Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 33/781/33/18 Головуючий у суді І-ї інстанції Льон С. М.
Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Гончар В.М.
02.02.2018 року. Суддя апеляційного суду Кіровоградської області Гончар В.М., за участі представника особи притягнутої до відповідальності ОСОБА_3 - адвоката Біденка О.С., розглянув у порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 листопада 2017 року, якою:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1,
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки без оплатного вилучення транспортного засобу та стягнено судовий збір в розмірі 320 грн. на користь держави.
Згідно постанови суду ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що 17.10.2017 року о 08 годині 35 хвилин по вул. Михайлівській, 17 в м. Кропивницький, керував автомобілем марки «Dacia Logan» державний номерний знак НОМЕР_3, в стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан сп'яніння проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків. Дане правопорушення на протязі року вчинене повторно. Отже ОСОБА_3 порушив вимоги п. 2.9А ПДР України, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі та заяві ОСОБА_3, просить поновити строк на оскарження постанови суду першої інстанції посилаючись на те, що він отримав поштою дану постанову лише 30.11.2017 року, яка була оскаржена у визначений законом десятиденний термін. Також просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження в адміністративній справі закрити.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що при складанні адміністративного протоколу було допущено помилку в зазначенні державного номерного знаку та в описовій частині постанови суду зазначено, що правопорушення вчинено ОСОБА_5, а згідно резолютивної частини стягнення накладається на ОСОБА_3 Також вказав, що такого виду стягнення, як зазначено в постанові: штраф у розмірі 20400 грн. стаття 130 КУпАП не містить.
Під час апеляційного перегляду представник ОСОБА_3 - адвокат Біденко О.С. подану апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, при дачі пояснень зазначив, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа закриттю за обставин, викладених ОСОБА_3 в апеляційній скарзі. При цьому не заперечував, що його підзахисний ОСОБА_3 керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння.
Заслухавши пояснення представника правопорушника, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, перевіривши апеляційні доводи вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за таких обставин.
Враховуючи обставини з яких апелянтом були пропущені строки на оскарження постанови суду першої інстанції, вважаю за наявність достатніх підстав для їх поновлення, а тому в цій частині вимоги апеляційної скарги та поданої заяви підлягають задоволенню.
При розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Даний висновок суду об'єктивно підтверджується матеріалами справи, зокрема: - протоколом про адміністративне правопорушення серія БД № 079812 від 17.10.2017 року; -результатом алкотесту драгер ALCOTEST 6820 з позитивною пробою 1,02 проміле; - актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що в їх присутності водій ОСОБА_3 проходив огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Алкотест який показав результат 1,02 %.
Згідно диспозиції статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Перевіривши матеріали адміністративної справи апеляційний суд дійшов висновку, що в ході провадження по справі судом дотримано вимог ст. 245 КУпАП, а судовий розгляд справи проведено у відповідності до ст. 280 КУпАП.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП і застосував до нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП яке, за своїм видом і мірою є справедливим, необхідним і достатнім для виховання ОСОБА_3 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Враховуючи зазначене доводи ОСОБА_3 щодо скасування постанови суду та закриття провадження в справі за обставин, викладених в апеляційній скарзі є не обґрунтованими. Навпаки повністю спростовуються зазначеними вище протоколом про адміністративне правопорушення, позитивним результатом алкотесту Дрегер - 1,02% проміле, письмовими поясненнями свідків.
ОСОБА_3, як на підставу для скасування постанови суду посилається на те, що в протоколі та постанові суду вказано невірний державний номерний знак автомобіля НОМЕР_3, а насправді вірний номерний знак є НОМЕР_4. Зазначене можна вважати як технічною помилкою, оскільки щодо ОСОБА_3 також була складена наявна в справі постанова серія БР № 229840 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, в якій номерний знак автомобіля зазначений вірно НОМЕР_5.
Також ОСОБА_3 в апеляційній скарзі як на підставу для скасування постанови суду посилається на те, що в описовій частині постанови суду зазначено, що ОСОБА_5 порушив п. 2.9А ПДР, а до адміністративної відповідальності притягнуто ОСОБА_3
Як вбачається із оскаржуваної постанови суду у вступній її частині зазначено прізвище ОСОБА_3, у мотивувальній частині зазначено, що ОСОБА_3 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, огляд якого був проведений із застосуванням приладу «Драгер», у резолютивній частині постанови суду також зазначено прізвище ОСОБА_3 який визнаний винним за ч.2 ст. 130 КУпАП та на якого накладено відповідне стягнення. За вказаних обставин зазначене судом першої інстанції в мотивувальній частині постанови суду прізвище ОСОБА_5, слід вважати помилкою.
Беручи до уваги зазначене, допущені вказані помилки в протоколі та постанові суду самі пособі не можуть бути враховані апеляційним судом як підстави для скасування постанови суду, оскільки ОСОБА_3 в апеляційній скарзі та його представник під час апеляційного перегляду справи не заперечували факту керування правопорушником автомобілем саме у стані алкогольного сп'яніння.
Що стосується посилання апелянта з приводу невідповідності призначеного покарання, а саме те, що такого виду стягнення, як зазначено в постанові: штраф у розмірі 20400 грн. стаття 130 КУпАП не містить, вважаю безпідставними. Так, санкція ч.2 ст. 130 КУпАП передбачає покарання у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Зазначена сума штрафу в перерахунку розміру неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в грошовому еквіваленті і становить суму стягнення в розмірі 20400 грн.
За вказаних обставин посилання апелянта на свою невинуватість у вчинені адміністративного правопорушення за обставин викладених в апеляції, є способом захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, а тому вимоги апеляційної скарги в цій частині задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 листопада 2017 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 листопада 2017 року щодо ОСОБА_3, - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя - підпис
Згідно з оригіналом
Суддя Апеляційного суду
Кіровоградської області В.М. Гончар