Справа № 495/9992/17
рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
22 січня 2018 року м. Білгород-Дністровський
Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Боярського О.О.,
при секретарі Рачицькій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маразліївської сільської ради про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача та просить суд:
- встановити факт прийняття ОСОБА_2 після смерті її батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку спадкування за законом спадщини у вигляді земельної частки (паю) у колективній власності КСГП «Прогрес» Білгород-Дністровського району Одеської області, розміром 6,5 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка належала останньому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_2, виданого на підставі рішення районної державної адміністрації від 17.03.1997 року № 128/97;
- визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на земельну частку (пай) у колективній власності КСГП «Прогрес» Білгород-Дністровського району Одеської області, розміром 6,5 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
При цьому, позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її дід ОСОБА_4.За життя йому належала земельна частка (пай) у колективній власності КСГП «Прогрес» Білгород-Дністровського району Одеської області, розміром 6,5 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Земельна частка (пай) належала останньому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_2, виданого на підставі рішення районної державної адміністрації від 17 березня 1997 року №128/97.
Спадкоємцем першої черги майна ОСОБА_3 була його донька ОСОБА_2, яка у відповідності до статті 548 ЦК УРСР (1963 року) фактично прийняла спадщину, оскільки вступила в управління та користування паєм.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Вона була матір'ю позивача, що підтверджується матеріалами справи.Отже, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на спадкове майно, до складу якого входить земельна частка (пай) у колективній власності КСГП «Прогрес» Білгород-Дністровського району Одеської області, розміром 6,5 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області позивачу було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану земельну частку (пай), у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно, на підставі якого це майно належало спадкодавцю.У зв'язку із викладеним нотаріусом було рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав.
Позивач у судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи сповіщалася, надала до суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутністю, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи сповіщався належним чином, надіслав на адресу суду заяву з проханням справу розглянути без участі представника сільської ради.
У відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд вважає за можливо задовольнити позовну заяву з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дід позивача - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3, видане Широківською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, актовий запис про смерть № 22.Факт родинних відносин позивача з померлим дідом по лінії матері підтверджується матеріалами справи.
За життя ОСОБА_4 належала земельна частка (пай) у колективній власності КСГП «Прогрес» Білгород-Дністровського району Одеської області, розміром 6,5 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Земельна частка (пай) належала останньому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_2, виданого на підставі рішення районної державної адміністрації від 17 березня 1997 року №128/97.
Відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цивільний кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року, у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР (1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Статтею 548 ЦК УРСР (1963 року) передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до п. 1, 2 ч.1 ст. 549 ЦК УРСР визначається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Спадкоємцем першої черги майна ОСОБА_3 була його донька ОСОБА_2, яка є матір'ю позивача. Саме ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину після смерті батька, оскільки вступила в управління та користування паєм.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Білгород-Дністровського міського управління юстиції Одеської області, актовий запис №477.
Відповідно до положень ст. 34 Закону України "Про нотаріат" видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється державними нотаріальними конторами.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Білгород-Дністровська районна державна нотаріальна контора на запит суду повідомила, що спадкові справи до майна померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не заводились.
23.10.2017 року позивач зверталась до приватного нотаріусу Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Базан Т.П. з приводу прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2, проте, через відсутність правовстановлюючих документів на заявлене спадкове майно їй було відмовлено у прийнятті заяви та рекомендовано звернутися до суду.
У пункті 23 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
У відповідності з п.1 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з ст.. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
Беручи до уваги викладене, судом встановлено, що позивач є спадкоємцем за законом своєї матері ОСОБА_2, та має право на отримання спадщини за законом після її смерті, однак позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки її спадкодавець ОСОБА_2 не оформила спадкові права після смерті батька ОСОБА_4 Таким чином права позивача, як спадкоємця першої черги, підлягають судового захисту шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 8, 11, 16, 1261, 1268, 1269 ЦК України, ст.ст. 11-13, 81, 83, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Маразліївської сільської ради про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Встановити факт прийняття ОСОБА_2 після смерті її батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку спадкування за законом спадщини у вигляді земельної частки (паю) у колективній власності КСГП «Прогрес» Білгород-Дністровського району Одеської області, розміром 6,5 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка належала останньому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_2, виданого на підставі рішення районної державної адміністрації від 17.03.1997 року № 128/97.
Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на земельну частку (пай) у колективній власності КСГП «Прогрес» Білгород-Дністровського району Одеської області, розміром 6,5 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя