Номер провадження: 11-сс/785/169/18
Номер справи місцевого суду: 500/19/18 1-кс/500/51/18
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
31.01.2018 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Одеської області:
Головуючого - судді: ОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у письмовому провадженні в відкритому судовому засідання апеляцію прокурора на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.01.2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 про арешт майна - відмовлено,
Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.01.2018 року, відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 про арешт майна - відмовлено
В своїй апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою клопотання задовольнити в повному обсязі, накласти арешт на майно, яке виявлено та вилучено, а саме на товар шоколад «Шоготен» вагою 246 кг у 164 ящиках. Факт можливого зникнення 164 ящиків шоколаду вагою 246 кг підтверджується листом відправника ОСОБА_6 на адресу ТОВ «Делівері» про зміну отримувача, а саме відправлення шоколаду у м. Кропивницький. ОСОБА_6 20.11.2017 року отримав (фактично зняв) кошти у сумі 39362,2 грн. за проданий ним шоколад і у той же день (предмет договору) шоколад намагався відправити на ім'я іншого отримувача. Зазначене підтверджує факт отримання ОСОБА_6 коштів під приводом продажу шоколаду, який він не мав наміру передавати покупцю. Ненакладення арешту на товар шоколаду може призвести до його зникнення, втрати, пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
В судове засідання заінтересовані особи не з'явились, про місце і час розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення справи не заявляли в зв'язку з чим справа розглядається за відсутністю сторін.
Заслухавши подану апеляцію, досліджуючи матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав .
Як вбачається з ухвали суду, В провадженні СВ Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області знаходяться матеріали досудового розслідування за №12017160150003277, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.11.2017 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
20.11.2017р. до Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області звернувся ОСОБА_7 (співробітник ПП «Золодько») про те, що 20.11.2017р. приблизно о 10:45 год. невстановлена особа під приводом продажу товару, шляхом обману та зловживання довірою, заволоділа грошима ПП «Золодько» в сумі 39362 грн., чим заподіяла матеріальний збиток ОСОБА_8 на вказану суму. В ході досудового розслідування встановлено, що ПП «Золодько» 20.11.2017р. о 10.34 години та о 10.43 години через термінал К1501930, що розташований в АДРЕСА_1 , здійснило оплату в сумі 39362,2 грн. на карту з № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_6 згідно договору купівлю-продажу товару - шоколаду у 164 ящика, який знаходився у відділенні ТОВ «Делівері», розташованого в м. Ізмаїлі по вул. Промислова, 3. Однак, 20.11.2017р. при спробі отримання вказаного товару встановлено, що ОСОБА_6 направив до відділення ТОВ «Делівері» по вул. Промислова, 3 в м. Ізмаїлі лист, згідно якого вказаний товар необхідно направити до м. Кропивницький на ім'я іншого отримувача. Окрім того, повісткою про виклик здійснювався виклик ОСОБА_6 на 22.12.2017 до СВ Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області, однак ОСОБА_6 не з'явився. Фактично власником майна є ОСОБА_7 , оскільки оплатив вказаний товар (шоколад «Шогетен», вагою - 246 кг), що підтверджується квитанціями про оплату, які містяться в матеріалах кримінального провадження. Окрім того, 12.12.2017р. до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 подано цивільний позов до ОСОБА_6 про визнання права власності на товар (шоколад). Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_6 при отриманні товару матиме можливість його переховувати або відчужити, а також те, що товар - шоколад у 164 ящиках (шоколад «Шогетен», вагою - 246 кг), який знаходиться у відділенні ТОВ «Делівері», розташованому в м. Ізмаїлі по вул. Промислова, 3, (код вантажу 2370055840), має значення речового доказу у кримінальному провадженні.
У судовому засіданні слідчий підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити. Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого.
Представник потерпілої ОСОБА_8 та заявника ОСОБА_7 - ОСОБА_9 просила задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на майно, посилаючись на те, що воно є речовим доказом по справі та не накладення арешту на майно призведе до його втрати.
Власник майна та представник власника майна у письмових поясненнях та в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання з посиланням на те, що вказане майно не є речовим доказом у даному кримінальному провадженні. З клопотання не зрозуміло, хто є потерпілим у кримінальному провадженні та кому завдано шкоду, хто поніс витрати: ПП «Золодько», ОСОБА_8 або ОСОБА_7 . На рахунок ОСОБА_6 було сплачено іншу суму, ніж була оговорена раніше, та вказані кошти ОСОБА_6 повернув на рахунки, що були зазначені ОСОБА_7 . Номер телефону, за яким, за твердженням ОСОБА_8 здійснювалася переписка не належить ОСОБА_6 . За час кримінального провадження із майном нічого не було зроблено та не було вчинено інших слідчих дій.
Згідно вимог ст. 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
У якості підстав для накладення арешту на визначене майно, слідчий та прокурор посилаються на п.1 ч.2 ст. 170 КПК України. Згідно п.1 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка встановлює, які об'єкти, у відповідності до положень КПК України, можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч.2 , ч. 3 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Слідчим в клопотанні не обґрунтовані підстави та мета, передбачені положеннями ст. 170 КПК України, для накладення арешту на майно, яке знаходиться за його твердженнями у відділенні ТОВ «Делівері», розташованого за адресою: м. Ізмаїл, вул. Промислова, 3 (код вантажу 2370055840).
У якості підстав для накладення арешту на визначене майно, слідчий та прокурор посилаються на п.1 ч.2 ст. 170 КПК України. Однак, з поданого слідчим клопотання, доданих документів, наданих пояснень не вбачається, що майно, яке слідчий просить арештувати відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України, а лише формально зазначено, що шоколад 164 ящика «Шогетен», вагою - 246 кг, який знаходиться у відділенні ТОВ «Делівері», має значення речового доказу у вказаному кримінальному провадженні.
Подана постанова слідчого про визнання вказаного майна речовим доказом не свідчить про те, що це майно є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні в розумінні процесуального закону, з огляду на те, що воно не відповідає, критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України Крім того, винесення такої постанови слідчого не передбачено чинним КПК України.
Слідчий у клопотанні не обґрунтував, яким критеріям, передбаченим ст.170 КПК України відповідають визначені ящики з шоколадом та яке це майно має значення для кримінального провадження №12017160150003277, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.11.2017 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 190 ч. 3 КК України з приводу заволодіння грошовими коштами, не обґрунтував, чому є підстави вважати, що коробки з шоколадом є речовими доказами, є предметами, що були об'єктом кримінально протиправних дій, зберегли на собі сліди злочину, або можуть містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
На наявність інших підстав для накладення арешту майна, слідчий у клопотанні не посилається.
До Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 подано цивільний позов до ОСОБА_6 про визнання права власності на товар (шоколад). Однак, клопотання слідчого та матеріали провадження не містять жодних відомостей про те, чи заявлявся потерпілими або стороною обвинувачення цивільний позов саме у вказаному кримінальному провадженні. Факт відсутності такого позову визнано представником потерпілої. При цьому, з аналізу ст. 170 КПК України вбачається, що можливість накладення арешту на майно для забезпечення позову, передбачається у разі наявності цивільного позову у конкретному кримінальному провадженні, направленого на відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а не будь-якого позову, поданого з приводу вказаного майна.
У клопотанні містяться суперечливі данні з приводу особи, якій завдано шкоду.
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчим не надано належних доказів того, що вилучене майно має значення речових доказів, не доведені правові підстави для арешту вказаного майна, не доведена необхідність такого ступеня втручання у права власника арештованого майна, не надано будь-яких доказів доцільності та необхідності накладення арешту на вказане майно.
Частиною 1 ст. 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
Зважаючи на вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про арешт майна є необґрунтованим, не підтвердженим належними доказами і не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, а тому задоволенню не підлягає.
Колегія суддів перевіряючи доводи прокурора про те, що ухвала винесена передчасно у зв'язку з неповнотою проведення перевірки та зясування всіх обставин по справі, не можуть бути прийняти до уваги, на думку суду є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження. Більш того, дані правовідносини вже оскаржені в цивільно-правовому порядку де і знайде висновок про порушення прав однієї з сторін і буде вирішене спорне питання.
З урахуванням даних обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що районний суд з'ясував всі обставини по справі та прийняв рішення, згідно вимогам діючого законодавства, зв'язку з чим дана ухвала скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. 407,419 КПК України, колегія суддів ,
Апеляцію прокурора - залишити без задоволення.
Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.01.2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 про арешт майна - відмовлено - без зміни.
Рішення є кінцевим і подальшому оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3 .
З оригіналом згідно суддя: ОСОБА_2