Справа № 826/24716/15 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.
23 січня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Ганечко О.М.,
суддів: Коротких А.Ю., Федотова І.В.,
при секретарі: Біднячук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 органу Київської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, -
Позивач звернувся з позовом до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2017 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Київської міської державної адміністрації щодо не розгляду у визначений Законом України "Про звернення громадян" термін, звернення ОСОБА_2 стосовно протиправності та скасування рішення Дарницької районної в місті Києві ради від 31 травня 2010 року №22.
В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Позивачем також подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позову та постановити нову в цій частині про задоволення позову.
Апелянт ОСОБА_2 підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволені позову та постановити нову в цій частині, якою задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 органу Київської міської ради заперечував.
Представник відповідача ОСОБА_3 органу Київської міської ради підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити, суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та постановити нову в цій частині, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечував.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 органу Київської міської ради підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. ст. 315 ч. 1 п. 2, 317 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалює нове рішення у відповідній частині або зміни рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Дарницької районної в місті Києві ради "Про затвердження тимчасових схем прибирання прибудинкових територій житлових будинків Дарницького району м. Києва" від 31 травня 2010 року №22 затверджено тимчасові схеми прибирання прибудинкових територій житлових будинків Дарницького району міста Києва.
Позивач вважає, що вищезазначене рішення від 31 травня 2010 року №22 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки воно суперечить вимогам законодавчих актів, не затверджене у сесійному засіданні та прийняте Дарницькою районною в місті Києві радою з перевищенням повноважень.
Позивач посилається на перевищення Дарницькою районною в місті Києві радою повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення від 31 травня 2010 року № 22 та зазначає, що розробка та затвердження схеми санітарного очищення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці та організація збирання побутових відходів, забезпечення організації обслуговування населення підприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства - це повноваження місцевих державних адміністрацій, які визначені пунктами 2 та 5 статті 20 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", як наслідок, на думку позивача, Дарницька районна в місті Києві рада, приймаючи оскаржуване рішення, перебрала на себе законні повноваження місцевої державної адміністрації, що є перевищенням владних повноважень.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, відповідно до Конституції України, визначає Закон України "Про місцеве самоврядування" (тут і далі в редакції від 16 березня 2010 року, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення від 31 травня 2010 року №22).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно частини першої статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування", районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст; виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування", встановлено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються, серед іншого, питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і в порядку, визначених законом; прийняття рішень щодо делегування місцевим державним адміністраціям окремих повноважень районних, обласних рад.
Згідно частини другої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування", районні і обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання цим та іншими законами.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 20 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", на яку посилається позивач, місцева державна адміністрація розробляє та затверджує схеми санітарного очищення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці та організовує окреме збирання побутових відходів, інших видів відходів як вторинної сировини.
Згідно пунктів 2 та 3 Порядку розроблення, погодження та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23 березня 2017 року № 57, склад та зміст Схеми визначаються ДБН Б.2.2-6:2013 "Склад та зміст схеми санітарного очищення населеного пункту".
Розроблення, погодження та затвердження Схеми здійснюють виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації - для одного або кількох населених пунктів, що входять до складу відповідної ради; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та районні державні адміністрації - для населених пунктів, які входять до складу двох і більше сільських, селищних та міських рад.
Відповідно до пункту 1.1 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених пунктів, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 березня 2011 року №145, прибирання об'єктів благоустрою - захід санітарного очищення, що передбачає регулярне збирання та перевезення в установлені місця побутових відходів, видалення вуличного змету, листя, гілля, снігу, льоду тощо; санітарне очищення територій населених місць (санітарне очищення) - комплекс планувальних, організаційних, санітарно-технічних та господарських заходів щодо збирання, зберігання, перевезення, оброблення (перероблення), утилізації, видалення, знешкодження і захоронення побутових відходів, включаючи небезпечні відходи у їх складі, що утворилися в населених місцях, а також прибирання об'єктів благоустрою з метою запобігання шкідливому впливу факторів середовища життєдіяльності на життя і здоров'я людини та майбутніх поколінь; схема санітарного очищення - документ, у якому містяться графічні та текстові матеріали щодо черговості здійснення заходів та обсягів робіт з санітарного очищення, систем і методів збирання, зберігання, перевезення, оброблення (перероблення), утилізації, видалення, знешкодження і захоронення побутових відходів, включаючи небезпечні відходи у їх складі, необхідної кількості сміттєвозів, механізмів, устаткування та інвентарю, доцільності проектування, будівництва, реконструкції чи розширення об'єктів поводження з відходами, їх основні параметри і розміщення, орієнтовані капіталовкладення на будівництво і придбання технічних засобів.
Подібне визначення схеми санітарного очищення містилося в "Санитарных правилах содержания населенных пунктов", затверджених Головним державним санітарним лікарем СРСР від 05 серпня 1988 року № 4690-88, які діяли до набрання чинності вищезазначених Державних санітарних норм та правил утримання територій населених пунктів.
