земельних ділянок, зарезервованих для передачі у власність учасникам антитерористичної операції.
Позивач, не погоджуючись із вищевказаною відмовою, звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи у клопотанні позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, відповідач порушив приписи ст.118 ЗК України, якою визначено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні зазначеного дозволу. В зв'язку з чим, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст.3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.1, 2 та п. "а" ч.3 ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;
Відповідно ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом ( ч.3 ст.116 ЗК України).
Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ч.1 ст. 117 ЗК України).
Згідно положень ч.ч. 6-7 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 ЗК України).
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства мають право звернутися з відповідним клопотанням, з наданням відповідних документів.
В свою чергу, законом визначено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Разом з тим, як встановлено під час розгляду справи, листом від 16.08.2017 р. № К--9430-4585/6-17 позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку з тим, що землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, відносяться до земельних ділянок, зарезервованих для передачі у власність учасникам антитерористичної операції.
На підставі вище викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відмовляючи у клопотанні позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, порушив приписи ст.118 ЗК України, якою визначено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні зазначеного дозволу.
Так, ЗК України визначено порядок розгляду даної категорії питань, зазначається, що відповідний орган виконавчої влади розглянувши питання про надання земельної ділянки для особистого селянського господарства надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою, або мотивовану відповідь.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що розгляд заяви позивача може завершитись її задоволенням, або вмотивованою відмовою у ненаданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Матеріали справи містять відповідь відповідача, яка свідчить про утримання від прийняття відповідного рішення.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідь відповідача була фактично відмовою у задоволенні клопотання позивача, в зв'язку з чим, позовні вимоги в частині визнання її незаконною є обґрунтованими, а рішення суду в цій частині законним та правомірним.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області, виходячи з наступного.
Так, питання надання або відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є дискреційними повноваженнями відповідача.
Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, під дискреційним повноваженням колегія розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Колегія суддів зауважує, що суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за № 13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Згідно ч.2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: "Класс та інші проти Німеччини" від 6 вересня 1978 року, "Фадєєва проти Росії" (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, "Кумпене і Мазере проти Румунії" (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що питання надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства є саме дискреційними повноваженнями відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту порушених прав особи буде зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2017 року не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому підлягає частковому скасуванню з прийняттям нової постанови.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області задовольнити частково.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2017р. по справі №818/1613/17 скасувати в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.
В цій частині прийняти нову постанову, якою зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.07.2017 року про надання дозволу розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2017р. по справі 818/1613/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова Л.О. Донець
Повний текст постанови складено 01.02.2018.