Головуючий І інстанції: Костенко В.Г.
22 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 592/11929/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Бенедик А.П.
суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.
за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми (головуючий-суддя І інстанції: Костенко В.Г.) від 16.11.2017р. (повний текст рішення складено 16.11.2017р.) по справі №592/11929/17
за позовом ОСОБА_1
до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області
про зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду із адміністративним позовом до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати пенсії за квітень, травень, червень, вересень та жовтень 2017 року;
- зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області поновити нарахування та виплату пенсії з часу останнього припинення, тобто з 01.09.2017 року, а також сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії у вересні 2017 року, та зокрема і у попередні місяці - через припинення у квітні 2017 року.
В обґрунтування позову зазначила, що взята на облік в як особа, переміщена з району проведення антитерористичної операції. Отримання призначеної пенсії здійснювалось відповідачем, проте з квітня 2017 року виплата пенсії припинена. У зв'язку з чим, вона звернулась до відповідача із відповідним запитом, на який повідомлено, що виплату пенсії припинено 27.04.2017 року на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, 29.06.2017 року відмовлено у відновленні виплати пенсії по її заяві від 17.05.2017 року, 27.07.2017 року задоволено у відновленні виплати пенсії по її заяві від 05.07.2017 року, та припинена виплата пенсії з 01.09.2017 року у зв'язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи. Не погоджуючись із діями відповідача щодо припинення нарахування та виплати пенсії, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.11.2017 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо припинення нарахування та виплату пенсії за квітень, травень, червень, вересень та жовтень 2017 року.
Зобов'язано Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області з 01 вересня 2017 року поновити виплату пенсії позивачу та виплатити створену заборгованість за квітень, травень, червень, вересень та жовтень 2017 року.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.11.2017 року та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вказує, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до помилково висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що виплата пенсії позивачу правомірно припинена згідно реєстру обліку органу праці та соціального захисту населення.
Позивач правом надання письмового відгуку на апеляційну скаргу не скористався.
Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялись.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач є пенсіонером, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення.
Позивач виїхав з тимчасово окупованої території (район проведення антитерористичних операцій), перебуває на обліку в Сумському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Сумської області та отримував пенсію. Проте, виплату пенсії в послідуючому було припинено.
Позивач звернувся до відповідача з приводу причин припинення виплати пенсії.
Листом від 20.10.2017 року №23322/11/23 відповідач повідомив, що 27.04.2017 року на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам ухвалено припинити всі види соціальних виплат, у зв'язку із встановленням факту відсутності за фактичним місцем проживання. 29.06.2017 року відмовлено у відновленні виплати пенсії по заяві позивача від 17.05.2017 року. На звернення позивача від 05.07.2017 року, рішенням Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньопереміщеним особам Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради від 27.07.2017 року поновлено виплату пенсії з 01.07.2017 року. Проте, 01.09.2017 року на адресу відповідача надійшов лист від Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про скасування з 01.09.2017 року дії довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо припинення нарахування та виплати пенсії, а також утримання надмірно сплаченої суми, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо припинення позивачу нарахування та виплати пенсії є протиправними.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України № 1058-IV) цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Статтею 4 Закону України № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною 3 статті 4 Закону України № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону України № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.
Таким чином, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України № 1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Підстави припинення виплати пенсії встановлені статтею 49 цього Закону, за приписами частини першої якої виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України № 1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України № 1058-IV.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 р. № 1706-VII, відповідно до статті 7 якого для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що призначення, виплата, припинення пенсійних виплат, у тому числі і внутрішньо переміщеним особам, має здійснюватися виключно на підставі норм Законів щодо пенсійного забезпечення на рівні з іншими громадянами України.
Згідно з п. 12 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (в редакції, що була чинною на час прийняття оскаржуваного рішення), пенсійний фонд є правонаступником Пенсійного фонду України.
Протягом п'яти років із дня набрання чинності цим Законом функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.
У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Кабінет Міністрів України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.
Відповідно до абзацу 3 ч. 2 ст. 63 Закону № 1058-IV, п.п. 1 п. 10 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, начальник управління керує діяльністю управління, персонально відповідає за виконання покладених на управління завдань. Таким чином від імені територіального органу Пенсійного фонду приймає рішення його начальник.
Під час апеляційного розгляду справи відповідачем на вимогу суду було надано копію рішення від 13.09.2017 року №808215 про припинення виплати пенсії позивачу, яке підписано, зокрема, першим заступником начальника управління Гонтаренко Л.І.
В свою чергу, згідно наданих відповідачем під час апеляційного розгляду справи копій Розподілу функціональних повноважень між начальником управління та його заступниками, Посадових обов'язків першого заступника, а також Повноважень щодо підпису документів від імені управління без окремої довіреності, що затверджені наказом від 03.04.2017 року №126 не визначено повноважень у першого заступника начальника управління про прийняття та підписання рішень про припинення виплати пенсії.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що прийняття рішення начальником управління в межах спірних відносин є способом реалізації владних повноважень пенсійного органу в розумінні вищенаведених положень, а таке рішення керівник Сумського ОУПФУ не приймав.
Таким чином, рішення від 13.09.2017 року №808215 про припинення виплати пенсії позивачу прийняте пенсійним органом без дотримання критеріїв, встановлених ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не довів законність та обґрунтованість прийняття вищевказаних рішень.
Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування, не довів правомірності прийняття рішення від 13.09.2017 року №808215, то воно є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.
Крім того, колегія суддів зазначає, що в даному випадку саме відповідними рішеннями відповідача, а не його діями, порушено права позивача у сфері публічно-правових відносин.
Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України).
Підсумовуючи наведене в його сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені обставини залишені судом поза увагою і цим обставинам не надана належна правова оцінка, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про визнання протиправними та скасування рішення Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 13.09.2017 року №808215 про припинення виплати пенсії.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Також колегія суддів дійшла висновку про необхідність зобов'язання Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області вирішити питання щодо поновлення позивачу нарахування та виплати пенсії з дати її припинення згідно рішення від 13.09.2017 року №808215 та сплати заборгованості, яка виникла з часу припинення виплати пенсії.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області задовольнити частково.
Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.11.2017р. по справі №592/11929/17 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 13.09.2017 року №808215 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1.
Зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області вирішити питання щодо поновлення ОСОБА_1 нарахування та виплати пенсії з дати її припинення згідно рішення від 13.09.2017 року №808215 та сплати заборгованості, яка виникла з часу припинення виплати пенсії.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова Л.О. Донець
Повний текст постанови складено 01.02.2018 р..