23 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11611/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Довгої О.І., Улицького В.З.,
за участю секретаря Мельничук Б.Б.
представника позивача Самардак М.М.
представника відповідача Кульчицького М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у справі (ухвалене головуючим - суддею Гавдик З.В. о 12 год 16 хв у м. Львові, дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції - 06 листопада 2017 року) № 813/2998/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, ОСОБА_2 - старшого лейтенанта ЗСУ начальника рятувально - пошукової десантної групи Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним дисциплінарного стягнення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить:
визнати протиправними дії старшого лейтенанта ОСОБА_2 щодо накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення усної догани та скасувати запис внесений у службову картку про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді усної догани;
визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2017 року № 631 в частині зняття з позивача 10% зі суми премії та повернути позивачу незаконно зняті кошти у розмірі 10% від суми премії;
визнати одностороннім, упередженим, неповним та необ'єктивним проведення службового розслідування заступником командира батальйону охорони з морально-психологічного забезпечення в/ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_3
зобов'язати командування в/ч НОМЕР_1 притягнути начальника РПДГ до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани за порушення Дисциплінарного статуту ЗСУ;
судовий збір у розмірі 2560,00 грн. та оплату послуг за надання правової допомоги адвокатського об'єднання «Екс-Юре» у розмірі 3500,00 грн. стягнути на користь позивача з відповідача 2.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що позивач 14.07.2017 року о 5:30 год. прибула на службу в ПРС. Приблизно в 14:30 год., після виконання 2-х стрибків, під час другого стрибка було жорстке приземлення, позивач відчула незначну біль у спині та присіла у кімнаті відпочинку перепочити. Коли позивач перебувала в кімнаті відпочинку, в кімнату зайшов старший лейтенант ОСОБА_2 і з образливими та нецензурними словами звернувся до позивачки щодо її відпочинку. Позивач відповіла, що триває обідня перерва і вона дуже втомилася та зробила йому зауваження щодо некоректного статутного звернення. Проте згаданий офіцер на зауваження позивачки не відреагував, кілька хвилин кричав до позивачки та вказав йти збирати укладочні столи, вага яких більше 30 кг, тоді як гранично допустима вага вантажу для жінки не може перевищувати 10 кг. Далі позивач вийшла на кухню, де знаходилися старший сержант ОСОБА_4 та старший солдат ОСОБА_5 , туди забіг старший лейтенант ОСОБА_2 і в присутності нижчого по званню військовослужбовця старшого солдата ОСОБА_5 викрикнув до позивача фразу про оголошення догани. На переконання позивача старший лейтенант ОСОБА_2 порушив порядок накладення дисциплінарного стягнення, а саме принижено гідність підлеглого. 27.07.2017 року закінчено службове розслідування по вказаній конфліктній ситуації, проте незважаючи на очевидні порушення дисциплінарного статуту старшим лейтенантом ОСОБА_2 , майор ОСОБА_3 , який проводив службове розслідування не вжив заходів для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності та в Акті проведення службового розслідування не вніс пропозиції командиру військової частини НОМЕР_1 по закінченню службового розслідування про притягнення старшого лейтенанта ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності згідно п. 4.1. Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України. В результатах розслідування не встановлено, чи вчинено правопорушення під час виконання позивачем службових обов'язків.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2017 № 631 в частині виплати у меншому розмірі 90% від максимальної суми премії фельдшеру-рятувальнику прапорщику ОСОБА_1 .
В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач - ОСОБА_1 та відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
Позивач у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконною, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в частині позовних вимог в яких відмовлено - задовольнити, а в іншій частині залишити без змін.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що судом не враховано перевищення старшим лейтенантом ОСОБА_2 дисциплінарної влади при віддані їй наказів та при накладенні дисциплінарного стягнення, порушено вимоги при накладенні та виконанні дисциплінарного стягнення. Вважає, що є підстави для притягнення старшого лейтенанта ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності. Крім цього зазначає, що судом першої інстанції не вирішено питання щодо відшкодування моральної шкоди.
Відповідач у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконною, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в частині задоволення позовних вимог, а в іншій частині залишити без змін.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 за № 631 «Про преміювання військовослужбовців військової частини за їх особистий внесок у загальні результати служби та виплату надбавки за виконання особливо важливих завдань військовослужбовцями за підсумками роботи у липня 2017 року» виданий відповідно до вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 № 260 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні в частині відмови, в решті залишити без змін.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України та надав пояснення, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в частині задоволення позовних вимог, в іншій частині залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України задовольнити, а рішення суду першої інстанції в частинні задоволення позовних вимог скасувати, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що 27.07.2017 складено та затверджено акт проведення службового розслідування по факту виникнення конфліктної ситуації, в якому зазначено, що під час проведення розслідування не вдалося встановити ступінь і суть вини дисциплінарного проступку кожного з військовослужбовців через розбіжності в поясненнях старшого прапорщика ОСОБА_1 та старшого лейтенанта ОСОБА_2
03.08.2017 наказом командира військової частини НОМЕР_1 за № 631 «Про преміювання військовослужбовців військової частини за їх особистий внесок у загальні результати служби та виплату надбавки за виконання особливо важливих завдань військовослужбовцями за підсумками роботи у липня 2017 року», наказано виплатити премію у меншому розмірі - 90% від максимальної суми премії позивачу на підставі «Догани» (усної) від 14.07.2017.
Вважаючи дії відповідачів та прийнятті рішення неправомірними та протиправними позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що спірний наказ на думку суду не відповідає таким критеріям як прийнятий обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), оскільки актом службового розслідування від 27.07.2017 по факту виникнення конфліктної ситуації, встановлено, що під час проведення розслідування не вдалося встановити ступінь і суть вини дисциплінарного проступку кожного з військовослужбовців через розбіжності в поясненнях прапорщика ОСОБА_1 та старшого лейтенанта ОСОБА_2 .
Судом не враховуються обґрунтування решти позовних вимог, оскільки суд не може здійснювати службове розслідування обставин конфліктної ситуації і робити висновки про ступінь і суть вини дисциплінарного проступку кожного з військовослужбовців. Складення акту за результатами службового розслідування по факту виникнення конфліктної ситуації є службовою діяльністю посадової особи на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно подій які мали місце.
Проаналізувавши матеріали справи та законодавчі положення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилкове застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи в частині задоволення позовних вимог.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до ст. 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно ст. 26 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст.ст. 28, 29, 30 Статуту єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;
забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Згідно ст.ст.35, 36, 37 Статуту накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.
Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.
Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Суд зазначає, що під наказом розуміється одна із форм реалізації владних функцій, організаційно - розпорядчих або адміністративно - господарських обов'язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов'язкова для виконання вимога начальника про вчинення або не вчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі. Під наказом розуміється також пряма вимога у вигляді розпорядження, вказівки, команди тощо.
За приписами ст.ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (ч. 3 ст. 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Відповідно до вимог ст. 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ командир наділений правом віддавати накази і розпорядження, а підлеглий зобов'язаний - їх виконувати; наказ має бути виконаний сумліно, точно та у встановлений строк.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно з приписами ст. 62 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на прапорщиків (мічманів) може бути накладене таке стягнення, як догана.
Командир взводу (групи), роти (корабля 4 рангу) має право робити зауваження, оголошувати догану, сувору догану (ст.63 Статуту).
Як слідує з матеріалів справи 14.07.2017 старший лейтенант ОСОБА_2 віддав наказ прапорщику ОСОБА_1 щодо перенесення укладочних столів разом з іншими військовослужбовцями групи. Однак, позивач відмовилась від виконання такого та вступила в обговорення наказу, виявляючи своє незадоволення у зв'язку з його отриманням.
В результаті не виконання наказу, щодо перенесення укладочних столів разом з іншими військовослужбовцями групи, прапорщику ОСОБА_1 було оголошено догану.
Колегія суддів зазначає, що згідно акту проведення службового розслідування по факту виникнення конфліктної ситуації встановлено, що під час проведення розслідування не вдалося встановити ступінь і суть вини дисциплінарного проступку кожного з військовослужбовців через розбіжності в поясненнях прапорщика ОСОБА_1 та старшого лейтенанта ОСОБА_2 .
Як слідує з доповіді тимчасового виконуючого обов'язки заступника командувача Сухопутних військ ЗСУ з морально - психологічного забезпечення - начальника управління полковника ОСОБА_6 щодо результатів перевірки фактів порушень з боку військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 , викладених у зверненні прапорщика ОСОБА_1 встановлено, що в діях старшого лейтенанта ОСОБА_2 та прапорщика ОСОБА_1 виявлено ознаки скоєння порушень військової дисципліни, а саме загальних обов'язків військовослужбовців, порядку відання і виконання наказів та порядку виконання дисциплінарних стягнень за скоєння зазначених порушень належать до компетенції командира військової частини НОМЕР_1 . Вказав, що на даний час ситуація між зазначеними військовослужбовцями є остаточно не вирішеною, що потребує постійного контролю та виховного впливу з боку командування військової частини НОМЕР_1 . Дії командира військової частини НОМЕР_1 за результатами проведення службового розслідування вважаються недостатніми та малоефективними з огляду на рішення направити матеріали службового розслідування для надання правової оцінки та прийняття рішення до органу військової прокуратури, замість прийняття особистого командирського рішення та не застосування до учасників конфліктної ситуації заходів дисциплінарного впливу.
Однак потрібно погодитись з твердженням представника Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, що під час проходження служби прапорщик ОСОБА_1 зобов'язана була діяти у відповідності до вимог ст.ст. 11, 12, 14, 16, 28, 30, 31, 35, 37 Статуту та ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ, згідно яких кожен військовослужбовець повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та Законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати свій військовий обов'язок, бути дисциплінованим, додержуватись вимог Статутів ЗСУ, про все, що сталося доповідати своєму безпосередньому начальникові, беззастережно виконувати свої службові обов'язки та накази начальника.
Відтак колегія суддів вважає, що мало місце невиконання прапорщиком ОСОБА_1 наказу старшого лейтенанта ОСОБА_2 при цьому порушуючи принцип єдиноначальності в ЗСУ, а тому оголошена догана була підставна.
До такого висновку суд апеляційної інстанції приходить із врахуванням того, що наказ можливо і було віддано в грубій формі із застосуванням ненормативної лексики, однак зазначене не може бути підставою для відмови від виконання наказу.
Згідно з п. 1.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008, грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до положень п. 31.1 Інструкції, командир військової частини має право позбавляти військовослужбовців премії повністю або частково.
Преміювання здійснюється згідно з інструкцією про преміювання військовослужбовців, яка розробляється у військових частинах виходячи зі специфіки та особливостей виконання завдань конкретної військової частини і затверджується вищим командуванням. Конкретні показники позбавлення військовослужбовців премії повністю або частково встановлюються в межах випадків, передбачених пунктом 31.5 цієї Інструкції.
Так, положеннями п. 31.5 Інструкції передбачено, що командир військової частини має право позбавляти військовослужбовців премії повністю або частково тільки на: 10% - у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «догана»; 20% - у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «сувора догана»; 40% - у разі накладення на військовослужбовця двох дисциплінарних стягнень «догана» («сувора догана»); 50% - у разі накладення на військовослужбовця трьох дисциплінарних стягнень «догана» («сувора догана»).
Командир військової частини позбавляє премії частково за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому у військову частину надійшло повідомлення про накладання дисциплінарного стягнення вищим командиром (начальником).
Відповідно до пункту 31.7 Інструкції, рішення про виплату премії, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі оформлюється наказом командира військової частини на підставі поданих за командою в кінці місяця клопотань безпосередніх командирів (начальників) про виплату (позбавлення повністю або частково) премії підлеглим військовослужбовцям. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії (повністю або частково) зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього. Забороняється позбавляти премії військовослужбовців протягом кількох місяців за одне допущене порушення.
Суд першої інстанції, визнаючи протиправним і скасовуючи наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2017 № 631 в частині виплати у меншому розмірі 90% від максимальної суми премії фельдшеру-рятувальнику прапорщику ОСОБА_1 виходив з того, що спірний наказ на думку суду не відповідає таким критеріям як прийнятий обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), оскільки актом службового розслідування від 27.07.2017 по факту виникнення конфліктної ситуації, встановлено, що під час проведення розслідування не вдалося встановити ступінь і суть вини дисциплінарного проступку кожного з військовослужбовців через розбіжності в поясненнях прапорщика ОСОБА_1 та старшого лейтенанта ОСОБА_2 .
Однак колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, з огляду на наступне.
Так, 23.03.2017 командувачем сухопутних військ Збройних Сил України затверджено Інструкцію про преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) військової частини - польова пошта НОМЕР_2 .
В судовому засіданні підтверджено представниками сторін та довідкою №1064 від 07.08.2017 командира військової частини НОМЕР_1 , що згідно спільної директиви МО та ГШ ЗС України від 26.04.2017 №322/1/5дск умовне найменування «військова частина польова пошта НОМЕР_2 » анульоване та введено в дію умовне найменування «військова частина НОМЕР_1 ».
Відповідно до ст. 3 Інструкції про преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) військової частини - польова пошта НОМЕР_2 , командири структурних підрозділів щомісячно здійснюють аналіз військової дисципліни за підпорядкований особовий склад, звіряють облікові дані службових карток щодо повноти відображеної в них інформації про накладені та зняті дисциплінарні стягнення. За результатами аналізу до 02 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, порушують клопотання перед командиром військової частини про преміювання особового складу шляхом подання відповідних рапортів.
Згідно матеріалів справи встановлено, що начальник штабу-перший заступник командира частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_7 звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 котрий, є командиром структурного підрозділу відповідає вимогам Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 року, Інструкції про преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) військової частини - польова пошта НОМЕР_2 , затвердженої 23.03.2017 року командувачем сухопутних військ Збройних Сил України. (а.с.146-147)
Отже колегія суддів дійшла висновку, що при винесенні наказу від 03.08.2017 № 631 в частині виплати у меншому розмірі 90% від максимальної суми премії фельдшеру-рятувальнику прапорщику ОСОБА_1 відповідач діяв в межах та у відповідності своїх повноважень, оскільки оголошена догана не скасована, а порядок преміювання було дотримано.
Складення акту за результатами службового розслідування по факту виникнення конфліктної ситуації є службовою діяльністю посадової особи на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно подій які мали місце.
Відповідно, суд при вирішенні питання щодо правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень може вирішувати питання щодо відповідності таких дій нормам чинного законодавства, однак не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені по компетенції цього органу державної влади.
А відтак колегія суддів вважає, що суд не може здійснювати службове розслідування обставин конфліктної ситуації і робити висновки про ступінь і суть вини дисциплінарного проступку старшого лейтенанта ОСОБА_2 , оскільки такі повноваження не відносяться до його компетенції.
Щодо відшкодування моральної шкоди то колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною 1 ст. 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 5 від 25.05.2001 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
У п. 9 постанови Пленум Верховного Суду України також рекомендував судам при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди враховувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), інші обставини, як стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
В силу зазначеного колегія суддів вважає, що підстав для стягнення моральної шкоди немає, оскільки позивачем не зазначено факти заподіяння такої шкоди та не наведено доказів, на підтвердження вимог про стягнення моральної шкоди.
Відповідно до ч. 5 ст 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Військовою частиною НОМЕР_1 за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 2816 грн, що підтверджено платіжним дорученням № 875 від 15.12.2017.
Оскільки позивачу, який звільнений від сплати судових витрат, відмовлено в задоволенні позову є підстави для компенсації сплаченого судового збору Військовою частиною НОМЕР_1 за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.
Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для
справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було частково неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України задовольнити і рішення суду першої інстанції - скасувати.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України задовольнити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі № 813/2733/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог та відмовити в таких.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді О. І. Довга
В. З. Улицький
Повне судове рішення складено 01 лютого 2018 року