З аналізу вищезазначених норм законодавства, прибирання об'єктів благоустрою є лише одним із заходів санітарного очищення, а схема санітарного очищення, яку розробляє та затверджує місцева державна адміністрація, є спеціальним документом, склад та зміст якої визначається спеціальним нормативним актом.
Вимог до затвердження схем прибирання прибудинкових територій виключно місцевими державними адміністраціями чинне законодавство та законодавство, яке діяло на момент прийняття оскаржуваного рішення не містили.
Окрім того, суд звертає увагу, що правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України "Про благоустрій населених пунктів".
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля; територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об'єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункту; утримання в належному стані території - використання її за призначенням відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також санітарне очищення території, її озеленення, збереження та відновлення об'єктів благоустрою; заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.
Згідно частини першої статті 2 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", благоустрій населених пунктів передбачає: 1) розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об'єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об'єктів; 2) організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об'єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення; 3) створення умов для реалізації прав та виконання обов'язків суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів.
Статтею 5 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", встановлює, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, серед іншого: затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.
Згідно частини другої статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, серед іншого: забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо; визначення на об'єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень; інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів.
Таким чином, затвердження місцевих програм та заходів благоустрою населених пунктів відноситься до повноважень рад, а до повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування відноситься, серед іншого, затвердження схем санітарного очищення та здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів.
Окремо слід зазначити, що, згідно частини другої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування", районні і обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання цим та іншими законами.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про місцеве самоврядування" питання організації управління районами в містах належать до компетенції міських рад.
Районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи, відповідно до Конституції та законів України, здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, в обсягах і межах, що визначаються міськими радами.
Обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах.
Визначений міськими радами обсяг повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів не може змінюватися міською радою без згоди відповідної районної у місті ради протягом даного скликання.
Порядок формування, структура, форми діяльності районних у містах рад та їх органів визначаються відповідно до цього та інших законів.
Згідно частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, серед іншого, такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами; затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях міських рад (міст з районним поділом), крім питань, зазначених у частині першій цієї статті, вирішуються, серед іншого, такі питання: визначення обсягу і меж повноважень, які здійснюють районні у містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи в інтересах територіальних громад районів у містах; встановлення нормативів централізації коштів від земельного податку на спеціальних бюджетних рахунках районів міста.
На підставі вищезазначених статей законодавства, в межах наданої компетенції рішенням Київської міської ради "Про затвердження схем прибирання прибудинкових територій" від 27 травня 2010 року №862/4300, доручено районним у місті Києві радам у місячний термін затвердити схеми прибирання прибудинкових територій для подальшого застосування їх при розрахунку тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Рішення Київської міської ради "Про затвердження схем прибирання прибудинкових територій" від 27 травня 2010 року №862/4300 чинне, у судовому порядку недійсним не визнавалося та не скасоване.
На виконання вищезазначеного рішення, Київської міської ради від 27 травня 2010 року рішенням Дарницької районної в місті Києві ради "Про затвердження тимчасових схем прибирання прибудинкових територій житлових будинків Дарницького району м. Києва" від 31 травня 2010 року №22 затверджено тимчасові схеми прибирання прибудинкових територій житлових будинків Дарницького району міста Києва.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Дарницька районна в місті Києві рада прийняла оскаржуване рішення на підставі норм чинного на той момент законодавства, в межах своїх повноважень, на виконання рішення Київської міської ради.
Стосовно посилання позивача на те, що рішення від 31 травня 2010 року №22 Дарницькою районною в місті Києві радою на XVII-й сесії V скликання не затверджене у сесійному засіданні, оскільки згідно протоколу засідання розглядалося питання "Про затвердження ...", але слово "Затвердити" в рішенні відсутнє необхідно зазначити наступне.
Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням. Таємне голосування обов'язково проводиться у випадках, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону.
Згідно частини першої статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування", сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Частинами одинадцятою, дванадцятою, п'ятнадцятою та шістнадцятою статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування", встановлено, що сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.
Пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян.
Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.
Сесії ради проводяться гласно. У разі необхідності рада може прийняти рішення про проведення закритого пленарного засідання.
Судом першої інстанції встановлено, що, відповідно до протоколу засідання XVII-ї сесії Дарницької районної в місті Києві ради V скликання від 31 травня 2010 року 23 питанням порядку денного депутати Дарницької районної в місті Києві ради слухали начальника управління ЖКГ ОСОБА_4 та голову постійної депутатської комісії з питань житлово-комунального господарства та благоустрою ОСОБА_5 та вирішили прийняти рішення "Про затвердження тимчасових схем прибирання прибудинкових територій житлових будинків" (рішення №22). За прийняття вищезазначеного рішення згідно протоколу від 31 травня 2010 року проголосували "за" 50 депутатів.
Таким чином, протокол засідання від 31 травня 2010 року підтверджує, що рішення від 31 травня 2010 року №22 прийнято на повноважній сесії Дарницької районної в місті Києві раді після обговорення більшістю голосів шляхом голосування.
Матеріали справи не містять доказів того, що оскаржуване рішення на сесії Дарницької районної в місті Києві ради не приймалося.
Позивач стверджує, що оскаржуване рішення Дарницькою районною радою в місті Києві не приймалося, оскільки відсутня стенограма стосовно обговорення спірного питання.
Так, листом від 04 листопада 2015 року №101-10921/04 Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація повідомила позивача, що стенограми засідання сімнадцятої сесії Дарницької районної в місті Києві ради за 2010 рік стосовно обговорення питання затвердження тимчасових схем прибирання прибудинкових територій житлових будинків Дарницького району міста Києва у документах Дарницької районної в місті Києві ради не виявлено.
Проте, відсутність стенограми засідання сесії, яка не є обов'язковим документом, відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування", не свідчить про не прийняття на сесії відповідного рішення.
Окрім того, з листа від 04 листопада 2015 року не вбачається, що стенограма стосовно обговорення вищезазначеного питання відсутня взагалі, з листа слідує, що під час підготовки відповіді на запит позивача стенограму не виявлено.
Стосовно посилання позивача на те, що рішення від 31 травня 2010 року №22 не затверджене, оскільки питання "Про затвердження тимчасових схем прибирання прибудинкових територій житлових будинків" на засіданні постійної комісії з питань житлово-комунального господарства та благоустрою Дарницької районної в м. Києві ради не розглядалося, висновки та пропозиції на сесійне засідання комісією не готувалися, що підтверджується листом від 07 квітня 2015 року №101-3123/04, яким Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація повідомила позивача, що протоколу засідання постійної комісії з питань житлово-комунального господарства та благоустрою Дарницької районної в місті Києві ради стосовно обговорення питання "Про затвердження тимчасових схем прибирання прибудинкових територій житлових будинків" у документах Дарницької районної в місті Києві ради не виявлено.
Як уже зазначалося вище, відповідно до частини дванадцятої статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування", пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян.
Згідно частини першої статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування", постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
Частиною четвертою статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування", встановлено, що постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
Відповідно до частини десятої статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування", за результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії.
Отже, з аналізу вищезазначених норм слідує, що районна рада може приймати рішення з пропозицій як постійних комісій, так і інших органів місцевого самоврядування.
Постійні комісії за результатами вивчення і розгляду питань готують висновки і рекомендації, які відповідно до вищезазначених норм не є обов'язковими.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Стосовно посилання позивача на те, що рішення Дарницької районної в м. Києві ради від 31 травня 2010 року №22 суперечить вимогам законодавчих актів, на які посилається, як на підставу прийняття, оскільки, на думку позивача, оскаржуваним рішенням затверджено схему прибудинкової території для будинку №11 по вулиці Мишуги, проте відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 15 травня 2005 року №76, прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку, прибудинкові ж території з оскаржуваного рішення актом на право власності чи користування не визначені.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що листом від 09 жовтня 2014 року №003-371 ОСОБА_3 орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) повідомляє позивача, що площа прибудинкової території в розрахунку тарифу визначена на підставі план-схеми прибудинкової території за адресою: вул. Мишуги, 11, яка затверджена рішенням Дарницької районної в м. Києві ради від 31 травня 2010 року №22.
Рішенням Дарницької районної в місті Києві ради "Про затвердження тимчасових схем прибирання прибудинкових територій житлових будинків Дарницького району м. Києва" від 31 травня 2010 року №22 затверджено тимчасові схеми прибирання прибудинкових територій житлових будинків Дарницького району міста Києва.
Схема прибудинкової території та відповідні площі прибудинкової території оскаржуваним рішенням не затверджувалися, а затверджувалася саме схема прибирання прибудинкових територій, що не є тотожним затвердженню схеми прибудинкової території.
Вищезазначений лист Київської міської державної адміністрації не є документом нормативного характеру та містить лише відповідь на звернення позивача, статусу офіційного документу, який приймається органом місцевого самоврядування та може підтвердити або спростувати факт лист не має.
А тому, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають та є необґрунтованими.
Стосовно позовних вимог про визнання дій (бездіяльності) Київської міської державної адміністрації протиправними, такими, що порушують конституційні та законні права позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Як вказує позивач, з метою вирішення питання про скасування рішення від 31 травня 2010 року № 22 він звернувся у визначеному Законом України "Про звернення громадян" порядку до Прокуратури Дарницького району міста Києва.
