31.01.2018 м. Київ К/9901/1366/18 К/9901/1368/18 2а-5232/11/2670
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,
здійснивши попередній розгляд касаційних скарг ОСОБА_1 та Генерального штабу Збройних Сил України (Фінансове управління) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року (суддя Аблов Є.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного від 9 грудня 2015 року (головуючий суддя - Чаку Є.В., судді - Старова Н.Е. Файдюк В.В)
у справі № 2а-5232/11/2670
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Генерального штабу Збройних Сил України (Фінансове управління), Тилу Збройних Сил України, начальника Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України Гулая Ю.В.
про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
08 квітня 2011 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Генерального штабу Збройних Сил України (Фінансове управління) (далі - відповідач 1), Тилу Збройних Сил України (далі - відповідач 2), начальника Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України Гулая Ю.В. (далі - відповідач 3) в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Тилу Збройних Сил України щодо не внесення до пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 61 від 31.03.2011 року виплату грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористану частину щорічної основної відпустки за 2010 рік (10 днів) та інших виплат у належних розмірах;
- визнати протиправними дії начальника Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України ОСОБА_2 щодо видання пенсійному органу довідки невстановленої форми № 305/315 від 12.04.2011 року про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 та премії для обчислення пенсії, якою не передбачено «інші, виплати» (одноразові додаткові види грошового забезпечення), а саме: грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні;
- зобов'язати Генеральний штаб Збройних Сил України, начальника Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України Гулая Ю.В. вчинити дії щодо:
1) видачі ОСОБА_1 довідки встановленої форми про додаткові види грошового забезпечення та премії протягом останніх 24 місяців служби перед звільненням для обчислення пенсії із зазначенням фактичного розміру грошового забезпечення за перерахунком, грошових допомог на оздоровлення, матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань, індексацій та одноразової грошової допомоги при звільненні за перерахунком, та з врахуванням індексації, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
2) видачі довідки про складові грошового забезпечення позивача за березень 2011 року із урахуванням розміру грошового забезпечення за перерахунком, грошової допомоги на оздоровлення за 2011 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2011 рік, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні за перерахунком та з врахуванням індексації, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
3) виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за перерахунком та з врахуванням індексації; виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2010-2011 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2010-2011 роки за перерахунком та з врахуванням індексації;
- стягнути з Генерального штабу Збройних Сил України на користь позивача грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна у загальній сумі 8 149, 30 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року - адміністративний позов задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року апеляційну скаргу Генерального штабу Збройних Сил України (Фінансове управління) - задоволено частково:
- постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Генерального штабу Збройних Сил України на його користь грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна на загальну суму 8 149, 30 грн. - скасовано та в цій частині прийнято нову постанову, якою в задоволенні даної позовної вимоги - відмовлено;
- в решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року - залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції обґрунтував своє рішення тим, що момент виплати військовослужбовцю компенсації за невикористані відпустки пов'язаний з моментом його звільнення зі служби; грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія; довідка про складові заробітної плати позивача, яка була видана відповідачем 3, не відповідає вимогам чинного законодавства; докази щодо розрахунку із позивачем речовим майном чи грошовою компенсацією замість належного до видачі речового майна відповідачем не надано.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Генерального штабу Збройних Сил України на користь позивача грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна у загальній сумі 8 149, 30 грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що дана вимога вже була предметом розгляду судових органів стосовно якої є рішення суду, яке набрало законної сили.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ОСОБА_1 та Генеральний штаб Збройних Сил України (Фінансове управління) звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просили скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення.
Зокрема, позивач в своїй касаційній скарзі вказує на те, що на час розгляду судами попередніх інстанцій даної справи, жодного рішення суду щодо стягнення з Генерального штабу Збройних Сил України на його користь грошової компенсації замість належного до видачі речового майна на загальну суму 8149, 30 грн., яке набрало законної сили, не було, тому, як вважає позивач, рішення суду апеляційної інстанції в цій частині є безпідставним та підлягає скасуванню.
В свою чергу, відповідач 1 в своїй касаційній скарзі посилається на те, що Департаментом фінансів Міністерства оборони України розроблена форма довідки про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії, яка узгоджена з Департаментом пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України та доведена до командирів (начальників) усіх рівнів листом - роз'ясненням Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 17.04.2008 року за вих. № 248/6/С/468-д. Таким чином, на думку відповідача 1, форма довідки, яка видавалась позивачу під час його звільнення з військової служби, відповідає вимогам законодавства України. В касаційній скарзі, окрім іншого, відповідач 1 зазначив, що судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки обставинам, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 грудня 2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Генерального штабу Збройних Сил України (Фінансове управління), а касаційні скарги К/800/53362/15 та К/800/52473/15 обєднано в одне касаційне провадження за реєстраційним номером К/800/52473/15.
Позивач скористався своїм правом та надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу відповідача 1, в яких зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень.
Представник Генерального штабу Збройних Сил України (Фінансове управління), також, подав свої заперечення на касаційну скаргу позивача, мотивуючи їх тим, що Генеральний штаб Збройних Сил України в частині позовних вимог щодо стягнення на користь позивача грошової компенсації замість належного до видачі речового майна у сумі 8149,30 грн. - є неналежним відповідачем у даній справі, а тому вимоги щодо стягнення не підлягають задоволенню.
04.01.2018 справу, в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судових рішень відсутні, а касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Що стосується касаційної скарги позивача та оскарження ним рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення з Генерального штабу Збройних Сил України на користь позивача грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна у загальній сумі 8 149, 30 грн.
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що дана вимога вже була предметом розгляду судових органів стосовно якої є рішення суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Наведеною нормою КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.
Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 4. ст. 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Тобто, за змістом ч. 4 ст. 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.
Водночас, передбачене ч. 4 ст. 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.
Для спростування преюдиційних обставин, передбачених ч. 4 ст. 78 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами ст.90 КАС України.
Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Постановою Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справі № 21-79а15 за позовом ОСОБА_1 до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України про стягнення на його користь грошової компенсації за неотримане речове майно, належне йому за нормами забезпечення під час проходження дійсної військової служби, в сумі 8149,30 грн. в задоволені заяви ОСОБА_3 було відмовлено та залишено в силі постанову Вищого адміністративного суду від 21 січня 2015 року, якою в задоволені позову ОСОБА_1 по вказаній справі було відмовлено.
Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком постанови Київського апеляційного адміністративного суду, що дана вимога вже була предметом розгляду судових органів стосовно якої є рішення суду, яке набрало законної сили, тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Щодо касаційної скарги Генерального штабу Збройних Сил України (Фінансове управління), колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п. 7 постанови КМ України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (далі за текстом - постанова № 393) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Постановою КМ України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - постанова № 1294) упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).
Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців ЗС України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення, право на продовження відпустки, у разі хвороби, на кількість невикористаних днів цієї відпустки (ч.1 ст. 10-1 цього Закону).
Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою № 1294 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329; далі за текстом - Інструкція).
Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (пп. 3 п. 5 постанови № 1294, пп. 30.4 п. 30 розділу ХХХ Інструкції).
Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі МО України (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).
Одноразова грошова допомога при звільненні передбачена ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Отже, зазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача є законними та обґрунтованими.
Водночас, доводи відповідача 1 відносно того, що зазначені виплати не входять до складу грошового забезпечення і не можуть включатися при обчисленні його пенсії, а видана позивачу довідка про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії відповідає необхідній та законом встановленій формі колегією суддів касаційної інстанції відхиляються.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновків, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними.
Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційні скарги ОСОБА_1 та Генерального штабу Збройних Сил України (Фінансове управління) - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного від 9 грудня 2015 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.М. Бевзенко
В.М. Шарапа