Справа № 645/5409/17 Головуючий 1 інст. - Бондарєва І.В.
Провадження:№ 22ц/790/518/18 Доповідач - Карімова Л.В.
Категорія: встановлення факту
01 лютого 2018 року Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карімової Л.В.,
суддів колегії: Кружиліної О.А.,
Хорошевського О.М.,
за участю секретаря Колесник О.Е.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 грудня 2017 року у справі за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, заінтересована особа - Харківська міська рада,
У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 в період часу з листопада 2002 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2017 року відмовлено у відкритті окремого провадження у справі за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, заінтересована особа - Харківська міська рада.
Вказана ухвала оскаржена ОСОБА_3, який посилаючисьна невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати цю ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що інших спадкоємців крім нього, ОСОБА_3, у ОСОБА_4 немає, тому встановлення факту його проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не може вплинути на спадкові права інших осіб. За таких обставин, вважає, що спір про право відсутній.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у відкритті окремого провадження, суд першої інстанції виходив з підстав, передбачених ч.4 ст.256 ЦПК України в редакції 2004 року, вважаючи, що із заяви ОСОБА_3 вбачається спір про право, тому вищевказану справу необхідно розглядати в порядку позовного провадження.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та зроблений з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 в період часу з листопада 2002 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
За приписами ч.1 ст.234 ЦПК України в редакції 2004 року, що діяла на час вирішення судом питання про відмову у відкритті провадження у справі, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Так, у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер.
Відповідно до ч. 2 ст.256 ЦПК України в редакції 2004 року у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Зазначені норми права кореспондуються з нормами ст.ст. 293, 315 ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року.
Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 31.03.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору розглядається за правилами окремого провадження.
Справи про спадкування розглядаються судами в порядку позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права і обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Зі змісту заяви ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем і викладених в ній доводів вбачається, що до суду з вказаною заявою він звернувся з метою оформлення в подальшому права на спадкування за законом у четверту чергу згідно ст.1264 ЦК України, та зазначив, що інших можливих спадкоємців у ОСОБА_4 немає і спір про право відсутній.
Отже, встановлення цього факту заявнику необхідне для отримання свідоцтва про право на спадщину.
В матеріалах справи також відсутні відомості про наявність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4
Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини, не з'ясував які ж фізичні та юридичні особи можуть бути заінтересовані у вирішенні цієї справи і підлягають залученню до участі в ній.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність спору про право є передчасним, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України суд не позбавлений можливості при розгляді справи по суті в порядку окремого провадження залишити заяву без розгляду, якщо встановить наявність спору про право.
Допущені судом першої інстанції порушення процесуального права призвели до неправильного вирішення справи.
Зазначені обставини є підставою для скасування вищевказаної ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи до цього ж суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 6 ч.1 ст. 374, ст.ст. 379, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2017 року скасувати.
Справу направити до Фрунзенського районного суду м. Харкова для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий:
Судді: