Номер провадження: 11-сс/785/91/18
Номер справи місцевого суду: 522/21122/17 1-кс/522/24820/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
22.01.2018 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - адвоката - ОСОБА_6 ,
слідчого - ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду матеріали за апеляцією власника майна ТОВ «Агрофірма «Дністровська» в особі керівника підприємства ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27.12.2017 року,
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2017 року задоволено клопотання слідчого СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 від 26.12.2017 року про арешт майна, а саме рахунків підприємства ТОВ «Агрофірма «Дністровська», які відкриті в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», розташованого в м. Київ, вул. Лєсакова, 9, АТ «Прокредит Банк», розташованого в м. Одесі, вул. Дерибасівська, 9, та Южне ГРУ ПАТ КБ «Приват Банк» в м. Одеса, вул. Успенська, 22/а.
Не погоджуючись з ухвалою, заявник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді про накладення арешту на грошові рахунки ТОВ «Агрофірма «Дністровська» та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого, посилаючись на те, що відсутні підстави для накладення арешту на майно, так як рішення слідчого судді є незаконним та необґрунтованим, винесено із порушенням норм процесуального права, оскільки відсутні передбачені законом підстави для арешту майна, зокрема, відсутні докази події злочину, шкоди, завданої злочином, не враховані наслідки арешту майна, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Слідчий суддя не врахував, що в клопотанні не доведено необхідність накладення арешту та не зазначено наявність ризиків, передбачених в ч. 1 ст. 170 КПК України, жодній особі в кримінальному провадженні не повідомлялося про підозру, потерпілі не встановлені, не з'ясовано кому нанесені збитки та відсутні висновки експерта про розмір заподіяних збитків.
Представник ТОВ «Агрофірма «Дністровська» не викликався до суду, що позбавило підприємство права на захист своїх інтересів, на надання пояснень та доказів щодо фабули кримінального правопорушення, яке було внесено в ЄРДР за заявою голови Арцизької районної державної адміністрації, по факту привласнення ТОВ «Агрофірма «Дністровська» грошових коштів у результаті реалізації сільськогосподарської продукції, вирощеної підприємством на земельних ділянках, які належать Теплицькій, Мирнопільській сільським радам та Арцизькій міській раді, а саме про сплату підприємством з 2004 року Арцизькій районній державній адміністрації, а також іншим орендодавцям орендної плати за користування земельними ділянками.
Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що у випадку майнових претензій Арцизької районної державної адміністрації до ТОВ «Агрофірма «Дністровська» зазначений спір повинен вирішуватися за нормами господарського процесуального права.
Заслухавши доповідача, представника власника майна ТОВ «Агрофірма «Дністровська» - захисника ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу, слідчого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, пояснення свідка ОСОБА_9 та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч.1 ст.131 КПК України, захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ст. 170 ч.ч. 1-4 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
2. Арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
3. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
4. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Згідно ст. 173 ч.ч. 1,2 п.5 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати розумність та спів розумність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Колегія суддів, дослідивши клопотання слідчого та надані до нього матеріали провадження, вважає, що слідчий суддя не звернув уваги на те, що у клопотанні в порушення вимог закону, не доведена та не обґрунтована необхідність арешту майна, в зв'язку з чим слідчий суддя необґрунтовано виніс ухвалу, якою задовольнив клопотання.
Так, в клопотанні слідчого, в обґрунтування вимог щодо арешту майна, зазначено, що в ЄРДР за №12016160220000374 від 08.06.2016 року, за заявою голови Арцизської районної державної адміністрації ОСОБА_10 , внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК України, а саме, що ТОВ «Агрофірма «Дністровська», головою якого є ОСОБА_8 , без дозвільних документів здійснює вирощування сільськогосподарської продукції на захоплених землях, належних Теплицькій, Мирнопільській сільським радам, Арцизькій міській раді, а виручені грошові кошти перераховують на рахунки підприємства у банківських установах.
