24 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/8081/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Костіва М.В.
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
за участю секретаря Богдан А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 22.06.2017 про відмову в роз'ясненні рішення у справі №607/11768/16-а за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії (суддя І інстанції - Позняк В.М., місце ухвалення: м. Тернопіль, дата складення повного тексту рішення суду І інстанції: 22.06.2017),
встановив:
Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області звернулося до суду із заявою, в якій просило роз'яснити судове рішення у справі №607/11768/16-а, оскільки діючим законодавством у 2007, 2008, 2009 роках не передбачено ділення середньої заробітної плати за вимушений прогул на кількість місяців такого прогулу за рішенням суду
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 22.06.2017 в задоволенні заяви у задоволенні заяви Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про роз'яснення судового рішення відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою роз'яснити роз'яснити рішення у справі №607/11768/16-а, вказуючи мотиви, аналогічні тим, що викладені у заяві про роз'яснення судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Аналіз вищезазначеної норми дає підстави для висновку про те, що роз'яснення судового рішення за своєю правовою суттю є одним із способів усунення його недоліків, яке не передбачає виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Незрозумілість судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
При цьому, конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим дана правова норма не містить, а із її змісту вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
Заява Відповідача про роз'яснення судового рішення не містить посилань на те, що певні частини постанови суду викликають труднощі в їх розумінні.
Із аналізу заяви про роз'яснення судового рішення неможливо встановити, в чому саме полягає його нечіткість, та що викликає труднощі у розумінні його змісту. Адже доводи заявника, зокрема, щодо неможливості здійснити нарахування внеску на заробітну плату за вимушений прогул шляхом ділення заробітної плати (доходу) на кількість місяців, за які вона нарахована, досліджувалися при прийнятті рішення у справі та спростовуються положеннями ч. 2 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011 року, тобто діяв на час визначення заробітку позивача при призначенні пенсії.
Суд може відмовити у роз'ясненні рішення, якщо воно не припускає різного тлумачення, незрозумілість рішення зумовлена неуважністю прочитання тексту рішення, правовою безграмотністю або небажанням виконувати його у визначеному судом порядку.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Тернопільського міськрайонного суду є чіткою та зрозумілою, а доводи заяви про роз'яснення судового рішення та апеляційної скарги зводяться до незгоди Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного України в Тернопільській області із судовим рішенням, що не може бути підставою для його роз'яснення.
Отже, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 254, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 22.06.2017 про відмову в роз'ясненні рішення у справі №607/11768/16-а - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та відповідно до ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
Повне судове рішення складено 01.02.2018.