25 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/12054/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Яворського І.О.
з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду (постановлена головуючим-суддею Ланкевич А.З., час ухвалення судового рішення 16 год 51 хв у м. Львові, повний текст виготовлено 24.11.2017) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер : 20677506 від 14.04.2015, прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю (ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс») (код ЄДРПОУ: 38004195) права власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 619282746101), зобов'язати Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» (код ЄДРПОУ: 38004195) на об'єкт зазначеного нерухомого майна.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 позовну заяву було залишено без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що саме з 10.04.2017 чоловік позивачки ОСОБА_3 надав їй примірник позовної заяви про визнання договору про відступлення прав за іпотечним договором недійсними та скасування державної реєстрації права на нерухоме майно для підписання та повідомив про те, що їхня квартира АДРЕСА_1 на даний момент їм не належить, а право власності на таке тепер зареєстровано за ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс». Тому саме з цього моменту позивачу стало відомо про порушення своїх прав та інтересів. Крім того, враховуючи вимоги ч.1 ст. 103 КАС України, перебіг процесуального строку на звернення до адміністративного суду з позовом почався 11.04.2017 та відповідно закінчився 11.10.2017. Тому просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2017, а справу направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що 10.08.2002 Вербилівською сільською радою Рогатинського району Івано-Франківської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3.
15.08.2002 ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу, придбав квартиру АДРЕСА_1.
В подальшому, вказана квартира згідно договору іпотеки від 14.09.2006 була передана в іпотеку іпотекодержателю АКБ «ТАС-Комерцбанк» з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 0201/0906/88-242 від 14.09.2006, укладеного між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_3
28.11.2012 між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» укладено договір факторингу № 15.
Також, 28.11.2012 між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» було укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрований в реєстрі за №6970.
14.04.2015 відповідач прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер : 20677506 від 14.04.2015 та вніс запис про право власності № 9383441, згідно якого право власності на предмет іпотеки, в порядку задоволення вимог іпотекодержателя, зареєстровано за ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс».
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов подано з пропущенням строку звернення до адміністративного суду, зокрема, представник позивача не довів фактів, через які позивач не знала про порушення своїх прав і саме з цієї причини вчасно не звернулася за їх захистом до суду, як і не довів факт того, що вона не могла дізнатися про порушення своїх прав у період з 14.04.2015 по 10.04.2017.
Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, але така позовна заява може бути залишена без розгляду на тій підставі, що пропущено строк звернення.
Пунктом 1-2 статті 99 КАС України (в редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваної ухвали) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України (в редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваної ухвали), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Таким чином, суд приймаючи рішення про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду після відкриття провадження, повинен особливо ретельно встановлювати обставини, які стосуються дотримання строку звернення до суду, до яких зокрема слід віднести початок перебігу строку, момент завершення строку, та наявність (відсутність) обставин які б свідчили про поважність причин пропуску звернення до суду та «добросовісність» заявника. Під останнім слід розуміти обставини, які свідчать про умисне ігнорування особою, яка звертається до суду правил щодо строків такого звернення, в тому числі і звернення із значним пропуском строку, звернення до суду з пропуском строку з метою отримання «незаконної вигоди», уникнення відповідальності, тощо.
Зі змісту наведених норм слідує, що суд самостійно повинен перевірити чи пропущено позивачем встановлений строк звернення до суду, якщо так, то чи є в матеріалах адміністративного позову докази поважності причин його пропуску.
При цьому, згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав що строк звернення до суду закріплений в нормах національного законодавства не є абсолютним.
Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».
Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Відтак, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, тобто навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.
Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.
Правила строку звернення до суду закріплені у нормах КАС України є свого роду «фільтром», який сприяє формуванню законного і справедливого правосуддя, унеможливлюючи зловживання правом на звернення та стабілізуючи суспільні відносини. Однак неправильно застосовувати його, як перешкоду в зверненні до суду для захисту порушених прав та інтересів особи, не дозволяється.
Згідно до ч. 1 ст. 102 КАС України (в редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваної ухвали) пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Колегією суддів встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем, зокрема і дата, копії рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №20677506 від 14.04.2015, що свідчить про неможливість встановлення вказаної дати із позовної заяви та долучених до неї матеріалів.
Позивачем до апеляційної скарги долучено копію позовної заяви про визнання договору про відступлення прав за іпотечним договором недійсним та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно від 11.04.2017 та письмове свідчення її чоловіка ОСОБА_3 про те, що тільки 10.04.2017 він повідомив її про те, що спірна квартира, яка набута під час шлюбу, перебуває у власності ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс».
Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що про оскаржене рішення позивач дізналась лише після підписання позовної заяви, тобто 10.04.2017.
Також позивач правильно послалась на норми ч.1 ст. 103 КАС України (в редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваної ухвали), зокрема, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З аналізу вказаних норм та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обчислення перебігу строку для подачі адміністративного позову в даній справі починається з наступного дня після того, як позивач дізналася про порушення своїх прав та інтересів, а саме з 10.04.2017, і саме з цієї дати слід обчислювати перебіг процесуального строку для оскарження оспорюваного рішення, який закінчується 11.10.2017.
Саме цього дня позивач пред'явила позов.
Наведене свідчить про передчасність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду за пропуском строку звернення до суду.Вказані обставини не враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення про залишення позовної зави без розгляду.
Таким чином, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно встановлено обставини у справі, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав, визначених ст. 320 КАС України.
Відповідно до п.1, 4 ч.1 ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвала суду першої інстанції скасуванню із направленням справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року по справі № 813/3615/17 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
І. О. Яворський
Повне судове рішення складено 01.02.2018.