Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О.
Суддя-доповідач: Любчич Л.В.
29 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3219/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Любчич Л.В.
суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
представника відповідача - Бабенко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2017, суддя Спірідонов М.О., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 10.10.17 по справі № 820/3219/17
за позовом ОСОБА_3
до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області треті особи Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області , Державна судова адміністрація України
про визнання дій незаконними,
У серпні 2017 року ОСОБА_3 ( далі - позивач, ОСОБА_3) звернулася до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області ( далі - відповідач, ТУ ДСАУ в Харківській обл. ) в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСАУ в Харківській обл., щодо не здійснення нарахування судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 суддівської винагороди виходячи із посадового окладу судді в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік"за період з 01.01.2017 року по 30.06.2017 року;
- стягнути з ТУ ДСАУ в Харківській області, на користь ОСОБА_3, недоплачену суддівську винагороду за період з 01.01.2017 року по 30.06.2017 року, включаючи її складові, виходячи з щомісячного розміру посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат, що дорівнює 32000,00 грн.;
- постанову суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць допустити до негайного виконання.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСАУ в Харківській обл. щодо не здійснення нарахування судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 суддівської винагороди виходячи із посадового окладу судді в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік"за період з 01.01.2017 року по 30.06.2017 року.
Зобов'язано ТУ ДСАУ в Харківській обл. перерахувати судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 суддівську винагороду за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2017 року виходячи з розміру посадового окладу в сумі 32000,00 грн та провести виплати суддівської винагороди з урахуванням вже виплачених сум.
Не погодившись з даною постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1772-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Зазначеним Законом внесені зміни до законодавчих актів України, в тому числі і Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Положення зазначеного закону установлює, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 грн.
Відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату, включаючи видатки на премію та інші види заохочень та винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає в зв*язку з його не обґрунтованістю.
Відповідно до положень ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено без участі сторін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що Указом Президента України "Про призначення суддів" № 1412/2005 від 04 жовтня 2005 року ОСОБА_3, призначена на посаду судді Київського районного суду міста Харкова строком на п'ять років.
Наказом начальника ТУ ДСАУ в Харківській обл. від 17 жовтня 2005 року №02-5/111 ОСОБА_3 зарахована до штату Київського районного суду м. Харкова на посаду судді.
Постановою Верховної Ради України від 04 листопада 2010 року №2680-VI була брана на посаду судді Київського районного суду м. Харкова безстроково.
Наказом голови Київського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2010 року №08-04/88 зарахована до штату Київського районного суду м. Харкова як суддя, якого обрано безстроково.
У січні-червні 2017 року позивачем отримана суддівська винагорода та її складові, виходячи садового окладу 16000,00 гривень.
Доказів проходження позивачем кваліфікаційного оцінювання судді до суду не надано.
Позивач, не погоджуючись із розміром нарахованої та виплаченої їй суддівської винагороди, звернулася до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в Законі України "Про Державний бюджет на 2017 рік" відсутній будь-який інший місячний розмір мінімальної заробітної плати ніж 3200 гривень, то з 01 січня 2017 року 1600 гривень є розміром спеціальної тимчасової розрахункової величини, але не іншим розміром мінімальної заробітної плати на 2017 рік. Із посиланням на практику Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що аргументи відповідача про відсутність механізму реалізації законодавчого положення, відсутність бюджетних асигнувань та відсутність коштів, як причина невиконання своїх зобов'язань, не можуть бути підставою для невиконання вимог закону.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Закон України від 02.06.16р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд (надалі Закон № 1402-VIII).
Відповідно до п. 22 Розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» .
Позивач кваліфікаційне оцінювання не проходив, на посаду був призначений до набрання чинності Законом № 1402-VIII.
Пунктом 23 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною 3 статті 133 Закону України від 07.07.10р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
З 01.01.17р. набрав чинності Закон України від 06.12.16р. № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», пунктом 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
Як вбачається з частини 3 статті 133 Закону №2453-VI вказана норма містить сталу складову: «10» та динамічну: «мінімальних заробітних плат».
Конституційний Суд України в рішенні від 19.04.2000 р. № 6-рп/2000 охарактеризував сутність бланкетної норми, зазначивши, що основна особливість бланкетної диспозиції полягає у тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст, а зміни, що вносяться до нормативно-правових актів інших галузей права, посилання на які містить бланкетна диспозиція, не змінюють словесно-документну форму кримінального закону.
Оскільки інститут мінімальної заробітної плати є міжгалузевим інститутом, положення Закону № 1774 не регулюють відносини судоустрою, проте, ними запроваджено зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути враховано при визначенні її величини.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначено, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
У даному випадку, не відбулось звуження прав позивача, оскільки розмір суддівської винагороди порівняно з минулими періодами не змінився.
Згідно з частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
У відповідності до ст. 119 Бюджетного кодексу України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:
- бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);
- напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;
- бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).
Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.16р. №1801-VIII видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32 000 грн. не передбачені, а тому відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції, на підставі п.4 ч.1 ст.317 КАС України, як такої, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст. 243, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 по справі № 820/3219/17 скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.І. Сіренко О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 01.02.2018.