25.01.2018
№ 522/16062/17 1-кп/522/179/18
(підготовче судове засідання)
25. 01.2018 р.
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3
потерпілого - ОСОБА_4
представника потерпілого - ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160500002446 від 07.05.2017 по обвинуваченню:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженець м. Одеси, не одруженого, маючого середню освіту, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України;
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця м. Одеси, не одруженого, маючого середню освіту, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, суд, -
До Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160500002446 від 07.05.2017 відносно ОСОБА_9 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_10 обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.
Прокурор в судовому засіданні просив суд призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акту та застосувати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , оскільки є ризики, передбачені у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, оскільки воно не відповідає вимогам, передбаченим КПК України, просив змінити міру запобіжного заходу на домашній арешт, повернути обвинувальний акт прокурору в зв'язку з порушенням вимог ст. 291 КПК України.
В судовому засіданні захисники обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечували проти задоволення клопотання прокурора щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_10 та просили суд змінити його на домашній арешт
В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтримали своїх захисників, та заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили повернути обвинувальний акт.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 та представник потерпілого ОСОБА_5 підтримали думку прокурора просили застосувати до обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та просили призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , обвинувачених у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, підлягає поверненню прокурору.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершує досудове розслідування.
Разом з цим, ч. 1 ст. 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в його межах.
Відповідно до ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Перевіривши зміст обвинувального акту, суд дійшов висновку, що він не відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України.
Так, відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити анкетні відомості обвинуваченого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на відповідальність та формулювання обвинувачення.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого Законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України. Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (субєкт, обєкт, субєктивна та обєктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Як видно зі змісту обвинувального акту, у ньому міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
В обвинувальному акті не зазначено щодо висування обвинувачення відносно ОСОБА_11 , хоча в ньому міститься посилання на те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 разом з ОСОБА_11 та іншими невстановленими слідством особами, заволоділи майном потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 чим спричинили їм матеріального збитку.
Вказане посилання в обвинувальному акті щодо ОСОБА_11 про скоєння кримінального правопорушення є порушенням принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини як засада кримінального провадження, передбаченої ст. 17 КПК України, яка випливає зі ст.ст. 62, 129 п. 3 Конституції України, п. 2 ст. 11 Загальної декларації прав людини Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року, п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадські та політичні права Генеральної Асамблеї ООН від 18.12.1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, за змістом яких кожна особа вважається невинуватою у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Враховуючи викладене приходжу до висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підлягає повернунню прокурору для усунення недоліків з підстав, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Вивчивши клопотання прокурора про застосування строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , заслухавши думку учасників судового засідання приходуж до наступного.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції»
№ 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини від 26 липня 2001 року у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97.
Тобто із зазначених рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Так, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, тому необхідність запобігання спробам переховуватися від правоохоронних органів та суду, Крім цього ОСОБА_9 та ОСОБА_10 можуть перешкоджати розслідуванню кримінального провадження, впливати на потерпілих та свідків, яких ще не допитано та існує можливість перешкоджання іншим чином кримінальному провадженню.
Також враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 скоїли тяжке кримінальне правопорушення, з корисливих мотивів, усвідомлюючи при цьому суворість покарання яке передбачене за вчинення такого характеру злочинів, крім того враховуючи те, що останнім було повідомлено про підозри у вчиненні ще двох аналогічних за характером скоєння злочинів, тому не виключаються спроби вчинення інших кримінальних правопорушень останніми, оскільки є можливість усвідомлення своєї безкарності за скоєне кримінальне правопорушення.
Кожен з вищезазначених ризиків, знаходить своє підтвердження у клопотанні прокурора та обвинувальному акті та обґрунтовують доводи прокурора.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на обвинувальному акті та реєстру матеріалів доданих до нього, тяжкість вчинених злочинів обвинуваченими дають достатні підстави вважати, що дійсно існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, суд вважає, що прокурором було доведено наявність достатніх підстав вважати, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які враховувались при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим на досудовому слідстві не відпали, існує необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Метою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим є забезпечення виконання покладених на них процесуальних обовязків, а також запобігання здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Застосування до обвинувачених більш мякого запобіжного заходу не можливе, оскільки існують зазначені ризики.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду обвинувального акту обставини, суд приходить до висновку, що потрібно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Керуючись ст. ст. 176-178, 183-184, 193-194, 196-199, 201, 291, 314, 318-380, 331 КПК України, суд,
Повернути обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, керівнику Одеської місцевої прокуратури №3, для усунення недоліків.
Зобов'язати прокурора усунути виявлені недоліки.
Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Одеській УВП-21 строком на 60 діб, тобто до 26.03.2018 року.
Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в Одеській УВП-21 строком на 60 діб, тобто до 26.03.2018 року.
Строк дії ухвали суду обчислюється з моменту оголошення ухвали суду, тобто з 25.01.2018 року.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу протягом 7 діб з дня її оголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Одеської області.
Суддя: ОСОБА_1