24 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/8048/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Костіва М.В.
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
за участю секретаря Богдан А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.06.2017 у справі №159/1278/17 за позовом ОСОБА_1 до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії (суддя І інстанції - Панасюк С.Л., місце ухвалення: м. Ковель, дата складення повного тексту рішення суду І інстанції: 23.06.2017),
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся в суд з позовом до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (надалі - відповідач), в якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив: визнати протиправними дії відповідача щодо виплати йому пенсії без врахування розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії та виплатити йому пенсію у розмірі, не нижчому, ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ч.3 ст. 46 Конституції України, починаючи з 01.09.2015 року з виплатою компенсації втрати частини доходу в зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії в повному розмірі без обмеження строком; стягнути з Державного бюджету України в його користь судовий збір; постанову суду скерувати до негайного виконання.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.06.2017 Адміністративний позов задовольнити частково: визнано протиправними дії Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії в зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму; зобов'язано Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України провести перерахунок пенсії і виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі, не нижчому, ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом, починаючи з 01 вересня 2015 року, з врахуванням раніше виплачених сум; в решті вимог - відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат; постанову суду в межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що Постановою №265 від 26 березня 2008 року «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» передбачено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію та інвалідам, крім осіб, зазначених у п.1 цієї Постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексацій та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членами сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання), не досягає 949 грн, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру. Тобто, відповідно до Постанови №265 встановлення щомісячної державної адресної допомоги до розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, для достроково призначених пенсій відповідно до п.2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено. Апелянт також вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що положення Постанови №265 суперечать нормам Конституції України, оскільки Конституційним Судом України не прийнято рішення про скасування цих положень у звязку з тим, що вони не відповідають Конституції України. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що позивач з 22.02.2014 року перебуває на обліку в Ковельському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України, одержує державну пенсію за віком в розмірі 949,00 грн.
Позивач звернувся до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок і підвищення йому пенсії до розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, починаючи з 1 вересня 2015 року.
Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України листом №40/К-01 від 27.03.2017 року відмовило позивачу в задоволенні його заяви.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач оскаржив їх до суду.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно відмовив позивачу в перерахунку пенсії не нижче прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки розмір одержуваної ОСОБА_1 пенсії є нижче такого прожиткового мінімуму. Тому належним способом захисту її порушеного права є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у розмірі, не нижчому ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст.46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35, а у жінок - 30 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (ч. 3 ст. 28 Закону).
Згідно з ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачає, що прожитковим мінімумом є вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Відповідно до ст.2 цього Закону прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною ОСОБА_2 України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня 2016 року - 1130 гривень, з 1 грудня 2016 року - 1247 гривень.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено з 01 травня 2017 року - 1312 грн., з 01 грудня 2017 року - 1373 грн.
Абз.2 ч.3 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що з 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
Таким чином, підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, а перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».
Як вбачається з матеріалів справи, розмір пенсії позивача становить: з 01 жовтня 2016 року - 949,00 грн, з 01 грудня 2016 року - 949, 00 грн, з 01 січня 2017 року - 949, 00 грн, що менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та «Про Державний бюджет України на 2017 рік».
При цьому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги покликання відповідача на п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», яким встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, крім осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949 гривень, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, разом з тим, п. 2 Постанови № 265 суперечить ст.46 Конституції України, нормам Законів України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», «Про прожитковий мінімум», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів звертає увагу на те, що застосування положень Постанови № 265 не може позбавляти особу її конституційного права на належний рівень життя, який не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Крім того, Конституційний суд України у рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 вказав, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Петриченко проти України» (Заява №2586/07) від 12 липня 2016 року визнав порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з тим, що у цій справі національні суди не розглянули доводи заявника з прямим посиланням на статтю 46 Конституції України про те, що розмір його пенсії був нижчим від встановленого у відповідний час прожиткового мінімуму. Аналогічних висновків Європейський суд з прав людини дійшов у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine) та у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine) (заява № 5231/04, від 7 жовтня 2010 року).
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що оскільки нарахування та виплату позивачу пенсії за віком було проведено без дотримання гарантій передбачених, Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, висновок суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату такої пенсії в розмірі нижчому ніж прожитковий мінімум встановлений для осіб, які втратили працездатність є правильним; судом першої інстанції також обрано належний спосіб захисту шляхом зобовязання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача у розмірі, не нижчому ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Однак колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги за весь період, про який просив позивач, а саме - з 01.09.2015, оскільки ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом 04 квітня 2017 року, а тому позов у частині визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача у розмірі, не нижчому ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01 вересня 2015 року по 02 жовтня 2016 року необхідно залишити без розгляду.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв постанову з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог ст.317 КАС України є підставою для її скасування та ухвалення нової.
Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України задовольнити частково.
Постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.06.2017 у справі №159/1278/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 у зв'язку із збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі, не нижчому ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 03 жовтня 2016 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Адміністративний позов у частині позовних вимог про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії за період з 01 вересня 2015 року по 02 жовтня 2016 року залишити без розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_3
судді ОСОБА_4
ОСОБА_2
Повне судове рішення складено 01.02.2018.