18 січня 2018 року м. Рівне №817/2003/17
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є. за участю секретаря судового засідання Свінтозельської К.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник Кокіль І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
доУправління Держпраці у Рівненській області
про визнання дій неправомірними та скасування постанови,
ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області (далі - Відповідач) про визнання дій головного державного інспектора відділу з питань праці Управління Держпраці у Рівненській області Тріщук В.П. щодо проведення інспекційного відвідування 09-10 листопада 2017 року та відображення його результатів в акті про створення перешкод для проведення інспекційного відвідування 09-10.11.2017 року фізичної-особи підприємця ОСОБА_3 неправомірними та, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, визнання неправомірною та скасування постанови начальника Управління Держпраці у Рівненській області Наконечного Ю. М. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на ФОП ОСОБА_3 від 08 грудня 2017 № 000139.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що діями головного державного інспектора праці управління Держпраці у Рівненській області Тріщук В. П., щодо здійснення інспекційного відвідування та складенні акта за його результатами, порушено права Позивача, оскільки зазначений акт винесений безпідставно, так як перешкод у здійсненні інспекційного відвідування позивач не здійснювала. Вказує, що Відповідачем порушено порядок проведення інспекційного відвідування, оскільки всі дії інспектора праці Тріщук В. П. вчинені з порушенням Порядку контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок).
В обґрунтування позовних вимог, Позивач посилається на те, що інспекційне відвідування здійснювалось не за місцем знаходження магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якому здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_3, а в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» (смт. Рокитне). Вказує, що вимога інспектор праці Тріщук В. П. надати їй, як вказано в Акті, документи, необхідні для здійснення інспекційного відвідування, зокрема Журнал для запису інспекційного відвідування, установчі та бухгалтерські документи суперечить Порядку контролю за додержанням законодавства про працю, змісту перевірки.
Позивач посилається на те, що не створювала жодних перешкод в проведенні інспекційного відвідування, зазначає, що не надання нею пояснень - це її законне право, а не вчинення перешкод в проведенні інспекційного відвідування, як зазначено в оскаржуваному Акті, вказує, що об'єкт інспекційного відвідування (ФОП ОСОБА_3) має свої законні права в широкому розумінні та в контексті інспекційного відвідування
Позивач зазначає, що при винесенні начальником Управління Держпраці у Рівненській області Наконечним Ю. М. постанови від 08 грудня 2017 № 000139 про накладення уповноваженими посадовими особами штрафу на ФОП ОСОБА_3 не досліджено обставини, не враховані пояснення позивача, не дано оцінки Акту, як підставі винесення постанови, внаслідок чого вказана постанова є протиправною.
Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, який обґрунтований тим, що при проведенні інспекційного відвідування інспектор праці діяв відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю № 295 від 26.04.2017, у зв'язку з чим дії інспектора не можуть бути визнані неправомірними, а постанова про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_3 не підлягає скасуванню.
Заслухавши пояснення представника Позивача, представника Відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, здійснивши системний аналіз нормативно правових актів, які підлягають до застосування при наданні правової оцінки спірним правовідносинам, суд приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 Положення Про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 - Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади.
Наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 № 75 затверджено Положення про Управління Держпраці у Рівненській області.
Згідно з пунктом 1 цього Положення Управління Держпраці у Рівненській області - є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Відповідно до Порядку контролю а додержанням законодавства про працю, інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).
Згідно Порядок контролю за додержанням законодавства про працю, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.
Згідно пункту 5 вказаного Порядку, інспекційні відвідування проводяться:
6) за інформацією:
ДФС та її територіальних органів про:
- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;
- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;
- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;
- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника.
Як встановлено судом із поданих Відповідачем доказів, інспекційне відвідування проводилось внаслідок отримання Управлінням Держпраці у Рівненській області листа Головного управління ДФС у Рівненській області від 24.10.2017 року № 6261/9/17-00-13-09-02 (а.с.44).
Даючи оцінку цьому доказу, суд приходить до висновку, що направлення зазначеного листа ГУ ДФС у Рівненській області до Держуправління праці в порядку частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян», не мало вказаних підстав, оскільки ні в його змісті, ні в додатках немає посилання на звернення громадян.
Лист направлявся для розгляду в межах компетенції і, як встановлено судом, розглянутий управлінням поза межами компетенції, визначеної п.5 Порядок контролю за додержанням законодавства про працю.
Натомість, як встановлено судом, Держуправлінням праці у Рівненській області було видане направлення на інспекційне відвідування № 595-11/01-26 від 08 листопада 2017 року (а.с.18).
В результаті головним державним інспектором відділу з питань праці Управління Держпраці у Рівненській області Тріщук В.П був складений Акт про створення перешкод для проведення інспекційного відвідування 09.11-10.11.2017 року (14.00-16.50) (а.с.15).
Досліджений судом зміст Акту не дає підстав встановити факт вчинення перешкоди проведенню інспекційного відвідування головним державним інспектором відділу з питань праці Управління Держпраці у Рівненській області Тріщук В.П., а також вчинення таких перешкод саме ФОП ОСОБА_3
Так, як вказано в Акті і на що посилається Позивач, як на підставу обґрунтування позовних вимог, що на час спроби проведення інспекційного відвідування за адресою торгівельної діяльності ФОП ОСОБА_3 по АДРЕСА_1, магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2» був зачинений і це зафіксовано відповідним фото.
Пояснюючи вказану обставину, Позивач надала суду докази перебування працівника, з яким укладено трудовий договір на стаціонарному лікуванні в період з 07.11.2017 року по 24.11.2017 року чим і пояснені причини чому магазин був закритий.
Поряд з цим, суд бере до уваги, що ні в оскаржуваному Акті, ні у відзиві поданому на позов, ні в судових засіданнях представник Відповідача не навела і не довела, що магазин був зачинений з метою перешкодити чи не допустити інспектора до проведення інспекційного відвідування.
В Акті зазначено, що ОСОБА_3 була викликана телефонним дзвінком і було домовлено про зустріч з нею у приміщенні закладу «ІНФОРМАЦІЯ_1» смт. Рокитне про проведення інспекційного відвідування.
Як вказано в Акті, «в результаті нашої зустрічі в закладі (кафе) «ІНФОРМАЦІЯ_1» ФОП ОСОБА_3 була ознайомлена щодо проведення інспекційного відвідування на підставі направлення, посвідчення інспектора праці, листа ДФС України. Копію направлення ФОП ОСОБА_3 взяла з собою, проте підписати оригінал направлення відмовилася. Журнал для запису інспекційного відвідування не надала. Відмовилася надати установчі та бухгалтерські документи, відмовилася надати письмове пояснення тощо».
Саме на ці обставини вказується в Акті, як на створення перешкоди ФОП ОСОБА_3 під час спроби проведення інспекційного відвідування.
Суд бере до уваги обґрунтування Позивача про те, що ОСОБА_3 не надала і не могла надати журнал для запису інспекційного відвідування, який може (за наявності) знаходиться в (зачиненому) магазині і який ОСОБА_3 не носить з собою.
Суд погоджується з правовим обґрунтуванням позовних вимог тим, що відповідно до Пункту 14 Порядку передбачено: «Під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право:
1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення;
2) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі:
відсутності службового посвідчення;
якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню;
якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку;
3) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису;
4) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об'єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником;
5) перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов'язки;
6) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства;
7) вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією об'єкта відвідування;
8) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії інспектора праці;
9) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань.»
На підставі чого суд приходить до висновку про те, що журнал перевірок об'єкта відвідування може бути наявним чи відсутнім на об'єкті відвідування, а от вимагати його заповнення інспектором праці - це право саме об'єкта відвідування, а не інспектора.
Суд погоджується з доводами Позивача про те, що установчих документів ФОП немає апріорі, оскільки реєстрація фізичних-осіб підприємців здійснюється без них, а тому вимога про надання установчих документів ФОП не базується на законі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо неправомірності вимоги надання бухгалтерських документів, Позивач зазначає, що ні перелік витребовуваних документів, ні підстава їх витребування, головний державний інспектор праці Управління Держпраці у Рівненській області Тріщук В.П. ОСОБА_3 не пояснила.
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач не надав суду доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних вимог/дій та не довів їх обґрунтовані законом підстави.
Суд погоджується з доводами Позивача про те, що надання пояснень або відмова їх надавати є його беззаперечним правом і не може розцінюватися як вчинення перешкод інспекційному відвідуванню.
Суд відхиляє докази, подані Відповідачем як додатки до листа Головного управління ДФС у Рівненській області від 24.10.2017 року № 6261/9/17-00-13-09-02 з огляду на те, що вони не пов'язані з предметом позову і предметом доказування.
Так, предметом позову є оскарження дій щодо складення Акту про вчинення перешкод інспекційному відвідуванню та винесення на підставі цього Акту постанови про накладення штрафу за вчинення перешкоди в проведенні інспекційного відвідування.
Як вказує Позивач, такими підставами, в тому числі, є встановлення певних обставин рішенням судів різної юрисдикції, а також наявність вироків, ухвал, постанов в кримінальних чи справах про адміністративне правопорушення, що набрали законної сили.
До переліку таких підстав не віднесені наявні матеріали досудового розслідування з доданою постановою про закриття кримінального провадження.
Суд погоджується з наведеними доводами Позивача та їх правовою обґрунтованістю. Відповідно до положень статті 78 КАС України, визначені підстави для звільнення від доказування.
Наявні ж у вказаних матеріалах обставини, підлягають доказуванню та і лише у випадку, якщо їх встановлення пов'язане з предметом доказування в розумінні змісту статті 73 КАС України.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Поряд з цим, відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Судом встановлено, що оскаржена Позивачем постанова начальника Управління Держапраці у Рівненській області Наконечного Ю. М. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на ФОП ОСОБА_3 від 08 грудня 2017 № 000139 винесена за результатами розгляду Акту про створення перешкод для проведення інспекційного відвідування від 10 листопада 2017 року (а.с.32).
В дослідженій судом постанові значиться, що при її розгляді начальник Управління Держпраці у Рівненській області Наконечний Ю.М. встановив, що ФОП ОСОБА_3 створено перешкоду для діяльності посадової особи Управління Держпраці.
При цьому в постанові не вказано, які саме перешкоди були вчинені та в чому вони полягали.
В судовому засіданні представник Відповідача пояснила, що зміст перешкод відображено в Акті про створення перешкод від 10 листопада 2017 року.
Інших підстав не наведено в оскаржуваній постанові та не встановлено в ході судового з'ясування обставин справи.
Суд звертає увагу на той факт, що в оскаржуваній постанові зазначено, що інспекційне відвідування проводилося з питань дотримання законодавства про працю щодо фактичного допуску ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до роботи продавцями в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» ФОП ОСОБА_3 без укладання трудового договору.
В той час, як в направленні на інспекційне відвідування (а.с.18) таких підстав інспекційного відвідування не зазначено.
Суд відхиляє подані Відповідачем в заперечення позовних вимог пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 09.11.2017 та 10.11.2017 року (а.с.59 зворотній бік, 60), як такі, що не спростовують позовних вимог щодо Акту про вчинення перешкод проведенню інспекційного відвідування та постанові, винесеній за вчинення перешкод в проведенні інспекційного відвідування.
При цьому суд бере до уваги, що ні в оскаржуваному Акті про вчинення перешкод інспекційному відвідуванню, ні в постанові про накладення штрафу не міститься посилань на вказані пояснення, як підставу винесення оскаржуваних рішень.
Що у свою чергу, за правилами ч.2 статті 77 КАС України, позбавляє можливості суб'єкта владних повноважень посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Із змісту відхилених судом доказів вбачається, що пояснення написані на ім'я посадової особи, яка виносила оскаржувану постанову (Відповідача) ще за місяць до її винесення, знаходилися у Відповідача і могли бути ним використані при прийняті рішення, якщо він вбачав у цьому підставу.
Оскільки інших підстав, ніж Акт про вчинення перешкод інспекційному відвідуванню, для винесення постанови про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_3 ні в постанові, ні в ході судового розгляду справи Відповідачем не наведено і не доведено, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для її винесення.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 90 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних або переконливих доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій головного державного інспектора відділу з питань праці Управління Держпраці у Рівненській області Тріщук В.П. щодо проведення інспекційного відвідування 09-10 листопада 2017 року та відображення його результатів в акті про створення перешкод для проведення інспекційного відвідування 09-10.11.2017 року та винесеної начальником Управління Держпраці у Рівненській області Наконечним Ю. М. постанови про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_3 від 08 грудня 2017 № 000139.
При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то адміністративний позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки документально підтверджено сплату позивачем судового збору, то судові витрати пов'язані з його сплатою, підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії головного державного інспектора відділу з питань праці Управління держпраці у Рівненській області Тріщук В.П. щодо проведення інспекційного відвідування 09-10 листопада 2017 року та дії по складанню акта про створення перешкод для проведення інспекційного відвідування 09-10 листопада 2017 року.
Визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу від 08.12.2017 року №000139.
Стягнути на користь позивача ОСОБА_3 (код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління Держпраці у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39780243, місцезнаходження: вул.Лермонтова, 7, м.Рівне, 33028) судовий збір в розмірі 1280 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 30 січня 2018 року.
Суддя Махаринець Д.Є.