Звернення позивача до суду першої та апеляційної інстанції не надано та в матеріалах справи відсутнє.
Листом від 12 травня 2015 року № 32-р-15 Прокуратура Дарницького району міста Києва перенаправила звернення позивача на підставі частини третьої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" до Київської міської державної адміністрації, про що повідомила позивача копією вищезазначеного листа.
Тобто, листом від 12 травня 2015 року №32-р-15 Прокуратура Дарницького району міста Києва підтвердила наявність звернення позивача.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України "Про звернення громадян".
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про звернення громадян", громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно статті 7 Закону України "Про звернення громадян", звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Статтею 19 Закону України "Про звернення громадян", встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як встановлено колегією суддів, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що Київською міською радою допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду, у визначений законодавством термін, звернення позивача, однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що звернення громадянина ОСОБА_2 за дорученням заступника голови Київської міської державної адміністрації від 08 червня 2015 року №М-3764 надійшло на розгляд до Департаменту житлово-комунальної інфраструктури.
Тобто, до 08 липня 2015 року Київська міська державна адміністрація повинна була надати позивачу обґрунтовану відповідь на його звернення.
Як встановлено колегією суддів, Департамент житлово-комунальної інфраструктури Київської міської державної адміністрації листом від 22 червня 2015 року № 058/3/1-М-9164-7408 надав громадянину ОСОБА_2 відповідь, копія якої міститься у матеріалах справи.
Вищезазначений факт направлення відповіді поштою, Київська міська рада підтверджує копією витягу з Книги реєстрації вихідної кореспонденції по Департаменту житлово-комунальної інфраструктури 08.06.2015-01.12.2015.
Так, відповідно до Книги реєстрації вихідної кореспонденції по Департаменту житлово-комунальної інфраструктури, 22 червня 2015 року ОСОБА_2 надіслано лист № 058/3/1-М-9164-7408.
Матеріали справи містять лист Департаменту житлово-комунальної інфраструктури від 22 червня 2015 року № 058/3/1-М-9164-7408, в якому вищезазначений орган Київської міської державної адміністрації надає ОСОБА_2 відповідь на його звернення від 06 квітня 2015 року.
При цьому, Законом України «Про звернення громадян», Порядком розгляду звернень громадян у виконавчому органі Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.06.2011 № 1044, правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, Інструкцією з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 348, інструкціями з діловодства, не міститься окремих вимог щодо необхідності надсилання відповідей на звернення, рекомендованими листами.
Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 просте поштове відправлення поштове відправлення, яке приймається для пересилання без видачі розрахункового документа та доставляється/вручається без розписки.
Відповідно до пункту 33 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242, датою документа є відповідно дата його підписання, затвердження, прийняття, реєстрації або видання.
Відповідно до пунктів 215-216, 220 цієї ж Інструкції вихідні документи надсилаються адресатам з використанням засобів поштового зв'язку, електрозв'язку, а також доставляються кур'єрською, фельд'єгерською службою. Опрацювання документів для відправлення поштовим зв'язком здійснюється службою діловодства установи відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку. Вихідні документи опрацьовуються і надсилаються централізовано в день їх надходження від структурних підрозділів - виконавців або не пізніше наступного робочого дня.
При цьому, як встановлено колегією суддів, при відправці вихідної кореспонденції у Департаменті житлово-комунальної інфраструктури ведеться її реєстрація шляхом проставлення відміток у Книзі реєстрації вихідної кореспонденції по департаменту житлово-комунальної інфраструктури, оформленої, відповідно до вимог Додатку 11 вищезазначеної Інструкції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів, приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, про порушення Київською міською державною адміністрацією терміну розгляду звернення громадян, оскільки, як встановлено колегією суддів, Департаментом житлово-комунальної інфраструктури 22 червня 2015 року ОСОБА_2 дана відповідь на його звернення, яка надіслана на його адресу листом № 058/3/1-М-9164-7408, що зафіксовано в Книзі реєстрації вихідної кореспонденції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 органу Київської міської ради частково спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для її скасування в частині, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 органу Київської міської ради - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2017 року в частині визнання протиправною бездіяльність Київської міської державної адміністрації щодо не розгляду у визначений Законом України "Про звернення громадян" термін звернення ОСОБА_2 стосовно протиправності та скасування рішення Дарницької районної в місті Києві ради від 31 травня 2010 року № 22 скасувати та постановити нову в цій частині, якою в задоволені позову ОСОБА_2 до Київської міської ради, Київської міська державної адміністрації в частині визнання протиправною бездіяльність Київської міської державної адміністрації щодо не розгляду у визначений Законом України "Про звернення громадян" термін звернення ОСОБА_2 стосовно протиправності та скасування рішення Дарницької районної в місті Києві ради від 31 травня 2010 року № 22 - відмовити.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя: О.М.Ганечко
Судді: А.Ю.Коротких
І.В. Федотов