Також зазначено про те, що при реорганізації сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Дністровська» у 2004 році ОСОБА_8 допущено зловживання службовим становищем та внесення недостовірних відомостей до офіційних документів, оскільки на загальних зборах членів кооперативу не було кворуму, склав і видав членам кооперативу свідоцтва про право на майновий пай, де підставою для цього вказав рішення зазначених зборів. Після чого зареєстрував ТОВ «Агрофірма «Дністровська» 29.04.2004 року та усе майно кооперативу на суму більше 20 млн грн зареєстрував за створеним ТОВ, засновниками якого стали його родичі і діти. Із членами колишнього кооперативу ОСОБА_8 не розрахувався.
Адвокатом ОСОБА_11 , в інтересах потерпілих ОСОБА_12 та інших заявлено цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди на суму 466600 грн.
Від голови Арцизької РДА надійшла заява про підготовку позовної заяви до зазначеного підприємства про відшкодування збитків, заподіяних самовільним заняттям земельних ділянок, на суму 1426371 грн.
Експертним дослідженням №СЕ-2501-1-934.17 від 04.12.2017 року встановлено, що загальний розмір мінімальної орендної плати з 2012 року до даний час, за самовільно зайняті земельні ділянки загальною площею 256.731 га сільськогосподарського призначення у Теплицькій сільській раді, міг складати 414763.29 грн. Відповідно до розрахунків, виконаних сертифікованим інженером-землевпорядником, розмір матеріальної шкоди від самовільного користування вказаними земельними ділянками, складає 351372.32 грн.
Разом з тим, із наданих до клопотання матеріалів вбачається, що фактично між керівництвом Арцизької РДА, потерпілими ОСОБА_12 та іншими та ТОВ «Агрофірма «Дністровська» виник спір щодо правильності землекористування та оформлення заяв, поданих державному реєстратору КП Центру державної реєстрації , який повинен бути предметом розгляду в порядку господарського та цивільного судочинства.
При цьому, під час апеляційного розгляду встановлено, що органами досудового розслідування не було витребувано у ТОВ «Агрофірма «Дністровська» жодних документів з зазначених правовідносин, зокрема щодо внесення підприємством плати за користування земельними ділянками, не опитано керівника цього підприємства, не перевірено доводів заяви голови райдержадміністрації з цього приводу.
Органи досудового розслідування посилаються на невідповідність вимогам закону дій керівника сільськогосподарського кооперативу «Агрофірма «Дністровська» ОСОБА_8 при реорганізації кооперативу у ТОВ «Агрофірма «Дністровська» у 2004 році, недотримання вимог закону при проведенні загальних зборів членів кооперативу, паювання майна підприємства, однак, в ході розгляду апеляційної скарги слідчий заявив, що саме за його ініціативою було допитано свідків - колишніх членів кооперативу, які не задоволені повнотою виконання зобов'язань ОСОБА_8 перед ними за оренду їх майнових паїв.
Суду не надані відомості про те, що відповідні протоколи зборів та інші правовстановлюючі рішення та документи ТОВ «Агрофірма «Дністровська» скасовані у встановленому законом порядку.
Таким чином, зазначені в клопотанні слідчого обставини носять характер цивільно-правових відносин між власниками майнових паїв і їх користувачем та підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Крім того, зазначені обставини виходять за межі кримінальних правопорушень, щодо яких відомості внесені в ЄРДР за ознаками ч.4 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК України, тобто не є предметом дослідження та розгляду в межах зазначеного кримінального провадження.
В судовому засіданні апеляційного суду допитано свідка ОСОБА_9 , який є юрисконсультом ТОВ «Агрофірма «Дністровська», та який пояснив, що одні і ті ж земельні ділянки обробляються даним підприємством на протязі останніх 18 років, і щороку підприємство сплачує на користь Арцизької РДА передбачені законом суми плати за оренду землі. У попередні роки користування земельними ділянками здійснювалось підприємством на підставі договорів із Арцизькою РДА, а з 2013 року підприємство перераховує Арцизькій РДА плату за оренду цих же земельних ділянок без укладання договорів оренди. Спір між підприємством і керівництвом Арцизької РДА у останні роки виник із-за намагання третіх осіб заволодіти їх підприємством, яке успішно працює. При цьому зазначеними особами використовуються деякі колишні члени сільськогосподарського кооперативу «Агрофірма «Дністровська», що незадоволені розмірами плати за користування паями.
В даному випадку, як зазначалось, предметом арешту майна в клопотанні зазначені рахунки підприємства ТОВ «Агрофірма «Дністровська» в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Прокредит Банк», Южне ГРУ ПАТ КБ «Приват Банк».
Вклопотанні слідчого формально зазначено підставою арешту майна, а саме рахунків підприємства в банках, призначення судової економічної експертизи та необхідність отримання додаткових доказів, без жодного зазначення підстав для арешту майна, передбачених ст.ст. 98, ст. 170 ч. 2 КПК України, обґрунтування того, що рахунки можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження.
Таким чином, з клопотання слідчого вбачається, що в ньому не зазначені підстави і мета для накладення арешту, наявність яких прямо передбачена ст. 171 ч. 2 КПК України при вирішенні питання щодо арешту майна, а лише є посилання на норми закону, які передбачають питання щодо забезпечення кримінального провадження та розгляду питань про накладення арешту.
З зазначених у клопотанні норм закону, на які слідчий звертає увагу, та які передбачають розгляд питань щодо накладення арешту, вбачається, що накладення арешту необхідно для збереження речових доказів, так як воно зберегло на собі його сліди та може бути використане, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження
Однак, до клопотання не додана постанова про визнання майна речовим доказом.
Також в клопотанні не зазначено, які саме сліди або інші відомості кримінального правопорушення може зберегти на собі зазначене майно, яким чином воно може бути використане, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Під час апеляційного розгляду слідчий не зміг довести, яким чином рахунки підприємства можуть бути доказом у кримінальному провадженні, а також яким чином вони відповідають вимогам ст. 98 КПК України.
Таким чином, слідчий суддя не врахував, що органами досудового розслідування не доведено, що майно є речовим доказом, а також те, що воно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Апеляційний суд вважає, що в клопотанні слідчого містяться лише загальні посилання на законодавство для накладення арешту на майно, однак без конкретного обґрунтування підстав, мети та інших обставин, наявність яких прямо передбачена законом для арешту майна.
Також, у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Так, при розгляді апеляційної скарги встановлено, що з моменту внесення відомостей до ЄРДР 08.06.2016 року до цього часу жодній особі про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК України, не повідомлено, що унеможливлює забезпечення цивільних позовів шляхом арешту майна підприємства, посадові особи яких не мають статусу підозрюваного, обвинуваченого у кримінальному провадженні.
При цьому, з клопотання вбачається, що Арцизькою РДА позов до цього часу готується.
Апеляційний суд вважає, що при вирішенні клопотання про арешт майна слідчий суддя не з'ясував обставин, передбачених ч. 2 ст. 173 КПК України, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна, як належного та допустимого доказу у кримінальному провадженні.
Також не врахував розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника майна, а саме, що обмеження права власності на майно ТОВ «Агрофірма «Дністровська», оскільки накладення арешту на рахунки може призвести до фактичного зупинення діяльності цього підприємства, що суперечить практиці ЄСПЛ щодо захисту права власності.
На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, так як її доводи знайшли підтвердження в судовому засіданні. Відповідно до вимог ст. 407 ч. 3 КПК України, ухвала слідчого судді має бути скасована в зв'язку з недотриманням вимог кримінального процесуального закону, та постановлена нова ухвала, якою в задоволенні клопотання слідчого має бути відмовлено за відсутністю підстав, передбачених ст.ст.98, 170, 173 КПК України.
Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 405,407,409,419, 422 КПК України,
Апеляційну скаргу власника майна ТОВ «Агрофірма «Дністровська» в особі керівника підприємства ОСОБА_8 задовольнити, ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27.12.2017 року про накладення арешту на рахунки підприємства ТОВ «Агрофірма» Дністровська» (код ЄДРПОУ 00855440), які відкриті в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ( код ЄДРПОУ 14305909) МФО 300335; розташованого в м. Київ вул. Лєсакова 9, п/р НОМЕР_1 ; в АТ «Прокредит Банк» ( код 21677333) МФО 320984; розташованого в м. Одеса вул. Дерибасівська 9, п/р № НОМЕР_2 ; та в Южне ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» (код 14360570) МФО 328704; розташованого в м. Одеса, вул. Успенська 22/А, п/р НОМЕР_3 , НОМЕР_4 скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на рахунки підприємства.
Ухвала остаточна і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді апеляційного суду Одеської області:
ОСОБА_13 ОСОБА_3 ОСОБА_4