Справа № 824/931/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Дембіцький П.Д.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
18 січня 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
представника позивача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року (повний текст якої складено в м. Чернівці 22 грудня 2016 року) у справі за адміністративним позовом Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
у листопаді 2016 року Чернівецька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (Чернівецька ОДПІ) звернулась в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ФОП ОСОБА_3В.) про стягнення податкового боргу в сумі 181938,66 грн.
16 грудня 2016 року Чернівецький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про узгодженість суми заборгованості, а також не встановлено природу виникнення заборгованості саме в сумі 181938,66 грн. Також, зазначив про те, що податковим органом пропущено 1095 строк для звернення до суду.
15 січня 2018 року Чернівецькою ОДПІ до Вінницького апеляційного адміністративного суду подано відзив на апеляційну скаргу в якому останній зазначив, що сума податкового боргу підтверджується поданими позивачем податковими деклараціями, обліковою карткою платника податків, податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою, який є узгоджений та ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржувались. Також, зазначили про те, що з дати виникнення податкового боргу до дати звернення до суду із позовом 1095-денний строк не минув.
У судовому засіданні представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, у відповідача утворився податковий борг по сплаті єдиного податку, який виник на підставі поданих ФОП ОСОБА_3 податкових декларацій: №1400032591 від 06.05.2014 термін сплати 20.05.2014 р.; № НОМЕР_1 від 28.07.2014 р. термін сплати 19.08.2014р.; №1400043680 від 07.11.2014 р. термін сплати 19.11.2014 р.; №1500016151 від 06.02.2015р. термін сплати 19.02.2015 р.
Так, 18 листопада 2014 року Чернівецькою ОДПІ проведено камеральну перевірку своєчасності сплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання по єдиному податку за період з ІІ по VI квартал 2013 року, за результатами якої складено акт №2177/24-12-17-03-20/НОМЕР_2.
На підставі вказаного акту, 18 листопада 2014 року Чернівецькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0026981703 про застосування до відповідача штрафних санкцій по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 29003,16 грн.
Також, відповідачу надсилалась податкова вимога форми "Ф" від 18.09.2014 року №4325-25 на суму податкового боргу 64160,47 грн., проте вказана заборгованість відповідачем не погашена.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано усі необхідні докази про наявність податкової заборгованості відповідача та вжиття заходів її стягнення, а відповідачем даний факт не спростовано та не погашено податковий борг в сумі 181938,66 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (ПК України), податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 57.1. ст. 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.
Згідно із п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
При цьому, згідно із п.14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податку набуває статусу податкового боргу з моменту його узгодження та несплати у порядку, визначеному Податковим кодексом України.
Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем до податкового органу подавались податкові декларації з плати єдиного податку №1400032591 від 06.05.2014; №1400038071 від 28.07.2014 р.; №1400043680 від 07.11.2014 р.; №1500016151 від 06.02.2015р.
Так, податковим органом проводилась камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності, за результатами перевірки складено акт від 18 листопада 2014 року №2177/24-12-17-03-20/НОМЕР_2, яким зафіксовано несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з єдиного податку.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0026981703 від 18 листопада 2014 року.
Також, податковим органом виставлено відповідачу податкову вимогу форми «Ф» №4325-25 від 18 вересня 2014 року.
Проте, вжиті податковим органом заходи по погашенню відповідачем податкового боргу не призвели до погашення податкового боргу.
Податкова вимога та податкове повідомлення-рішення в адміністративному та судовому порядку відповідачем не оскаржувались, не скасовані, докази про сплату податкового боргу до судів першої та апеляційної інстанцій не подавались.
Таким чином, податковий борг по сплаті єдиного податку на загальну суму 181938,66 грн. є узгодженим та підтверджується даними картки особового рахунку платника податків, податковими деклараціями, податковим повідомленням-рішенням, податковою вимогою.
Крім того, п. 102.1 ст. 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п. 102.4 ст. 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Таким чином, з дати виникнення податкового боргу (поданих податкових декларацій та прийнятого податкового повідомлення-рішення від 18 листопада 2014 року) до дати звернення до суду із позовом (16 листопада 2016 рік) 1095-денний строк не минув.
Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 24 січня 2018 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5