61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
29.01.2018р. Справа № 905/2/18
Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Колізей 2012» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Славтрейд Браво» про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 920078,38 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Колізей 2012» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Славтрейд Браво» про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 920078,38 грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.01.2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Колізей 2012» залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків.
В строк встановлений судом, позивач усунув визначенні недоліки.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.01.2018 року відкрито провадження у справі.
До господарського суду Донецької області Товариством з обмеженою відповідальністю «Колізей 2012» подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Славтрейд Браво».
В обґрунтування своєї заяви позивач зазначає наступне. 21.12.2015 року між сторонами у справі був укладений договір оренди приміщення № 21-12/15. Надалі, між сторонами було укладено ряд додаткових угод, у відповідності до яких було внесено зміни до умов договору оренди приміщення № 21-12/15 від 21.12.2015 року. В порушення умов договору відповідач не виконує взятих на себе обов'язків своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати. Крім того, в провадженні господарського суду знаходиться декілька господарських справ про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Славтрейд Браво».
Таким чином позивач вважає, що невжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача може утруднити чи зробити неможливим в подальшому виконання рішення суду про стягнення боргу.
Розглянувши заяву позивача, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини (ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Однак, належних та допустимих доказів існування обставин, з якими положеннями ст.136 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову позивачем не надано.
Відповідно до ч. 3 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, аналіз приписів правових норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.
Однак, саме лише посилання заявника на потенційний намір відповідача ухилятись від виконання рішення по справі, не є тими достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення позову в розумінні норм ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, за змістом абз. 7 ч. 1 ст. 6 ГК України одним із загальних принципів господарювання в Україні є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Одночасно, суд зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Колізей 2012» взагалі не визначено ані переліку рухомого та нерухомого майна відповідача, ані номери рахунків у банківських установах, на які має бути накладений арешт.
Відповідно до п. 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.
Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Колізей 2012» про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.
Керуючись статтями 136, 137, 140, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Колізей 2012» про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Е.В. Зекунов