31 січня 2018 року справа № 311/2896/17(2-а/311/62/2017)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.,
суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В. ,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі судового засідання в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Василівського районного суду Запорізької області від 22 листопада 2017 р. (суддя Сидоренко Ю.В.) по справі № 311/2896/17 (2-а/311/62/2017) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо недоплати йому щорічної грошової допомоги до 5 травня відповідно до вимог ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантій їх соціального захисту»; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату недоплаченої суми щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2017 рік в сумі 5360 грн. (а.с. 1-3).
Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 22 листопада 2017 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с. 22-24).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 28-31).
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що допомогу до 5 травня отримує не в повному обсязі. Так недоплачена відповідачем частина щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій за 2017 рік, становить - 5360 грн. Крім того, зазначає, що відмова відповідача у її виплаті є неправомірною, порушує його права, передбачені ч.5 ст. 12 Закону України №3551-XII (а.с. 31).
У відповідності до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області як учасник бойових дій та має право на пільги, встановлені ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується посвідченням серії МВ №041149 виданого 24.06.2015 року (а.с.5).
Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2017 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області з заявою щодо виплати йому щорічної грошової допомоги, як учаснику бойових дій до 5 травня.
Відповідно до листа Управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області № 01-09/3898 від 02.11.2017 р., позивачу було повідомлено, що йому було здійснено виплату допомоги до 5 травня в розмірі 1200 грн. відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 05.04.2017 року № 223 «Про деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбачені Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (а.с. 13).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при виплаті разової грошової допомоги у 2017 році правомірно керувався постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 року №223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги , передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни гарантій їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до приписів статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, встановлено виплату щорічно до 5 травня учасникам бойових дій разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджету.
Відповідно до ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України, Бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України.
Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.
Законом України від 28.12.2014 р. № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 01.01.2015р., розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, із набуттям чинності Закону України від 28.12.2014 р. № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня встановленого ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Як зазначено у рішенні Конституційного суду України від 03.10.1997р. у справі №18/183-97, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та лишається діючою на момент спірних правовідносин.
Враховуючи, що Закон України від 28.12.2014 р. № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» прийнятий пізніше Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», то у даному випадку, підлягають застосуванню норми Закону України від 28.12.2014 р. № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин».
Кабінетом Міністрів України на виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України прийнято постанову від 05.04.2017 №223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Підпунктом 1 пункту 1 зазначеної Постанови Кабінетом Міністрів України встановлено, що у 2017 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад. Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання) у такому розмірі: учасникам бойових дій - 1 200 гривень.
Під час розгляду справи підтверджено, що виплата позивачу у 2017 році разової щорічної грошової допомоги до 5 травня проведена у розмірі, визначеному Постановою КМУ від 05.04.2017р. №223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Наведене свідчить про те, що відповідачем у 2017 році правомірно було виконано зобов'язання перед позивачем.
Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012р. № 3-рп/2012 зазначив, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування кожного на достатній життєвий рівень.
Конституційний Суд України виходить із того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов'язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України.
Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість її фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч.1 ст.17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Невід'ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави. Одним із таких органів є Кабінет Міністрів України, який згідно з п.2 ч.1 ст.20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» забезпечує проведення державної соціальної політики, соціальний захист громадян та вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення.
На підставі викладеного, виплачуючи позивачу у 2017 році допомогу до 5 травня у розмірах, визначених постановою КМУ від 05.04.2017р. № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», відповідач діяв у межах повноважень та у відповідності до законів та Конституції України.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень довів правомірність власних дій, що полягали у виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2017 рік у розмірі 1200,00 грн.
Тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є обгрунтованим.
Доводи позивача не спростовують висновків суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.
Керуючись ч.4 ст. 243, ч.1 ст. 309, ст.ст. 311, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Василівського районного суду Запорізької області від 22 листопада 2017 р. по справі № 311/2896/17 (2-а/311/62/2017) - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: В.В. Мельник
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов