30.01.2018 Київ К/9901/3982/18 810/1055/14-а
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року (головуючий суддя - Панченко Н.Д.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року (колегія суддів: головуючий суддя - Мамчур Я.С., судді: Желтобрюх І.Л., Горяйнов А.М.)
у справі №810/1055/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський оптико-механічний завод"
до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізюмський оптико-механічний завод" звернулося в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства та зазначає, що правомірність відображення спірних сум від'ємного значення податку на додану вартість підтверджено чисельними рішеннями судів, що набрали законної сили.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «В4» Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 13.09.2013 № 0003990.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій зазначили, що правомірність відображення позивачем спірної суми від'ємного значення податку на додану вартість, що у свою чергу переносилась до складу податкового кредиту наступних податкових звітних періодів підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Відповідач не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів 29 вересня 2014 року подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року від 26.07.2010 № 11094, від 04.08.2010 № 11654 подані позивачем з нульовими показниками, що свідчить про порушення позивачем ст.ст. 102, 198 ПК України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2013 року на 14 202 533 грн.
12 листопада 2014 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що висновки контролюючого органу щодо завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2013 року на суму 14 202 883 грн. спростовуються судовими рішеннями, що набрали законної сили.
15 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи контролюючим органом було проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Ізюмський оптико-механічний завод" за липень 2013 року.
Як вбачається з акта, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 102.1, 102.4 статті 102, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення суми податку на додану вартість (рядок 24 декларації) за липень 2013 року на суму 14 202 533, 00 грн. (а.с. 81-83).
Зазначені висновки податкового органу ґрунтуються на неправомірному, на думку відповідача, включенні позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2010 року, оскільки податкова декларація з податку на додану вартість від 26.07.2010 року № 11094 за червень 2010 року подана позивачем з нульовими показниками.
За результатами перевірки та на підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 вересня 2013 року № 0003990, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 14 202 533 грн. (а.с. 84).
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України в редакції, чинній на момент їх виникнення.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються статтею 200 ПК України.
Так, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів періодом, в якому виникла спірна сума залишку від'ємного значення є червень 2010 року.
Контролюючий орган зазначає про те, що податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року подана позивачем з нульовими показниками
Колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року у справі № 2а-8775/10/1070 визнано протиправними дії Іванківської МДПІ щодо відмови у визнанні податкових декларацій податковою звітністю. В іншій частині позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року в частині відмови в задоволенні позову скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою зобов'язано Іванківську міжрайону державну податкову інспекцію Київської області визнати декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року та декларацію з податку на прибуток за І півріччя 2010 року як податкову звітність.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає безпідставними зазначені доводи скаржника.
Також, колегія суддів враховує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у справі № 2а-5662/12/1070 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року та постановлено нову, якою:
визнано протиправними дії Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області щодо проведення камеральної перевірки задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість;
скасовано податкові повідомлення - рішення від 21.08.2012 року №0001071600, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 688 513 гривень та № 0000011600, згідно з яким позивачу зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за податковою декларацією за липень 2012року у розмірі 15 209 772 гривень.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 квітня 2015 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання дій Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області щодо проведення камеральної перевірки протиправними та залишено в силі в цій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 у справі № 2а-5662/12/1070. В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 залишено без змін.
Крім того, постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у справі 2а-627/11/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2011 року та ухвалою Вищого адміністративного осуду України від 21 січня 2015 року визнано протиправним та скасовано рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 19.01.2011 року №278/10/28-008 щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року як податкової звітності та зобов'язано Іванківську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області відобразити показники, які задекларовані платником податку в декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року по особовому рахунку платника податку.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року по справі №2а-1551/11/1070 визнано протиправними дії Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції у Київській області щодо ненадання письмового повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за лютий місяць 2011 року із зазначенням причин відмови.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року у справі №2а-4496/12/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року визнано протиправними дії Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області щодо невизнання як податкової звітності декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року, поданої ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.03.2013 відмовлено Іванківській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року у справі № 2а-4496/12/1070.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 у справі № 810/2347/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду України від 23 січня 2014 року, визнано протиправними дії Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за березень місяць 2013 року як податкової звітності; зобов'язано Іванківську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби визнати декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року як податкову звітність з моменту її подання до органу державної податкової служби; зобов'язано Іванківську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби забезпечити відображення показників декларації з податку на додану вартість за березень місяць 2013 року по особовому рахунку платника податку.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2014 року відмовлено Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 у справі № 810/2347/13-а.
Також, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2015 року, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС №0000251500 та №0000261500 від 01.04.2013, якими позивачу було зменшено задекларовану суму від'ємного значення по декларації за грудень 2012 року у розмірі 14 767 554 грн. та зменшено суму позитивного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ по декларації за грудень 2012 р. у сумі 436 228 грн.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи обов'язковість судових рішень,що набрали законної сили, на думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідача, оскільки переліченими вище судовими рішеннями, які набрали законної сили, спростовуються доводи податкового органу про завищення позивачем залишку від'ємного значення , який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2013 року на суму 14 202 533 грн.
Всупереч приписів частини другої ст. 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017р.) і яка кореспондує зі статтею 77 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017), відповідач не надав належних та беззаперечних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Частиною 1 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова