26 січня 2018 року ЛуцькСправа № 803/976/17
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про арешт коштів на рахунках платника податків,
Головне управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, відповідач) про накладення арешту на кошти на рахунках платника податків.
Ухвалою суду від 16 серпня 2017 року провадження у справі зупинено. Ухвалою суду від 17 січня 2018 року справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду. Ухвалою суду від 26 січня 2018 року провадження у справі поновлено.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Головним управлінням ДФС у Волинській області прийнято наказ №1941 "Про проведення фактичної перевірки", згідно з яким призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1, а саме, магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" Торгового центру Ірена №2, в м. Володимир-Волинський, вул.Ковельська, 113 з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
У зв'язку з недопуском посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, заступником начальника Головного управління ДФС у Волинській області прийнято рішення від 31.07.2017 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Враховуючи вищевикладене, а також з урахуванням наслідків недопуску до проведення перевірки, визначених п. 94.2.3 ст. 94 Податкового кодексу України, позивач просить на підставі підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України накласти арешт на кошти на рахунках ФОП ОСОБА_1
В судове засідання представник позивача не прибула, 26.01.2018 року подала до суду заяву в якій розгляд справи просила проводити без участі представника ГУ ДФС у Волинській області, а позовні вимоги задовольнити (а.с.42).
Відповідач в судове засідання не прибула, не повідомила суд про причини неприбуття, заперечення на позов не надала, хоча повістка була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою місця реєстрації, та вручена відповідачу 23.01.2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.45).
Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Як визначено частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, оскільки в судове засідання особи, які беруть участь у справі, не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, при цьому, представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за її відсутності, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.
Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 26 липня 2017 року, керуючись п.п.20.1.9, 20.1.10, 20.1.11 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, п.3 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", ст.259 Кодексу законів про працю України та ст.35 Закону України "Про оплату праці", в.о. начальника ГУ ДФС у Волинській області прийнято наказ №1941 "Про проведення фактичної перевірки", згідно з яким призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1, господарської одиниці - магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" Торгового центру Ірена №2, в м. Володимир-Волинському, вул. Ковельська, 113 з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про оплату праці", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", Кодексу законів про працю України. Термін проведення перевірки визначено 10 діб, починаючи з 27.07.2017 (а.с.6).
27.07.2017 року на підставі наказу від 26.07.2017 року № 1941 та направлень на перевірку від 26.07.2017 року № 001798, № 001799, № 001800 (а.с. 7-8) посадовими особами Головного управління ДФС у Волинській області здійснено виїзд за адресою здійснення господарської діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1: м. Володимир-Волинський, вулиця Ковельська, будинок 113 (назва господарської одиниці - магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1 "Торгового центру Ірена № 2") з метою вручення наказу від 26.07.2017 року № 1941 та ознайомлення з направленнями на перевірку від 26.07.2017 року № 001798, № 001799, № 001800 (а.с.7-8).
Як слідує з матеріалів справи, 27.07.2017 року після проведення контрольної розрахункової операції на суму 84,55 грн. (пиво "Doms" Роберт Бельгійський, 0,5 л. в кількості 1 пляшка на суму 15,00 грн.; горілка "Козацька Рада" класична, 0,25 л. в кількості 1 пляшка на суму 40,00 грн.; цигарки "Philip Morris" Novel Blue, в кількості 1 пачка на суму 22,05 грн.; сухарики "Flint" пшенично-житні, в кількості 1 пачка на суму 6,50 грн.; пакет, в кількості 1 шт. на суму 1,00 грн.) в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1 "Торгового центру Ірена № 2" за адресою: Володимир-Волинський, вулиця Ковельська, будинок 113, де здійснює господарську діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1, особі, яка провела розрахункову операцію було пред'явлено службові посвідчення, копію наказу від 26.07.2017 року № 1941 та направлення на перевірку від 26.07.2017 року № 001798, № 001799, № 001800. Посадовими особами Головного управління ДФС у Волинській області було запропоновано вказаній вище особі ознайомитись з копією наказу від 26.07.2017 року № 1941 та направленнями на перевірку від 26.07.2017 року № 001798, № 001799, № 001800, а також поставити свій підпис у направленнях про ознайомлення з ними. Проте, вказаною особою було відмовлено в їх підписанні та отриманні копії наказу на проведення перевірки, крім того, відмовлено в допуску службових осіб Головного управління ДФС у Волинській області до проведення фактичної перевірки. На вимогу посадових осіб контролюючого органу надати будь-які документи щодо встановлення особи, що проводила розрахункову операцію, було відмовлено. Контрольна розрахункова операція за товар на суму 84,55 проведена вказаною особою без застосування реєстратора розрахункових операцій та без роздрукування, видачі відповідного розрахункового документа покупцю.
У зв'язку з відмовою особи, яка фактично проводила розрахункову операцію, у допуску посадових осіб Головного управління ДФС у Волинській області до проведення перевірки, останніми було складено:
- акт від 27.07.2017 року № 255/03-20-14-05/НОМЕР_1 відмови особи, що фактично проводила розрахункову операцію в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1 "Торгового центру Ірена № 2" за адресою: Володимир-Волинський, вулиця Ковельська, будинок 113, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, від ознайомлення з копією наказу на проведення фактичної перевірки та направленнями на її проведення, а також відмови вказаної особи розписатися у направленнях на перевірку (а.с. 9);
- акт від 27.07.2017 року № 256/03-20-14-05/НОМЕР_1 відмови особи, що фактично проводила розрахункову операцію в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1 "Торгового центру Ірена № 2" за адресою: Володимир-Волинський, вулиця Ковельська, будинок 113, де здійснює господарську діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1, в допуску службових осіб Головного управління ДФС у Волинській області до проведення перевірки (а.с. 10);
- акт від 27.07.2017 року відмови в отриманні акта від 27.07.2017 року № 256/03-20-14-05/НОМЕР_1 щодо відмови у допуску службових осіб Головного управління ДФС у Волинській області до проведення перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: Володимир-Волинський, вулиця Ковельська, будинок 113, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1 "Торгового центру Ірена № 2" (а.с.9-11).
31 липня 2017 року заступником начальника ГУ ДФС у Волинській області було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України у зв'язку із відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки (а.с.5).
Відповідачем було оскаржено наказ від 26.07.2017 №1941 "Про проведення фактичної перевірки" у судовому порядку. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.09.2017 року у справі №803/988/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Волинській області від 26.07.2017 року №1941 "Про проведення фактичної перевірки". Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.09.2017 року у справі № 803/988/17 скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.10, 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів; проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Згідно підпункту 16.1.9 пункту 16.9 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Як передбачено статтею 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Пунктом 81.2 статті 81 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.
На думку суду, посадовими особами Головного управління ДФС у Волинській області повністю дотримано вимоги статей 80 та 81 Податкового кодексу України, а саме: 1) перед початком фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 посадовими особами контролюючого органу на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу проведено контрольну розрахункову операцію; 2) пред'явлено особі, яка фактично проводила розрахункову операцію, такі документи: направлення на перевірку від 26.07.2017 року № 001798, № 001799, № 001800, копію наказу про проведення фактичної перевірки від 26.07.2017 року № 1941; службові посвідчення осіб, які зазначені в направленнях на проведення перевірки; 3) складено акт від 27.07.2017 року №255/03-20-14-05/НОМЕР_1 відмови особи, що фактично проводила розрахункову операцію від ознайомлення з копією наказу на проведення фактичної перевірки та направленнями на її проведення, а також відмови вказаної особи розписатися у направленнях на перевірку; 4) складено акт від 27.07.2017 року №256/03-20-14-05/НОМЕР_1 відмови особи, що фактично проводила розрахункову операцію в допуску службових осіб Головного управління ДФС у Волинській області до проведення перевірки; 5) складено акт від 27.07.2017 року відмови в отриманні акта від 27.07.2017 року № 256/03-20-14-05/НОМЕР_1 щодо відмови у допуску службових осіб Головного управління ДФС у Волинській області до проведення перевірки.
З наданої ГУ ДФС у Волинській області інформації про відкриті банківські рахунки ФОП ОСОБА_1, вбачається, що остання має відкриті рахунки у таких банківських установах: МФО 303398, Волинське обласне управління «Ощадбанк» м. Луцьк НОМЕР_2; МФО 320478, АБ "Укргазбанк" НОМЕР_3, НОМЕР_4 (а.с.43).
Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.
Отже, норми статті 94 ПК України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.
Водночас чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.
Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 цього ж Кодексу здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.
При цьому, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у ст. 94 ПК України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.
Наведене підтверджується також Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №568. Розділ VII цього Порядку визначає саме особливості застосування арешту коштів на рахунках платника податків як різновиду адміністративного арешту майна.
Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що підставою для застосування адміністративного арешту є вчинене платником податків правопорушення у сфері оподаткування, яке полягає у неправомірному недопуску до перевірки посадових осіб податкового органу за наявності законних підстав для її проведення.
При вирішенні даної справи судом також враховано, що відповідачем було оскаржено наказ від 26.07.2017 №1941 "Про проведення фактичної перевірки" у судовому порядку. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.09.2017 року у справі № 803/988/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Волинській області від 26.07.2017 року №1941 "Про проведення фактичної перевірки". Однак, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.09.2017 року у справі № 803/988/17 скасовано, а в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу від 26.07.2017 року №1941 "Про проведення фактичної перевірки" відмовлено.
Частиною четвертою статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 року встановлено правомірність винесення наказу Головним управлінням ДФС у Волинській області від 26.07.2017 року №1941 "Про проведення фактичної перевірки", відтак у контролюючого органу були законні підстави для проведення перевірки.
Оскільки, Податковим кодексом України на платника податків покладено обов'язок у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, тому в разі такого протиправного не допуску, платник податків несе відповідальність, зокрема, у вигляді арешту коштів на рахунках.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та за наявності обставини, передбаченої підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про накладення арешту коштів (як виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків) на рахунках відповідача підлягають до задоволення.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Накласти арешт на кошти на рахунках фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (44700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Головуючий-суддя Т.М. Димарчук