25 січня 2018 року справа № 808/3058/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.,
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю ,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року (суддя Конишева О.В.) у справі №808/3058/17 за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2016 року №150598-13, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами».
В обгрунтування заявлених вимог посилався на те, що 28.12.2014 року прийнято Закон України №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно з яким з 01.01.2015 року введено в дію податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Позивач вказував на те, що оскільки вказаний податок відноситься до системи місцевих податків, то його розмір мав бути встановлений відповідною міською радою. При цьому, враховуючи положення пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, таке рішення міською радою, у спірному випадку враховуючи те, що сума податку визначена контролюючим органом за 2015 рік, мало бути прийнято до 15 липня 2014 року. Оскільки, таке рішення у вказаний строк міською радою не приймалося, то у контролюючого органу були відсутні підстави для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України. Так, суд першої інстанції, з посиланням на положення пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, фактично погодився з позицією позивача щодо неможливості справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2015 році, з огляду на те, що такий податок, як місцевий податок в м.Мелітополі, був встановлений Мелітопольською міською радою рішенням від 29.01.2015р. №2/5, а отже вказане рішення не може застосовуватися раніш наступного бюджетного періоду, тобто раніш 2016 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Мелітопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та провадження у справі закрити. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для справляння податку на нерухоме майно
відмінне від земельної ділянки у 2015 році. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що оскільки Законом України №71-VIII від 28.12.2014р., який набрав чинності з 01.01.2015р. встановлено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, то з огляду на те, що житловий будинок позивача є об'єктом оподаткування таким податком, контролюючим органом обґрунтовано визначено суму грошового зобов'язання за 2015 рік. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги в частині закриття провадження у справі, заявник вказував на те, що є така, що набрала законної сили, постанова суду з того самого спору і між тими самими сторонами, а саме постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 по справі №808/2733/16, у зв'язку з чим наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.157 КАС України.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити без змін рішення суду першої інстанції з огляду на його законність і обґрунтованість.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Загальна площа будинку становить 498,2 кв.м.
23 червня 2016 року Мелітопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення №150598-13, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем: "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами" за 2015 рік у розмірі 8482,15 грн.
Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.
За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності спірного рішення відповідача з огляду на наступне.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким викладено статтю 266 Податкового кодексу України у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Згідно підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
У відповідності до вимог підпункту 266.7.1 пункту 266 статті 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
З наведеного вбачається, що позивач, як власник нерухомого майна, є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а належний йому на праві власності житловий будинок, є об'єктом оподаткування цим податком.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав у контролюючого органу для визначення позивачу, як платнику податку, податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами».
Щодо висновків суду першої інстанції про неможливість нарахування та утримання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2015 році, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належать: податок на майно.
Відповідно до пп. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовою податку на майно.
Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо прийняття рішень про встановлення місцевих податків та зборів передбачені у п.12.3 ст.12 ПК України.
Так, згідно з п.п.12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
У пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Отже, за загальним правилом рішення про встановлення місцевих податків та зборів повинно бути офіційно оприлюднене відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період).
В той же час, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Законом № 71-VIII визначено особливий порядок прийняття рішень органів місцевого самоврядування щодо встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік.
Так, у п. п.4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України №71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (який 01.01.2015 набрав чинності, опублікований - Голос України 2014, №254 (Спецвипуск) від 31.12.2014) зазначено наступне: " 4. Рекомендувати органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності""
З огляду на вказану норму права, на думку колегії суддів, можливо дійти висновку про те, що законодавець передбачав необхідність сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2015 році, у зв'язку з чим встановив особливий порядок прийняття рішень органів місцевого самоврядування щодо встановлення ставок податку на нерухоме майно на 2015 рік, спростивши процедуру прийняття рішень органами місцевого самоврядування з цього приводу.
У відповідності до зазначених норм, Мелітопольська міська рада Запорізької області, у місячний термін з дня набрання чинності Законом, рішенням №2/5 від 29.01.2015 року затвердила Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості та для об'єктів нежитлової нерухомості на 2015 рік, та п.5 Положення передбачено, що ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 2,0 відсотки від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про неможливість нарахування податкових зобов'язань у 2015 році з огляду на не оприлюднення органом місцевого самоврядування рішення у строки, які визначені пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, на думку суду апеляційної інстанції, є необґрунтованими.
Стосовно доводів заявника апеляційної скарги щодо закриття провадження у цій справі на підставі п.4 ч.1 ст.157 КАС України, з огляду на те, що є така, що набрала законної сили, постанова суду з того самого спору і між тими самими сторонами, а саме постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 по справі №808/2733/16, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) суд закриває провадження у справі: якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Вирішуючи вказане питання, суд першої інстанції в ухвалі від 26 жовтня 2017 року дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для закриття провадження у цій справі на підставі п.4 ч.1 ст.157 КАС України, з огляду на те, що підстави звернення до суду у справі №808/2733/16 відмінні від підстав звернення до суду в даній справі №808/3058/17.
Отже, вимоги апеляційної скарги, в частині закриття провадження у цій справі, задоволенню не підлягають.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити частково.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року у справі №808/3058/17 - скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, визначені ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк