Головуючий І інстанції: Біленський О.О.
22 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3693/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Бенедик А.П.
суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.
за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду (головуючий-суддя І інстанції: Біленський О.О.) від 25.10.2017р. (повний текст рішення складено 26.10.2017р.) по справі №820/3693/17
за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Аграрне" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України
до Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування наказу,
Позивач, Державне підприємство "Дослідне господарство "Аграрне" Інституту рослинництва імені В.Я.Юр'єва Національної академії аграрних наук України", звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача№4084 від 16.08.2017 року про проведення позапланової невиїзної перевірки позивача.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що контролюючим органом в оскаржуваному наказі не зазначено, яку саме було отримано податкову інформацію (зміст, суть та джерело її отримання взагалі невідоме) про порушення позивачем валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. На думку позивача, контролюючим органом було прийнято оскаржуваний наказ без дотримання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі- ПК України)
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2017 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДФС у Харківській області №4084 від 16.08.2017 року про проведення позапланової невиїзної перевірки ДП "Дослідне господарство "Аграрне" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України".
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області на користь ДП "Дослідне господарство "Аграрне" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України" судовий збір у сумі 1600,00 грн.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2017 року та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на незаконність оскаржуваної постанови через ненадання належної правової оцінки обставинам справи та порушення норм процесуального права.
Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що оскільки позивач не надав протягом 10 робочих днів, наступних за днем отримання запиту відповідь та документальне підтвердження у запитуваному обсязі, податковим органом правомірно прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства та винесено оскаржуваний наказ.
Позивач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що Ізюмською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області на адресу позивача направлено запит №7284/10/20-14-14-19 від 30.11.2016, підставою для надіслання якого вказано недостовірність інформації, яка містилась в податковій декларації позивача за вересень 2016 року.
Контролюючим органом у запиті зазначено, що у разі ненадання пояснень і їх документального підтвердження на вказаний запит позивачем будуть наявні підстави для проведення позапланової документальної перевірки на підставі п.п. 78.1.4. п. 78.1. ст. 78 ПК України.
Позивачем на адресу Ізюмської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області надано відповідь на запит №253 від 15.12.2016 разом з копіями підтверджуючих документів (договір перевезення №АС-12092016 від 12.09.2016 разом з додатками та додатковими угодами до нього, акти прийому-передачі виконаних робіт №№1,2,3,4,5 разом з реєстрами товарно-транспортних накладних до вказаних актів, копії платіжних доручень про оплату наданих послуг №1128, 1124, 1091, 1144, 1147, 1181, а також надано картку по рахунку №631 за вересень 2016 по відображенню в бухгалтерському обліку вказаних операцій).
З посиланням на п.п.75.1.1, 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України ГУ ДФС у Харківській області прийнято наказ №4084 від 16.08.2017 року про проведення позапланової невиїзної перевірки ДП "Дослідне господарство "Аграрне" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Автотранс Схід" за вересень 2016 року.
Підставою винесення вказаного наказу слугували висновки податкового органу про ненадання у запитуваному обсязі пояснень та документів.
Позивач, не погоджуючись із правомірністю прийняття оскаржуваного наказу, звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем своєчасно надано витребувані контролюючим органом на підставі п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України первинні документи, при цьому у контролюючого органу не виникло законодавчо передбаченої підстави для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, в зв'язку з чим, оскаржуваний наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
У відповідності до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України).
Отже, проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок є правом відповідача, як податкового органу.
Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Як встановлено під час розгляду справи, підставою для надіслання запиту №7284/10/2014-14-19 від 30.11.2016 контролюючим органом визначено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.
З даного приводу колегія суддів зазначає, що отримання податкової інформації органами державної податкової служби регламентується положеннями ст. 73 ПК України.
Так, згідно п. 73.3 ст. 73 ПК України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Відповідно до п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Як встановлено під час судового розгляду, підставою для надіслання запиту №7284/10/2014-14-19 від 30.11.2016 року контролюючим органом визначено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.
В свою чергу, позивачем надано відповідь на вищевказаний запит у строки, визначені податковим законодавством, а також надано необхідні копії документів.
При цьому оскаржуваний наказ контролюючим органом винесено з посиланням на п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, а не п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, відповідно до якого направлявся запит.
Натомість, для призначення позапланової документальної перевірки на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПУ України необхідно наявність двох складових - направлення письмового запиту контролюючого органу до платника податків із зазначенням порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; а також ненадання платником податків пояснення та їх документальних підтверджень протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Податковим органом ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не було надано доказів направлення запиту на адресу позивача на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України у порядку, визначеному ст.73 вказаного Кодексу.
Згідно ст.79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Аналізованими нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.
З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №21-425а14 від 27.01.2015.
Таким чином, оскільки позивачем своєчасно надано витребувані контролюючим органом на підставі п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК первинні документи, у контролюючого органу не виникло законодавчо передбаченої підстави для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що порушення податковим органом вимог діючого законодавства призвело до прийняття останнім наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП Дослідне господарство "Аграрне" Інституту рослинництва імені В.Я.Юр'єва Національної академії аграрних наук України" за відсутності підстав на її проведення.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно ч.2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" звернуто увагу на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.
Тобто, діюче законодавство України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або іншим чином порушили законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно саме до цієї особи - контрагента.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не довів законність та обґрунтованість власних дій, що є предметом оскарження позивачем.
Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст.77 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування, не довів правомірності власних дій, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2017р. по справі №820/3693/17 за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Аграрне" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування наказу залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик
Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець Л.В. Мельнікова
Повний текст постанови складено 01.02.2018р.