Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.
№ 22-ц/796/1571/2018
м. Київ Справа № 761/9121/17
25 січня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Невідомої Т.О.
- Борисової О.В.
при секретарі - Куркіній І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року, ухвалене під головуванням судді Рибака М.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору, -
14 березня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», в якому просила визнати недійсним кредитний договір № 853713380 від 28 липня 2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що укладений між нею та товариством кредитний договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», так як його умови є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, створюють істотний дисбаланс між договірними правами і обов'язками сторін на шкоду споживачеві. Зазначила, що в договорі було вказано розмір денної відсоткової ставки за користування кредитними коштами, що свідомо спрямовано на введення її в оману з метою приховання дійсного розміру річної відсоткової ставки, яка складає 1039,5 % річних. Посилалася на те, що перед укладенням оспорюваного договору їй не було надано інформації про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, а в самому договорі не зазначено розпису загальної вартості кредиту, річної відсоткової ставки та графіку погашення процентів. Також в договорі відсутнє зазначення його реальної ціни в розумінні ст. 632 ЦК України, оскільки сума отриманих кредитних коштів не відображає в повному обсязі дійсний розмір грошового зобов'язання позичальника перед кредитором. Вважає, що вищевикладені обставини в сукупності є підставою для визнання кредитного договору недійсним на підставі ст.ст. 203, 215, 230 ЦК України, ст.ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, а покладені в його основу висновки суду дійсним обставинам справи не відповідають. Поза увагою суду лишилося те, що умови оспорюваного договору є несправедливими та свідчать про недобросовісну підприємницьку практику з боку відповідача, так як Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» умисно приховано від неї розмір річної відсоткової ставки за користування кредитним коштами шляхом зазначення в договорі лише денної відсоткової ставки. При укладенні договору їй не було надано всієї, передбаченої Законом України «Про захист прав споживачів», інформації про умови кредитування. Суд не врахував, що в договорі не було зазначено річної відсоткової ставки, детального розпису сукупної вартості кредиту, ціни договору, графіку погашення відсотків, що свідчить про недотримання в момент вчинення договору вимог закону та про введення позичальника в оману при його підписанні.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Згідно п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п. 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України в редакції Закону України № 2147 - VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
В поданому на апеляційну скаргу відзиві представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» Марушкевич Ірина Анатоліївна проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на їх безпідставність. Зазначила, що в матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження належного укладення договору між сторонами. Позивач ОСОБА_2 вчинила певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту від Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», тобто, мала намір вступити з відповідачем в договірні правовідносини на умовах, визначених Правилами надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога». Посилалася на те, що сторони на власний розсуд визначили всі умови договору, виклавши їх в чіткій і зрозумілій формі, при цьому, саме позивач ініціювала укладення такого договору, оформивши заявку на сайті товариства. За таких обставин, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
В судове засідання сторони не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлялись у встановленому законом порядку. ОСОБА_2 причину неявки суду не повідомила. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка допомога" Марушкевич ІринаАнатоліївна направила на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" Бурда В.Р. звернулась до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи для підготовки відповідачем та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу.
Колегія суддів відхиляє клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" про відкладення розгляду справи, оскільки воно не ґрунтується на вимогах ч.1 ст. 360 ЦПК України, та вважає можливим розглядати справу за відсутності учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» в мережі Інтернет розміщено «Правила надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», які є публічною пропозицією (офертою) на укладення кредитного договору на умовах і в порядку, що визначені ними.
28 липня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» із заявкою на отримання кредиту, що, відповідно до умов Правил надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога, є акцептом на укладення кредитного договору.
28 липня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 853713380, відповідно до умов якого, фінансова установа зобов'язалась надати позичальнику грошові кошти в сумі 4 280,00 грн. строком на тридцять днів, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в розмірах, визначених п. 1.4 договору.
В пункті 1.2 кредитного договору № 853713380 зазначено, що кредит надається строком на тридцять днів. Строк дії договору тридцять днів, але, в будь-якому разі, цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.
Згідно пункту 1.4 кредитного договору № 853713380, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється наступним чином: за ставкою 1,65% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту, але не менш ніж 40 грн.; за ставкою 3% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня порушення позичальником умов договору (невиконання або неналежного виконання його умов).
Детальний розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору. (пункт 1.6)
Згідно графіку розрахунків до кредитного договору № 853713380 (додаток № 1 до договору), сукупна вартість кредиту складає 149,5% від суми кредиту (у процентному виразі) або 6 398,60 грн. Проценти за користування кредитом складають 49,5% від суми кредиту (у процентному виразі) або 2 118,60 грн..
Судом також встановлено і не заперечується ОСОБА_2, що суму кредиту в розмірі 4280,00 грн. вона отримала в повному обсязі, шляхом безготівкового перерахування на особистий рахунок.
12 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 12-091, відповідно до умов якого, право вимоги за кредитним договором № 853713380 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал».
Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про несправедливість та невідповідність закону умов укладеного між сторонами кредитного договору № 853713380 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому вимоги про визнання цього договору недійсним є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що цей висновок в повній мірі відповідає вимогам закону та наявним у справі доказам, а доводи апеляційної скарги його правильність не спростовують, з наступних підстав.
Так, стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України)
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»)
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановила, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.
Зі змісту оспорюваного кредитного договору № 853713380 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_2 погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить її заявка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як встановлено в ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 230 ЦК України закріпила, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
В статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» також зазначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
Стаття 19 Закону встановлює, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Оскільки в ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору № 853713380 вимогам законодавства та про несправедливість його умов, так як доводи ОСОБА_2 про введення в оману при укладенні договору та нечесну підприємницьку практику ґрунтуються виключно на її поясненнях і спростовуються самим змістом договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215, 230 ЦК України та ст.ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Доводи апеляційної скарги про те, що кредитний договір № 853713380 було укладено з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», так як перед його укладенням, всупереч частині 2 статті 11, позичальнику не було повідомлено в письмовому вигляді про кредитні умови, зокрема: про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Так, в пункті 7.4 що кредитного договору № 853713380, підписаного позивачем ОСОБА_2, прямо зазначено, що позичальник підтверджує отримання від Фінансової установи до укладення договору, інформації, зазначеної в частині 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Інформація надана Фінансовою установою з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Крім того, колегія суддів також звертає увагу, що, згідно п. 7.1 договору № 853713380, його невід'ємною частиною є «Правила надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті Позичальника: moneyveo.ua та moneyveo.com.ua.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Правила надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
З огляду на викладене, колегія судів вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що перед укладенням договору вона не була ознайомлена з усією інформацією про умови кредитування, як того вимагає ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки, звернувшись до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» з заявкою на отримання кредиту та, підписавши договір, ОСОБА_2 засвідчила той факт, що вона обізнана з Правилами, які включають в себе і умови кредитування.
Твердження апелянта про те, що кредитний договір № 853713380 за своїм змістом не відповідає вимогам закону, так як в ньому не зазначено розпису загальної вартості кредиту, не ґрунтуються на встановлених обставинах справи та досліджених судом доказах, оскільки сукупна вартість кредиту, в процентному та грошовому виразі, вказана в додатку № 1 - графіку розрахунків, який, в силу п. 1.6 договору, є його невід'ємною частиною та також був підписаний ОСОБА_2 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відсутність в кредитному договорі № 853713380 зазначення річної відсоткової ставки колегія судів не вважає підставою для визнання договору недійсним, з огляду на те, що грошові кошти надавалися позичальнику в кредит на тридцять днів та підлягали поверненню не пізніше 27 серпня 2016 року.
Так як строк користування кредитними коштами, протягом якого підлягали нарахуванню відсотки, при належному виконанні умов договору становив тридцять днів, доцільним було зазначення саме денної відсоткової ставки, оскільки саме з неї підлягала розрахунку належна до сплати сукупна сума відсотків.
Твердження апелянта про те, що в оспорюваному договорі не було зазначено його дійсної ціни, так як вказівка про отримання кредитних коштів в розмірі 4 280,00 грн. в борг не відображає весь обсяг грошового зобов'язання позичальника, який, з розрахунку 1039,5 % річних, складає 44 490,60 грн., правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, виходячи з наступного.
Як умовами кредитного договору № 853713380, так і відомостями з графіку розрахунків, що були підписані ОСОБА_2, підтверджується факт надання позичальнику кредиту строком на тридцять днів, з огляду на що обсяг її кредитного зобов'язання підлягав обрахуванню і зазначенню в договорі саме, виходячи з такого строку користування кредитними коштами, а не з строку в один рік.
За тридцять днів користування кредитом, із застосуванням передбаченої договором відсоткової ставки, сукупний обсяг кредитування становив 6 398,60 грн., про що позичальнику було доведено до відома шляхом зазначення даної суми в графіку розрахунку.
Прогнозувати можливе порушення ОСОБА_2 умов договору та обраховувати обсяг кредитного зобов'язання, виходячи з більш тривалого періоду користування кредитним коштами, ніж визначено договором, у відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» не було підстав, а тому твердження позивача про те, що не зазначення в договорі річного обсягу грошового зобов'язання позичальника було спрямоване на введення її в оману і свідчить про нечесну підприємницьку практику відповідача, є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про те, що умови кредитного договору № 853713380 є несправедливими, так як річна ставка за користування кредитом є непомірно високою та складає 1039,5% річних, колегія суддів відхиляє, оскільки кредит надавався позивачу на строк до тридцяти днів, місячна відсоткова ставка за користування кредитними коштами становила 49,5% та була їй відома в момент укладення договору, в той час як обраховувати та застосовувати річну ставку у кредитора не було підстав, виходячи з незначного строку кредитування.
Інших переконливих та істотних доводів щодо несправедливості умов кредитного договору № 853713380, існування суттєвого дисбалансу між договірними правами і обов'язками сторін на шкоду споживачеві, позивачем не наведено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 відсутні.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлено 25 січня 2018 року.
Головуючий: Судді: