Справа №755/139/17 Суддя (судді) першої інстанції: Гончарук В.П.
23 січня 2018 року м.Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Бужак Н.П., Троян Н.М.
за участю секретаря Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на додаткову постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 10 жовтня 2017 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, у м.Києві, дата складання повного тексу - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулась до Дніпровського районного суду м.Києва з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - Відповідач) про визнання дій неправомірними; зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з 07.05.2016 року з урахуванням трудового стажу з 01.09.1998 року - 14.06.2002 року, що здобула Позивач на СО «Монголросцветмет» і заробітної плати за вказаний період та здійснити перерахунок одноразової виплати.
Постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 03 березня 2017 року позов задоволено: визнано протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо не зарахування періодів трудового стажу при розрахунку пенсії ОСОБА_2 за період роботи на СО «Монголросцветмет» з 01.09.1998 року - 14.06.2002 року; зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 29.06.2016 року, враховуючи трудовий стаж за період з 01.09.1998 року по 14.06.2002 року на СО «Монголросцветмет» та виплатити їй різницю між розміром призначеної пенсії з 29.06.2016 року та проведеним розрахунком пенсії за вказаний період. Рішення в частині стягнення виплати за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Позивач подала до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткової постанови у адміністративній справі №755/139/17, оскільки судом не вирішено питання щодо однієї з позовних вимог, та просила зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок пенсії, ураховуючи розмір заробітної плати за період роботи на СО «Монголросцветмет» з 20.08.2000 року по 14.06.2002 року.
Додатковою постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 10 жовтня 2017 року заяву задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткову постанову в повному обсязі.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права: зокрема, вказує на порушення положень ст.168 КАС України (у редакції, чинній на момент подання адміністративного позову), яка регулює підстави та порядок прийняття додаткового судового рішення; також посилається на порушення ст. ст. 24, 40 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та вказує на те, що відповідно до даних персоніфікованого обліку заробітна плата отримана Позивачем за період роботи з 14.10.2001 року по 14.06.2002 року на Монголо-Російському об'єднанні «Монголросцветмет» не відображається у зв'язку з відсутністю внесених податків до державного бюджету.
Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, заперечення Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
З 15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція КАС України згідно з Законом від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII.
Згідно з п.10 Перехідних положень КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Так, положеннями статті 252 КАС України (в редакції Закону
№2147-VIII від 03.10.2017 року) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного України «Про судове рішення в адміністративній справі» №7 від 20.05.2013 року передбачено, що додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі. Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач, звертаючись до суду першої інстанції з адміністративним позовом, просила зобов»язати Відповідача здійснити перерахунок пенсії, враховуючи трудовий стаж у період з 01.09.1998 року - 14.06.2002 року на СО «Монголросцветмет» і заробітну плату та зробити перерахунок одноразової виплати.
03 березня 2017 року Дніпровським районним судом м.Києва ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову, у якій вказано вищенаведені позовні вимоги, однак не ухвалено рішення щодо однієї із позовних вимог з приводу якої досліджувалися докази, а саме: зобов»язання здійснення перерахунку пенсії з урахуванням розміру заробітної плати за період з 01.09.1998 року - 14.06.2002 року за час роботи у СО «Монголросцветмет».
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для постановлення додаткового судового рішення.
Посилання апелянта на те, що 14.03.2017 року Відповідачем винесено розпорядження №317833 та здійснено перерахунок пенсії Позивачу згідно з постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 03 березня 2017 року, а питання про ухвалення додаткового судового рішення за нормами КАС України може бути заявлено лише до закінчення строку на виконання судового рішення, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки положеннями ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, а тому Позивачем у строки, визначені законом, подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити перерахунок пенсії з урахуванням розміру заробітної плати за період роботи на СО «Монголросцветмет» з 20.08.2000 року по 14.06.2002 року, колегія суддів зазначає таке.
Задовольняючи заяву про ухвалення додаткової постанови, суд першої інстанції виходив з того, що за період роботи у вказаному об'єднанні Позивачем надано довідки про періоди роботи та її заробітну плату, а ст.6 ч.3 Угоди від 13.03.1992 року «Про гарантії прав громадян - учасників співдружності незалежних держав в області пенсійного забезпечення» передбачено, що розрахунок пенсії проводиться із заробітку за період роботи, який зараховується в трудовий стаж.
З довідки №72 від 28.08.2001 року, виданої спільним Монголо-Російським об'єднанням «Монголросцветмет», вбачається, що Позивач працювала з 01.09.1998 року по 31.08.1999 року посаді вчителя початкової школи Айраг СО «Монголросцветмет»; з 01.09.1999 року по 02.06.2001 року працювала на посаді вчителя початкових класів середньої школи ГЗКа Бор-Ундур СО «Монголросцветмет».
Відповідно до довідки №38 від 10.06.2002 року виданої спільним Монголо-Російським об'єднанням «Монголросцветмет», Позивач працювала з 14.10.2001 року по 14.06.2002 року на посаді вчителя початкових класів середньої школи ГОКа Бор-Ундур СО «Монголросцветмет».
Довідкою №П-67/16 від 07.11.2016 року Консульського агентства Монголії в Україні, підтверджено, що громадянка України ОСОБА_2 дійсно працювала в Монголії з загальним стажем 3 роки 5 місяців в періоди: з 01.09.1998 року по 31.08.1999 року коли позивач працювала на посаді вчителя початкової школи Айраг СО «Монголросцветмет»; з 01.09.1999 року по 02.06.2000 року коли позивач працювала на посаді вчителя початкових класів середньої школи ГЗКа Бор-Ундур СО «Монголросцветмет»; з 20.08.2000 року по 31.05.2001 року коли позивач працювала на посаді вчителя початкових класів школи «ЕРЕЛ» м.Улан-Батор, Монголія; з 14.10.2001 року по 14.06.2002 року коли позивач працювала на посаді вчителя початкових класів середньої школи ГОКа Бор-Ундур СО «Монголросцветмет».
За періоди роботи на території Монгольської Народної Республіки, ОСОБА_2 надала Відповідачу довідки про розміри отриманої заробітної плати.
Частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними,що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За приписами статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід)
за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Статтею 1 Угоди між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Монгольською Народною Республікою «Про співпрацю в галузі соціального забезпечення» від 28.01.1982 року визначено, що дана угода стосується всіх видів соціального забезпечення громадян, які встановлені і будуть встановлені законодавством Договірних Сторін.
Відповідно до статі 4 вказаної Угоди при призначенні пенсії повністю зараховується трудовий стаж набутий на території обох Договірних Сторін і підтверджений компетентними органами тієї Договірної Сторони, на території якої набутий стаж.
Угодою від 08.12.1991 року (дата ратифікація та набуття чинності для України 10.12.1991 року) Республікою Білорусь, Російською Федерацією (РРФСР), Україною як державами-засновницями Союзу РСР, якими підписано Союзний договір 1922 року, утворено Співдружність Незалежних Держав.
Положеннями статті 6 Угоди «Про гарантії прав громадян - учасників Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», дата набуття чинності 13.03.1992 року, передбачено, що призначення пенсії громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсії, в тому числі на пенсію за пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цієї Угодою.
Обчислення пенсії проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин не слід застосовувати положення статті 6 Угоди «Про гарантії прав громадян - учасників Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», оскільки Монгольська Народна Республіка не є державою-учасницею Співдружності.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що законодавством України та міжнародними договорами не передбачено обчислення розміру пенсії з урахуванням розміру заробітної плати за період роботи особи у Монгольській Народній Республіці.
Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про задоволення позовної вимоги у цій частині.
Статтею 3 КАС України встановлено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Положеннями ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення питання, тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а додаткову постанову суду першої інстанції - скасувати, та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовної вимоги.
Керуючись ст.ст. 242, 252, 317, 322, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві задовольнити.
Додаткову постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 10 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нову такого змісту.
ОСОБА_2 у задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити перерахунок пенсії з урахуванням розміру заробітної плати за період роботи на СО «Монголросцветмет» з 20.08.2000 року по 14.06.2002 року - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст.329 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Бужак Н.П.
Троян Н.М.
Постанова складена в повному обсязі 24 січня 2018 року.