номер провадження справи 30/107/14
25.01.2018 Справа № 908/4337/14
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
За участю секретаря судового засідання Вака В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
у справі № 908/4337/14
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод”
до відповідача: Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1) Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області
2) Управління державної казначейської служби України у Маріїнському районі Донецької області
про стягнення заборгованості в сумі 17550000,00 грн.
за участю представників:
від Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” - не з'явився
від боржника - не з'явився
від ТОВ “Корум Дружківський машинобудівний завод” - не з'явився
від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - не з'явився
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.09.2017 року скаргу Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 908/4337/14 залишено без розгляду.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.09.2017 року у справі № 908/4337/14 задоволено частково, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.09.2017 року у справі № 908/4337/14 скасовано, матеріали справи № 908/4337/14 повернуто Господарському суду Запорізької області для подальшого розгляду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.11.2017 року вказану скаргу у справі № 908/4337/14 було передано на розгляд судді Смірнову О.Г.
СУТЬ ПИТАННЯ: Публічне акціонерне товариство “Дружківський машинобудівний завод” звернулося до Господарського суду Запорізької області зі скаргою в порядку ст. 1212 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просить суд:
- визнати неправомірними та незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по винесенню постанови від 22.06.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 46453291;
- скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.06.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 46453291;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження № 46453291.
18.08.2017 року на адресу суду від боржника - Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” надійшли письмові пояснення на скаргу згідно ст. 22 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року), в яких останній зазначає наступне:
- Законом України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” від 29.11.2001 року № 2864-ІП встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25%;
- пунктом 9 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено повернення виконавчого документу стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;
- головний державний виконавець Нідченко Д.Є. здійснив правильні дії, щодо винесення постанови від 22.06.2017 року ВП № 46453291 про повернення виконавчого документа стягувачу;
- у відповідністю з ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.08.2016 року про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні належним стягувачем по даній справі має бути ТОВ “Корум Дружківський машинобудівний завод”, а не ПАТ “Дружківський машинобудівний завод”. Просить відмовити скаржнику в задоволенні скарги в повному обсязі, а також розглянути скаргу без участі представника боржника.
21.08.2017 року на адресу суду від Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” надійшла заява про зміну предмету скарги в порядку приписів ст. 22 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року), в якій останнє просить:
- визнати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 від 22.06.2017 року про повернення наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року № 908/4337/14 по стягненню з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” на користь Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” основного боргу в розмірі 17550000,00 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 73080,00 грн. за виконавчим провадженням № 46453291 недійсною;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 46453291 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року № 908/4337/14 по стягненню з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” на користь Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” основного боргу в розмірі 17550000,00 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 73080,00 грн.;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати вимоги ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” від 13.04.2017 року № 2021-VІІІ в частині зупинення виконавчого провадження № 46453291 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року № 908/4337/14 по стягненню з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” на користь Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” основного боргу в розмірі 17550000,00 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 73080,00 грн.
Дослідивши заяву Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” про зміну предмету скарги суд дійшов висновку, що оскільки вона була подана з дотриманням вимог ст. 22 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) до початку розгляду скарги по суті, відтак вказана заява приймається судом до розгляду.
Таким чином, судом розглядаються вимоги скарги, викладені в заяві про зміну предмету скарги.
28.08.2017 року на адресу суду від Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” надійшли пояснення згідно ст. 22 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року), в яких останнє зазначає наступне:
- державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.06.2017 року до закінчення місячного терміну, який відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” надано Міністерству юстиції України для того, щоб привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, тобто не чекаючи внесення змін у нормативно-правові акти, якими виконавець повинен керуватися у своїй діяльності;
- зі змісту постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 46453291 від 22.06.2017 року вбачається, що головний державний виконавець Нідченко Д.Є. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”;
- державний виконавець в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, обґрунтовуючи своє рішення про повернення виконавчого документа, робить висновок про відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, оскільки боржник у справі є державним підприємством і все його майно забезпечує ведення виробничої діяльності та зазначає про здійснені ним заходи щодо розшуку такого майна, які виявилися безрезультатними;
- при цьому державний виконавець не посилається на будь-які документи, що підтверджують відсутність у боржника майна, яке не забезпечує ведення виробничої діяльності, складені ним під час вчинення виконавчих дій за місцезнаходженням боржника, та документи, складені під час розшуку майна боржника;
- державним виконавцем не надано доказів на підтвердження своїх доводів стосовно відсутності у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення;
- просить врахувати судову практику по аналогічному питанню - ухвалу Господарського суду Луганської області від 24.07.2017 року у справі № 913/3359/13. Просить задовольнити подану скаргу з урахуванням заяви про зміну предмету скарги.
Безпосередньо в судовому засіданні 29.08.2017 року представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надав суду відзив на скаргу, в якому зазначає наступне:
- виконавче провадження ВП № 46453291 входило до складу зведеного виконавчого провадження ЗВП № 51233374;
- державним виконавцем зроблено запит до ДПА з метою встановлення рахунків боржника, та згідно відповіді ДПА встановлено наявність зареєстрованих 39 рахунків боржника;
- 25.05.2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ЗВП № 51233374 в межах суми стягнення 198092075,32 грн. (з урахуванням сум виконавчого збору): 19385388,00 грн. за ВП № 46453291;
- 22.06.2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року № 1404-VIII, при поверненні вказаного виконавчого документу стягувачу роз'яснено, що його може бути повторно пред'явлено до виконання у строк до 22.06.2020 року;
- статтею 34 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено зупинення вчинення виконавцем виконавчої дії, а Законом України “Про відновлення платоспроможності вугледобувних підприємств” від 13.04.2017 року № 2021-VII (набрав чинності 24.05.2017 року) передбачено, що тимчасово до 1 січня 2019 року підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень;
- Законом України “Про виконавче провадження” не передбачено зупинення виконавчого провадження, також віднесення боржника до державних вугледобувних підприємств не є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій;
- крім того відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” № 2864-ІІІ від 29.11.2011 року встановлюється мораторій на застосування примусової реалізації державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна;
- тобто законодавством встановлено мораторій на реалізацію майна державного підприємства, та звернути стягнення на майно ДП “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” не має можливості;
- відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;
- вважає, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 46453291 від 22.06.2017 року винесена правомірно, а скарга ПАТ “Дружківський машинобудівний завод” не підлягає задоволенню. Просить відмовити у задоволенні скарги.
14.09.2017 року на електронну адресу суду та 19.09.2017 року через канцелярію суду від боржника надійшли письмові пояснення на заяву стягувача про зміну предмету скарги, в яких останній зазначає, що підтримує раніше надані суду письмові пояснення, які ґрунтуються на правовій позиції ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, викладеній в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.06.2017 року у ВП № 46453291. При цьому вказує, що додаткових пояснень та зауважень до скарги стягувача не має. Також зазначає, що у зв'язку з тяжким фінансово-економічним становищем підприємства не має можливості забезпечити явку свого представника в судове засідання та просить суд за можливості розглядати скаргу в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Вугледарському міському суду Донецької області.
Вказане клопотання надійшло на електронну адресу суду без електронного цифрового підпису, про що господарським судом був складений акт від 14.09.2017 року та не розглядалось судом по суті, оскільки надійшло після винесення ухвали від 11.09.2017 року.
Ухвалою суду від 12.12.2017 року задоволені клопотання ПАТ “Дружківський машинобудівний завод” та боржника про відкладення розгляду скарги, а саме відкладений розгляд скарги на 16.01.2018 року о 10:00.
З 15.12.2017 року набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п.п. 9 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (який набрав чинності з 15.12.2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Враховуючи викладене, розгляд скарги в даній справі здійснюється за правилами нової редакції ГПК України, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.
16.01.2018 року на адресу суду від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшли додаткові пояснення, в яких останній на виконання ухвал від 24.11.2017 року та 12.12.2017 року надає завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 46453291. Зазначає, що стягувач - ПАТ “Дружківський машинобудівний завод” на ТОВ “Корум Дружківський машинобудівний завод” у виконавчому провадженні № 46453291 не замінювався. Вважає, що в задоволенні скарги ПАТ “Дружківський машинобудівний завод” слід відмовити.
16.01.2018 року на адресу суду від ПАТ “Дружківський машинобудівний завод” надійшли пояснення, в яких останній зазначає, що листом № 03/2-73 від 17.08.2016 року звертався до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про заміну сторони у виконавчому провадженні № 46453291, однак Відділ не виніс постанови про заміну сторони - стягувача у виконавчому провадженні № 46453291, та супровідним листом № 46453291/20.1/4 від 22.06.2017 року направив ПАТ “Дружківський машинобудівний завод” постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.06.2017 року.
В судовому засіданні 16.01.2018 року згідно вимог ч. 2 ст. 216 ГПК України була оголошена перерва до 25.01.2018 року об 11:45, про що винесено ухвалу від 16.01.2018 року.
25.01.2018 року на електронну адресу суду від ПАТ “Дружківський машинобудівний завод” надійшло клопотання про перенесення дати розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання через тяжкі погодні умови. Відповідно до п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.
З врахуванням викладеного, суд позбавлений можливості прийняти надіслане ПАТ “Дружківський машинобудівний завод” електронною поштою клопотання як офіційний документ, оскільки воно надійшло без електронного цифрового підпису, про що господарським судом складений акт від 25.01.2018 року. Відтак вказане клопотання судом по суті не розглядається.
Представники ПАТ “Дружківський машинобудівний завод”, боржника, ТОВ “Корум Дружківський машинобудівний завод”, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судове засідання 25.01.2018 року не з'явилися, про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України, у зв'язку з чим вона розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, скаргу, мотиви її обґрунтування, суд встановив:
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.12.2014 року у справі № 908/4337/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” до Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” задоволено, зокрема вирішено стягнути з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” на користь Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” 17550000,00 грн. заборгованості за договором на виконання робіт з капітального ремонту гірничошахтного обладнання за державні кошти № 406Т від 25.09.2012 року та 73080,00 грн. судового збору.
На виконання вказаного рішення 16.01.2015 року господарським судом був виданий відповідний наказ.
Вказаний наказ Господарського суду Запорізької області був переданий на виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яким 13.02.2015 року була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № ВП 46453291, копія якої міститься в матеріалах справи (том 4, а.с. 39, 116).
В процесі здійснення виконавчих дій з виконання вказаного наказу № 908/4337/14 від 16.01.2015 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України були прийняті наступні постанови, а саме:
- постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 31.03.2015 року в сумі 1762308,00 грн.;
- постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31.03.2015 року в межах суми звернення стягнення 19385388,00 грн.;
- постанова про арешт коштів від 21.07.2015 року в межах суми 19385388,00 грн.;
- постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.07.2015 року в межах суми звернення стягнення 19385388,00 грн.;
- постанова про об'єднання у зведене виконавче провадження від 24.07.2015 року;
- постанова про арешт коштів боржника від 25.05.2016 року у зведеному виконавчому провадженні № 51233374.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.08.2016 року замінено сторону у справі № 908/4337/14 - стягувача у виконавчому провадженні ВП № 46453291 щодо виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року з Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” на Товариство з обмеженою відповідальністю “Корум Дружківський машинобудівний завод”.
В подальшому державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України була прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.06.2017 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”.
Як свідчать матеріали справи копія вказаної постанови була направлена на адресу Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод”, який отримав її 11.07.2017 року згідно штампу реєстрації вхідної кореспонденції.
Публічне акціонерне товариство “Дружківський машинобудівний завод” з вказаною постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не погоджується, вважає її незаконною, а дії органу виконання щодо її прийняття неправомірними, у зв'язку з чим звернувся до суду зі скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року), в обґрунтування якої зазначає наступне:
- Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не вчинено жодних дій, направлених на розшук майна боржника, на перевірку майнового стану, інформації про майно, а зроблено висновок про відсутність майна тільки на підставі Закону України “Про відновлення платоспроможності вугледобувних підприємств” від 13.04.2017 року № 2021, що в свою чергу є неприпустимим та порушує законодавство України;
- Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при винесенні постанови від 22.06.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу порушив норми Закону України “Про виконавче провадження” та Закону України “Про відновлення платоспроможності вугледобувних підприємств”, і як наслідок, порушив тим самим права скаржника, як стягувача у вказаному виконавчому провадженні, та фактично безпідставно та протиправно відмовився примусово виконувати наказ Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року № 908/4337/14 та від виконання судового рішення від 12.12.2014 року, яке набрало законної сили і підлягає обов'язковому виконанню згідно ст. 124 Конституції України, ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, ст. 115 ГПК України.
Надавши правову кваліфікацію діям учасників виконавчого провадження, правову норму, яка підлягає застосуванню у відносинах сторін, дослідивши її фактичні обставини, пов'язані з виконанням рішення суду, врахувавши доводи Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод”, заперечення боржника, позицію державного виконавця, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Законодавець визначає такі поняття як: дії та бездіяльність державної виконавчої служби, які обов'язково пов'язані з протиправною поведінкою. А саме, під діями слід розуміти - повноваження будь-якої посадової особи не здійснювати дії, які суперечать закону. У той же час бездіяльність передбачає невиконання цією особою юридичних обов'язків здійснювати дії у межах закону.
Стаття 326 ГПК України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
З 05.10.2016 року набрав чинності новий Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-XVIII від 02.06.2016 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-XVIII від 02.06.2016 року, далі Закон, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Матеріали справи свідчать, що стягувач у справі - Публічне акціонерне товариство “Дружківський машинобудівний завод” звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання наказу № 908/4337/14 від 16.01.2015 року, виданого Господарським судом Запорізької області.
13.02.2015 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 46453291 з примусового виконання наказу № 908/4337/14 від 16.01.2015 року.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження ВП № 46453291 з виконання наказу у справі № 908/4337/14 від 16.01.2015 року перебувало у складі зведеного виконавчого провадження № 51233374 про стягнення коштів з боржника - Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.08.2016 року замінено сторону у справі № 908/4337/14 - стягувача у виконавчому провадженні ВП № 46453291 щодо виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року з Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” на Товариство з обмеженою відповідальністю “Корум Дружківський машинобудівний завод”.
З наданих до матеріалів справи пояснень Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вбачається, що у виконавчому провадженні № 46453291 не відбулася заміна стягувача - ПАТ “Дружківський машинобудівний завод” на ТОВ “Корум Дружківський машинобудівний завод”.
Матеріали справи свідчать, що 22.06.2017 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України була прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що державний виконавець посилався на те, що Законом України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» № 2021-VІІІ від 13.04.2017 року зупиняються виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, при цьому ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено вичерпний перелік підстав, за яких виконавець зобов'язаний зупинити вчинення виконавчих дій, та яким не передбачено можливості для зупинення виконавчого провадження, а отже, підстави для зупинення виконавчого провадження відсутні. Крім того, Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» № 2864-ІІІ від 29.11.2001 року встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна, а ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено підстав для зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, однак п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено повернення виконавчого документа стягувачу.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішень, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» встановлено, що тимчасово, до 1 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з п. 2 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» Кабінету Міністрів України доручено забезпечити у місячний строк з дня набрання сили цим Законом приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» № 3166-VI від 17.03.2011 року систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України.
Кабінет Міністрів України в п. 1 Постанови від 21.01.2015 року № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» постановив ліквідувати Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)...».
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII від 02.06.2016 року примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.
Виходячи з норм діючого законодавства, Міністерство юстиції України, яке є центральним органом виконавчої влади, на який покладено завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів, відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств», повинно було в місячний строк з дня набрання чинності даного Закону: розробити та затвердити програму відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Закон України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» від 13.04.2017 року № 2021-VIII набрав чинності 24.05.2017 року. При цьому, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням ВП № 46453291 була винесена 22.06.2017 року.
Таким чином, державний виконавець виніс зазначену постанову до закінчення місячного терміну, який відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» надано Міністерству юстиції України для того, щоб привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, тобто не чекаючи внесення змін у нормативно-правові акти, якими виконавець повинен керуватися у своїй діяльності.
Зі змісту постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 46453291 від 22.06.2017 року вбачається, що державний виконавець Нідченко Д.Є. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Статтею 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» № 2864-ІІІ від 29.11.2001 року встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З аналізу змісту вказаної статті Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» вбачається, що вона вказує на заборону щодо відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств.
Державний виконавець при прийнятті постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» дійшов висновку про відсутність у боржника у справі майна, на яке можливо звернути стягнення, оскільки боржник є державним підприємством і все його майно забезпечує ведення виробничої діяльності.
При цьому, державний виконавець не посилається на будь-які документи, що підтверджують відсутність у боржника майна, яке не забезпечує ведення виробничої діяльності, складені ним під час вчинення виконавчих дій за місцезнаходженням боржника та документи складені під час розшуку майна боржника.
Частиною 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті (в тому числі щодо відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення), виконавець складає акт.
В п. 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.01.2016 року №01-06/131/16 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами Закону України «Про виконавче провадження» роз'яснено щодо необхідності у разі прийняття рішення про повернення виконавчого документа обстеження державним виконавцем майна боржника за місцем його знаходження на предмет використання майна у виробничій діяльності та складення за результатами такого обстеження акту.
Проте, державним виконавцем не надано доказів на підтвердження відсутності у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, в тому числі доказів складання акту на виконання ч. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Щодо тверджень державного виконавця про те, що законодавством встановлено мораторій на реалізацію майна боржника - ДП “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”, слід зазначити наступне.
Згідно з нормами Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» мораторій встановлений щодо відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності.
Втім державним виконавцем не надано доказів на підтвердження відсутності у боржника іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, в т.ч. майна, яке не забезпечує ведення виробничої діяльності.
Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не здійснено усі необхідні та можливі дії, направлені на встановлення наявності чи відсутності у боржника іншого майна чи коштів, на які можливо звернути стягнення, що свідчить про бездіяльність останнього.
При цьому постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.06.2017 року ВП № 46453291 є необґрунтованою та передчасною.
Згідно з п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стягувачем - Публічним акціонерним товариством “Дружківський машинобудівний завод” доведена неправомірність дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при прийнятті постанови про повернення виконавчого документа стягувачу № ВП 46453291 від 22.06.2017 року та порушення вказаною постановою його прав.
За такими обставинами, постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 від 22.06.2017 року про повернення наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року № 908/4337/14 по стягненню з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” на користь Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” основного боргу в розмірі 17550000,00 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 73080,00 грн. за виконавчим провадженням № 46453291 слід визнати недійсною.
Щодо вимоги про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 46453291 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року № 908/4337/14 та зобов'язання виконати вимоги ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” від 13.04.2017 року № 2021-VІІІ в частині зупинення виконавчого провадження № 46453291 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року № 908/4337/14 слід зазначити наступне.
Частиною 2 ст. 343 ГПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Порядок відновлення відповідного виконавчого провадження врегульований положеннями статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII, відповідно до якої у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Тобто, Законом України «Про виконавче провадження» встановлено обов'язок державного виконавця здійснити дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження у разі визнання недійсною відповідної постанови судом у певний строк.
Оскільки постанова про повернення виконавчого документу стягувачу від 22.06.2017 року ВП № 46453291 визнана недійсною, відтак вимоги скарги Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 46453291 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року № 908/4337/14 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, державний виконавець повинен у своїй діяльності керуватися не тільки Законом України «Про виконавче провадження», а і іншими законами, в даному випадку, Законом України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» № 2021-VIII від 13.04.2017 року.
Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» встановлено, що тимчасово до 1 січня 2019 року підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодуванням матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.12.2017 року основним видом діяльності боржника - Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” є (Код КВЕД 05.10) «Добування кам'яного вугілля».
Отже, Державне підприємство “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” є вугледобувним підприємством, на якого поширюють свою дію норми Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств».
Оскільки боржник - Державне підприємство “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” є вугледобувним підприємством, відтак в силу приписів ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» виконавче провадження № 46453291 з примусового виконання наказу № 908/4337/14 від 16.01.2015 року підлягає зупиненню до 1 січня 2019 року.
Таким чином, вимоги скарги Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати вимоги ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” від 13.04.2017 року № 2021-VІІІ в частині зупинення виконавчого провадження № 46453291 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року № 908/4337/14 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст. 3 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 року у справі «Півень проти України» суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст.6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
Європейський суд з прав людини у рішенні від 17.05.2005 року по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст.6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції («ОСОБА_2 проти Італії», заява №22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд наголосив, що «відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Європейський суд також зазначив, що «адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.».
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 74, 86, 339, 342, 343 ГПК України, суд
1. Скаргу Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.
2. Визнати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 від 22.06.2017 року про повернення наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року № 908/4337/14 по стягненню з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” на користь Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” основного боргу в розмірі 17550000,00 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 73080,00 грн. за виконавчим провадженням № 46453291 недійсною.
3. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 46453291 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року № 908/4337/14 по стягненню з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” на користь Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” основного боргу в розмірі 17550000,00 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 73080,00 грн.
4. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати вимоги ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” від 13.04.2017 року № 2021-VІІІ в частині зупинення виконавчого провадження № 46453291 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року № 908/4337/14 по стягненню з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” на користь Публічного акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” основного боргу в розмірі 17550000,00 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 73080,00 грн.
5. Згідно з ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги через Господарський суд Запорізької області протягом 10 днів з дня її складання.
Повний текст ухвали складено та підписано - 26.01.2018 року
Суддя О.Г. Смірнов