16 січня 2018 року м.Тернопіль Справа №921/657/17-г/17
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
при секретарі судового засідання Панчук М.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ", м.Черкаси
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Бучачагрохлібпром", м.Бучач Бучацького району Тернопільської області
про стягнення 108000грн коштів, сплачених в якості авансу,
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1, договір про надання правової допомоги №б/н від 23.11.2017;
відповідача: ОСОБА_2, доручення №б/н від 29.12.2016.
В порядку ст.8 Господарського процесуального кодексу України з 19.12.2017 здійснювалося повне фіксування судових засідань за допомогою програмно-апаратного комплексу "Оберіг". Для оригіналу звукозапису надано CD-R диск за серійним №LH3114UJ11060877D7.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ", м.Черкаси, звернувся 18.11.2017 (згідно відтиску календарного штемпеля відділення поштового зв'язку на поштовому конверті) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Бучачагрохлібпром", м.Бучач Бучацького району Тернопільської області, про стягнення 108000грн, сплачених в якості авансу на підставі договору купівлі-продажу №12/08 від 12.08.2016 та рахунку - фактури №СФ-0000086 від 20.02.2017.
Ухвалою суду від 17.11.2017 порушено провадження у справі, витребувано від сторін додаткові документи, а судове засідання призначено на 05.12.2017 з подальшим відкладенням судового на 19.12.2017 через необхідність витребування додаткових документів, необхідних для розгляду спору по суті.
У зв'язку з набранням 15.12.2017 чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-УІІІ від 03.10.2017, котрим ГПК України викладено в новій редакції, суд з урахуванням думки представників учасників справи, розгляд справи здійснено за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та на підставі ухвали суду від 19.12.2017 підготовче засідання закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 16.01.2018.
Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові та письмових поясненнях, посилаючись на долучені до матеріалів справи докази. В судовому засіданні представник позивача підтвердив факти, наведені у поясненнях відповідача без номеру від 18.12.2017 (вх.№22544 від 19.12.2017) щодо кількості, вартості товару, поставленого згідно договору №12/08 від 12.08.2016 та здійснених позивачем розрахунків за товар, в тому числі, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Окрім того, 05.12.2017 та 19.12.2017 представник позивача звернувся із письмовими заявами без номеру від 05.12.2017 (вх.№21425) та без номеру від 19.12.2017 (вх.№22545) про стягнення з відповідача судових витрат за послуги адвоката в загальній сумі 6000грн, сплачені згідно договору про надання правової допомоги від 23.11.2017 Адвокатському об'єднанню "ОСОБА_1 та партнери", на підтвердження чого долучив платіжні доручення 2027 від 04.12.2017 (на суму 3000грн), №2164 від 18.12.2017 (на суму 3000грн), договір від 23.11.2017, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №315 від 19.03.2004.
Відповідач згідно поданого відзиву на позов без номеру від 04.12.2017 (вх.№21394 від 04.12.2017), письмових пояснень без номеру від 18.12.2017 (вх.№22549 від 19.12.2017) та його уповноважений представник в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з посиланням на долучені до справи документи. Зазначив, що на виконання умов договору купівлі - продажу №12/08 від 12.08.2016 відповідачем в період з 12.08.2016 по 14.12.2016 поставлено позивачу товар на загальну суму 945100грн, котрий частково оплачено позивачем 28.11.2016 в сумі 326000грн, 13.12.2016 в сумі 276100грн та на підставі угоди про зарахування зустрічних вимог від 25.08.2016 сторонами зараховано в погашення взаємних зобов'язань суму 198500грн. Згодом, 21.02.2017 платіжним дорученням №429 позивачем перераховано 108000грн за поставлений та отриманий ним товар, на підтвердження чого долучено копії видаткових накладних, довіреностей на отримання отриманого товару, платіжні документи від 28.11.2016 та 13.12.2014; договір від 25.08.2016, ОСОБА_2 взаємозаліку від 25.08.2016. Стверджує, що на даний час за позивачем по оплаті поставленого товару рахується борг в сумі 36500грн. Посилаючись на безпідставність заявленого позову, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені учасниками справи докази, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення та заперечення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
12.08.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Бучачагрохлібпром" як Продавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Євро Консалтинг" як Покупцем укладено договір купівлі-продажу №12/08 (далі - договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, кількість та вартість якого визначається у видаткових накладних (п.п.1.2, 2.1 договору).
Згідно п.3.1 договору базисною умовою поставки товару є склад Покупця.
Відповідно до п.4.3 договору сторони домовилися, що оплата вартості товару здійснюється на розрахунковий рахунок Продавця на умовах 100% передоплати.
Даний договір втупив в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.9.1 договору).
Відповідачем, на виконання взятих на себе договірних зобов'язань поставлено, а товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Євро Консалтинг" через своїх представників ОСОБА_3 (довіреність №80 від 12.08.2016), ОСОБА_4 (довіреність №77 від 12.08.2016), ОСОБА_5 (довіреність №85 від 17.08.2016), ОСОБА_6 (довіреність №97 від 13.09.2016), ОСОБА_7 (вдовіреність №131 від 25.11.2016), ОСОБА_8 (довіреність №132 від 25.11.2016), ОСОБА_9 (довіреність №142 від 14.12.2016) на підставі видаткових накладних №РН-0001975 від 12.08.2016 на суму 9900грн, №РН-0002014 від 15.08.2016 на суму 12600грн, №РН-002064 від 18.08.2016 на суму 176000грн, №РН-0002570 від 13.09.2016 на суму 144500грн, №РН-0003552 від 28.11.2016 на суму 205000грн, №РН-0003558 від 29.11.2016 на суму 121000грн, №РН-0003744 від 14.12.2016 на суму 276100грн отримано товар, на загальну суму 945100грн. Обумовлений товар прийнято позивачем без будь-яких застережень чи зауважень щодо кількості, якості чи ціни, про що свідчать підписи представників позивача на даних видаткових накладних, котрі засвідчені печаткою товариства і не заперечується в судовому засіданні представником позивача.
Також, 25.08.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Євро Консалтинг", як Стороною-1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Бучачагрохлібпром", як Стороною-2 було укладено угоду про зарахування зустрічних вимог (далі - угода), відповідно до умов якої сторони, керуючись приписами ст.601 ЦК України та маючи одна до одної зустрічні вимоги, строк виконання по яких настав, здійснили зустрічне зарахування зобов'язань, а саме:
- згідно договору №17/08-1-16 від 17.08.2016 ТОВ "Агро-Євро Консалтинг" є кредитором, а ТОВ "Бучачагрохлібпром" - боржником щодо виконання грошового зобов'язання в сумі 202980грн;
- згідно договору №12/08 від 12.08.2016 ТОВ "Бучачагрохлібпром" є кредитором у зобов'язанні боржника (ТОВ "Агро-Євро Консалтинг") з виконання грошового зобов'язання в сумі 198500грн (п.п.1, 1.1 угоди).
Відповідно до п.п.1.2, 2, 6 угоди зобов'язання сторін за договорами №17/08-1-16 від 17.08.2016, №12/08 від 12.08.2016 припиняються зарахуванням зустрічної вимоги на суму 198500грн та з моменту підписання цієї угоди встановлено, що сторони не є зобов'язаними на вказану суму по відповідних договорах та не матимуть на суму зарахування будь-яких взаємних грошових претензій.
Факт виконання угоди від 25.08.2016 сторонами засвідчено шляхом складання 25.08.2016 ОСОБА_2 взаємозаліку зустрічних однорідних вимог на загальну суму 198500грн.
Слід зазначити, що дана угода не суперечить приписам ст.601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, та свідчить про наявність між сторонами добровільної згоди з проведення такого зарахування.
Таким чином, згідно угоди від 25.08.2016 у позивача припинилося зобов'язання з оплати товару на суму 198500грн, поставленого в серпні 2016 року за договором купівлі-продажу №12/08 від 12.08.2016 на підставі видаткових накладних №РН-0001975 від 12.08.2016, РН-0002014 від 15.08.2016 та РН-002064 від 18.08.2016.
Зазначені дії сторін з поставки товару, його отримання Покупцем та укладення правочину від 25.08.2016 свідчать про зміну сторонами за їх спільно згодою, умов договору в частині поставки товару на умовах передоплати, що законодавством не заборонено.
Надалі товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Євро Консалтинг" на виконання своїх договірних зобов'язань щодо оплати вартості товару перераховано аванс в загальній сумі 710100грн на підставі платіжних доручень №1207 від 28.11.2016 на суму 326000грн (товар отримано згідно видаткової накладної №РН-0003552 від 28.11.2016 на суму 205000грн та №РН-0003558 від 29.11.2016 на суму 121000грн), №14 від 13.12.2016 на суму 276100грн (товар отримано 14.12.2016 згідно видаткової накладної №РН-0003744 від 14.12.2017 на суму 276100грн) та №429 від 21.02.2017 на суму 108000грн (згідно виставленого рахунку-фактури №СФ-0000086 від 20.02.2017).
Отже, з урахуванням проведення зарахування суми 198500грн (угода від 25.08.2016) та внесення оплати в сумі 710100грн борг позивача за договором №12/08 від 12.08.2016 складає 36500грн (945100-198500-710100).
Господарські операції, зокрема з поставки товару, загальною вартістю 945100грн в період з 12.08.2016 по 14.12.2016 на умовах договору №12/08 від 12.08.2016, його часткової оплати позивачем згідно платіжних доручень №1207 від 28.11.2016 на суму 326000грн, №14 від 13.12.2016 на суму 276100грн підтверджено сторонами додатково шляхом підписання ОСОБА_2 звіряння взаємних розрахунків за 2016 рік, здійсненого станом на 31.12.2016, згідно якого кінцеве сальдо на користь ТОВ "Бучачагрохлібпром" становило 200692,20грн.
Між тим, матеріали справи, зокрема: угода про врегулювання зобов'язань від 11.11.2016, за умовами якої сторони відмовилися від взаємних фінансових претензій за неналежне виконання господарських зобов'язань за усіма укладеними між ними угодами; договір купівлі-продажу №01/12-1-16 від 01.12.2016; міжнародна товарно-транспортна накладна №961312; платіжні доручення №2675 від 05.04.2017 та №15667 від 15.11.2016 про сплату ТОВ "Бучачагрохлібпром" на користь ТОВ "Агро-Євро Консалтинг" коштів в сумі 127506,60грн та 1500000грн, відповідно; договір купівлі-продажу №17/08-1-16 від 17.08.2016 свідчать, що між сторонами тривалий період існують правовідносини з купівлі-продажу (поставки) товарів.
Однак, як слідує з позовної заяви, позивачем предмет позову визначено як повернення внесеної суми передоплати за товар, який не було поставлено, а підставою позову визначено умови договору №12/08 від 12.08.2016.
Право на зміну підстав або предмету позову надано згідно ст.46 ГПК України, саме позивачу у справі.
Оскільки товар, як зазначає позивач, не був поставлений йому, останній звернувся до ТОВ "Бучачагрохлібпром" з претензією №296 від 04.10.2017 про повернення здійсненої на підставі рахунку-фактури №СФ-0000086 від 20.02.2017 передоплати за товар в сумі 108000грн з посиланням на договір №12/08 від 12.08.2016.
Дана претензія ТОВ "Бучачагрохлібпром" відхилена з огляду на те, що за даними фінансового обліку товариства борг відсутній, в тому числі за договором №12/08 від 12.08.2016 (лист №1885/1/ю від 06.10.2017).
05.12.2017 (фіскальний чек відділення поштового зв'язку "Черкаси 1" від 05.12.2017) ТОВ "Агро-Євро Консалтинг" звернулося до ТОВ "Бучачагрохлібпром" з проханням (лист №279 від 31.08.2017) повернути сплачені 21.02.2017 на підставі платіжного доручення №429 кошти в сумі 108000грн, як помилково сплачені, котре ТОВ "Бучачагрохлібпром" залишено без відповіді та задоволення, враховуючи факт здійснення поставки товару та наявності заборгованості з його оплати у позивача.
ТОВ "Агро-Євро Консалтинг", посилаючись на порушення відповідачем його майнових прав та інтересів на суму внесеної передоплати (108000грн) за товар, який не був поставлений, звернувся з даним позовом з метою відшкодування даної суми в примусовому порядку, посилаючись на умови п.4.3 договору №12/08 від 12.08.2016 та приписи ст.ст.525, 526, 629, ч.2 ст.530 ЦК України.
Оцінивши наявні у справі докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому, суд виходив з таких міркувань.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст.175 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу №12/08 від 12.08.2016.
Правовідносини з купівлі-продажу регулюються нормами статті 655 ЦК України, згідно якої за договором купівлі-продажу, продавець зобов'язується передати товар у власність другій стороні, а покупець прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 цього Кодексу.
В свою чергу, покупець ,за приписами ст.ст.692, 693 Цивільного кодексу України, зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього кодексу.
При цьому, відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору, обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін), або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина 3). Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (частина 4).
Таким чином, норми статті 538 Цивільного кодексу України передбачають вичерпний перелік можливих дій постачальника у випадку нездійснення отримувачем передоплати: зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі, або виконати зобов'язання на свій ризик і вимагати в отримувача сплату вартості фактично поставленого товару.
Судом встановлено, що умовами укладеного договору купівлі-продажу ТОВ "Агро-Євро Консалтинг" повинно було здійснити 100% передоплату вартості товару (п.4.3 договору).
Позатим, незважаючи на не проведення ТОВ "Агро-Євро Консалтинг" попередньої оплати товару, відповідачем було поставлено в серпні 2016 року товар на суму 198500грн, про що свідчать видаткові накладні №РН-0001975 від 12.08.2016, №0002014 від 15.08.2016, №РН-0002064 від 18.08.2016, а в рахунок оплати сторонами здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, про що укладено угоду від 25.08.2016. Дана угода є чинною і правомірність її не заперечується сторонами.
Дані обставини вказують на зміну умов договору за обопільною згодою сторін в частині проведення розрахунків.
В подальшому поставку товару за договором №12/08 від 12.08.2016 відповідач здійснив 13.09.2016 (накладна №РН-0002570 на суму 144500грн) не отримавши попередньої оплати, а позивач такий товар отримав без заперечень. 28.11.2016 позивачем на підставі платіжного доручення №1207 перераховано 326000грн, 13.12.2016 згідно платіжного доручення №14 перераховано 276100грн та 21.02.2017 згідно платіжного доручення №429 - 108000грн, всього 710100грн.
В свою чергу, відповідач 28.11.2016 на підставі видаткової накладної №РН-0003552 передав, а позивач, через свого представника ОСОБА_10, що діяв на підставі довіреності №131 від 25.11.2016, прийняв товар (ячмінь "Себастьян" 1р в кількості 10тонн та горох "Зекон" 1р в кількості 12тонн) на загальну суму 205000грн з ПДВ, а 29.11.2016, через свого представника ОСОБА_8, що діяв на підставі довіреності №132 від 25.11.2016, отримав товар (ячмінь "Себастьян" 1р в біг бегах в кількості 22 тонни) на суму 121000грн (накладна №РН-0003558). Аналогічно, отримавши 13.12.2016 кошти в сумі 276100грн, відповідачем відпущено було 14.12.2016 згідно видаткової накладної РН-0003744 товар (горох "Готківський" в кількості 11тонн та горох "Зекон" в кількості 11тонн) на суму 276100грн з ПДВ, що не заперечується позивачем у справі.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Отже, належними доказами, які підтверджують здійснення господарської операції та наявність чи відсутність заборгованості, а також її розмір, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", оскільки тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій, є правовою підставою для бухгалтерського обліку таких операцій.
Беручи до уваги наведене, суд доходить висновку про те, що факт поставки відповідачем на склад покупця (позивача у справі) товару на умовах договору купівлі-продажу №12/08 від 12.08.2016 в період з 12.08.2016 по 14.12.2016 підтверджений первинними документами.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу приписів ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 3 статті 510 Цивільного кодексу України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, котрі ґрунтуються на первинних документах, що містяться в матеріалах справи, про виконання своїх зобов'язань за договором №12/08 від 12.08.2016 та поставку товару на загальну суму 945100грн, вартість якого є більшою на 36500грн за проведену позивачем оплату.
Відтак, твердження позивача про наявність заборгованості у відповідача в сумі 108000грн за договором №12/08 від 12.08.2016, внесених в якості попередньої оплати, спростовуються поданими письмовими доказами та не відповідають фактичним обставинам справи.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що наявними у справі доказами спростовуються доводи позивача про існування у ТОВ "Бучачагрохлібпром" заборгованості перед ТОВ "Агро-Євро Консалтинг" за договором №12/08 від 12.08.2016, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми передплати (108000грн) є необґрунтованими та безпідставними, тому до задоволення не підлягають.
Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на позивача у справі. У зв'язку з наведеним клопотання про стягнення судових витрат, в тому числі, понесених на оплату послуг адвоката, до задоволення не підлягає.
В судовому засіданні 16.01.2018, відповідно до ст.240 ГПК України, оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст.42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 202, 205, 207, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог - відмовити.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26.01.2018.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 ГПК України.
Суддя Андрусик Н.О.