Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м.
Києва у складі:
головуючого судді Дембовського С.Г.,
суддів Єленіної Ж.М., Дмитренко Г.М.,
за участю прокурора Гуменюк Л.М.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянула 03 березня 2010 року у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 та за апеляційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2009 року.
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2009 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, тимчасово проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3, судимого: 22 червня 2001 року Залізничним районним судом м. Києва за ст. 141 ч.2 КК України (в редакції 1960 року) на один рік шість місяців позбавлення волі; 16 липня 2004 року Святошинським районним судом м. Києва за ст. 185 ч.4 КК України на п'ять років позбавлення волі,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на п'ять років позбавлення волі.
Цим вироком постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1369 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 21 травня 2009 року, приблизно о 01 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, знаходячись біля будинку № 72 по вул. Зодчих в м. Києві, за попередньою змовою з двома невстановленими слідством особами, застосовуючи насильство до неповнолітнього ОСОБА_3, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, повторно відкрито викрав чуже майно у неповнолітнього ОСОБА_3, яке належить його матері - ОСОБА_2
Цей злочин ОСОБА_1 вчинив за таких обставин.
21 травня 2009 року, приблизно о 01 год. ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись поблизу «Шпалерного ринку», що по вул. Зодчих в м. Києві, познайомився із двома невстановленими слідством особами, з якими вирішив продовжити вживати алкогольні напої та прослідували до продуктового магазину, розташованого по вул.
Справа № 11-а-334 Категорія: ст. 186 ч.2 ККУ. Головуючий в суді 1-ї інстанції ОСОБА_4 Доповідач Єленіна Ж.М.
Зодчих в м. Києві. Знаходячись біля вказаного магазину, ОСОБА_1 та двоє невстановлених слідством осіб побачили раніше не знайомого їм неповнолітнього ОСОБА_3 Тоді ОСОБА_1 разом із невстановленими слідством особами вирішили відкрито викрасти чуже майно, яке знаходилось у неповнолітнього ОСОБА_3, вступивши тим самим між собою в попередню змову. Побачивши, що неповнолітній ОСОБА_3 відійшов в сторону від вказаного продуктового магазину, вони прослідували за ним. Наздогнавши неповнолітнього Є.В., біля буд. № 72 по вул. Зодчих в м. Києві, ОСОБА_1 з метою виконання свого злочинного умислу, застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров'я, рукою стиснутою в кулак, наніс неповнолітньому ОСОБА_5 удар в область потилиці та наказав вивернути кишені свого одягу. Коли неповнолітній ОСОБА_3 відмовився добровільно передати ОСОБА_1 свої речі, то останній, продовжуючи далі свої злочинні дії направлені на відкрите заволодіння чужим майном, знову наніс неповнолітньому ОСОБА_3 удар рукою зігнутою в кулак в обличчя, від якого останній упав на землю. В цей час до них підійшли двоє невстановлених слідством осіб, які перебували в попередній змові з ОСОБА_1, діючи погоджено з останнім підійшли до неповнолітнього ОСОБА_3 взявши його з обох сторін за руки, почали силоміць утримувати, не даючи останньому змоги чинити опір. Скориставшись цим, ОСОБА_1 відкрито викрав з кишені штанів ОСОБА_3 наступні речі:
- мобільний телефон «LG КМ 380», ціною 844 грн., в корпусі якого знаходилась сім картка оператора мобільного зв'язку «Лайф», ціною 30 грн., на рахунку якої було 10 грн., та флеш-картка, ціною 100 грн.;
- мобільний телефон «Самсунг J 210», ціною 300 грн., в корпусі якого знаходилась сім картка ціною 100 грн.;
- чоловіче шкіряне портмоне, ціною 60 грн. в якому на момент викрадення знаходився студентський квиток та абонемент фан-клубу «Динамо Київ», які не представляють для нього матеріальної цінності, а всього майна на загальну суму 1369 грн., чим завдав матері неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_2 матеріальну шкоду.
Зі змісту апеляційної скарги та доповнення до неї засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду першої інстанції скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, посилаючись на неповноту досудового та судового слідства. При цьому вказує на те, що суд не звернув уваги на грубе порушення вимог КПК України в ході досудового слідства, а саме: в порушення вимог ст. 21 КПК України під час допиту його, як підозрюваного, не був присутній адвокат, чим було порушено його право на захист; в порушення вимог ст. 174 КПК України впізнання було проведено без участі понятих, потерпілому для впізнання пред'являлася тільки одна особа - особа засудженого.
Засуджений вказує на те, що крім показань потерпілого, який на момент вчинення злочину перебував в стані алкогольного сп»яніння та свідків, знайомих потерпілого, у справі відсутні докази його вини, та наполягає на тому, інкримінованого злочину він не вчиняв. Крім того, на думку апелянта, в матеріалах справи відсутні дані щодо його алкогольного сп»яніння на час вчинення злочину.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не
оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій засудженого просить вирок суду першої інстанції змінити, виключити вказівку суду з резолютивної його частини про повернення мобільного телефону потерпілій ОСОБА_2 Прокурор зазначає, що в резолютивній частині вироку суд вказав про повернення мобільного телефону «Самсунг J 210»,
ІМЕІ 358221010214377 потерпілій ОСОБА_2 Разом з тим, мобільний телефон у засудженого ОСОБА_1 не вилучався і як речовий доказ до матеріалів справи не долучався.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора на підтримання апеляційного подання і заперечення проти задоволення апеляції засудженого, засудженого ОСОБА_1, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та не заперечував проти доводів апеляційного подання прокурора, заслухавши виступи учасників кримінального судочинства в судових дебатах та останнє слово засудженого до суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до такого висновку.
Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у
встановленому порядку доказами, які досліджені та належно оцінені судом і детально викладені у вироку.
Зокрема, потерпілий ОСОБА_3 на протязі судового слідства логічно і послідовно пояснив про обставини вчиненого засудженим та двома невстановленими слідством особами злочину, при цьому конкретизував дії кожного з них. Показання потерпілого в повній мірі узгожуються і з показаннями, наданими ним в ході проведення очної ставки з підозрюваним ОСОБА_1 25 травня 2009 року (а. с. 78- 84). Згідно з матеріалами справи потерпілий та засуджений до 21 травня 2009 року не були знайомі та не мали між собою жодних відносин, у зв»язку з чим причин оговорювати ОСОБА_1 у потерпілого та давати неправдиві показання відносно нього немає. Не навів таких мотивів і засуджений апеляційній скарзі.
Крім того, мотивуючи висновки про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, суд обґрунтовано послався на показання потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9І, ОСОБА_10
Показання потерпілого, свідків з урахуванням суб''єктивного сприйняття ними подій, суттєвих суперечностей не мають, а тому обґрунтовано визнані судом об»єктивними.
Не встановлено по справі підстав для обмови засудженого в ході досудового слідства з боку свідків.
Вищевказані докази в повній мірі спростовують версію засудженого та його показання, надані ним в ході судового слідства про те, що інкримінованого злочину він не вчиняв.
Посилання в скарзі ОСОБА_1 на порушення його прав тим, що після його затримання, він не був забезпеченим захисником − є голослівними.
Вказані доводи не знайшли свого підтвердження та спростовуються також матеріалами справи.
Згідно із ст.. ст. 21, 43, 263 КПК України підозрюваному, обвинуваченому і підсудному забезпечується право на захист шляхом забезпечення права мати захисника.
Відповідно до вимог ч.1 ст.46 КПК України зазначені особи можуть відмовитись від запрошеного або призначеного захисника.
Як убачається з матеріалів справи, під час досудового слідства відповідно до заяв ОСОБА_1 про відмову від захисника слідчим ухвалені постанови про прийняття такої відмови і у подальшому він здійснював свій захист самостійно.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що з боку слідчого і суду була допущена неповнота дослідження обставин справи, тим, що по справі було доказів на підтвердження того, чи перебував він 21 травня 2009 року о 01 годині 30 хвилин у стані алкогольного сп"яніння.
Такий висновок колегії суддів обґрунтовується наступним.
Так, огляд ОСОБА_1 на предмет перебування його 21 травня 2009 року у стані алкогольного сп"яніння не проводився, оскільки на цей час ОСОБА_1 не був встановлений, а проведення такого обстеження пізніше не надавало ніяких об»єктивних даних. Між тим, перебування ОСОБА_1 21 травня 2009 року у стані алкогольного сп"яніння підтверджено його ж показаннями в судовому засіданні (дані протоколу судового засідання) і які повністю підтверджуються з іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Вказівки засудженого в апеляції на те, що його впізнання на досудовому слідстві проведено з порушенням вимог закону є голослівними.
Як слідує з показань свідка ОСОБА_6, ОСОБА_1І було затримано 22 травня 2009 року у зв»язку з тим, що потерпілий вказав на нього, як на особу, яка 21 травня 2009 року відкрито із застосування насильства заволоділа майном заявника, яке знаходилось у нього. Після затримання, ОСОБА_1 і потерпілого було доставлено до відділку міліції для дачі пояснень.
Таким чином, з урахуванням усіх досліджених доказів суд правильно визнав доведеною винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину і його дії ч.2 ст. 186 КК України кваліфіковані вірно.
А тому, посилання апелянта на неповноту та однобічність слідства є безпідставними, оскільки судом вжиті всі передбачені законом заходи для виявлення як тих обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують ОСОБА_1
Процесуальних порушень під час розслідування та розгляду зазначеної справи судом, які б давали підстави сумніватися в правильності прийнятого судом рішення щодо ОСОБА_1, не вбачається.
Підстав для скасування вироку суду та направлення справи на додаткове розслідування чи на новий судовий розгляд, колегія суддів не убачає, тому апеляцію засудженого слід залишити без задоволення.
При призначенні покарання ОСОБА_1 суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу засудженого, обставини, що впливають на покарання, що має судимості, в тому числі за вчинення умисних корисливих злочинів протии власності, відсутність обставин,
що пом»якшують покарання. Як обставину, що обтяжує покарання суд визнав-вчинення злочину в стані алкогольного сп"яніння.
З урахуванням наведенного вище, з дотриманням вимог ст. 65 КК України, суд у межах санкції статті звинувачення обрав покарання ОСОБА_1
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції призначив засудженому покарання, яке за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав вважати це покарання надто суворим колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, як убачається з матеріалів кримінальної справи, як в судовому засіданні так і в ході досудового слідства у справі не було вилучено викрадене у потерпілого майно. З даних постанови про накладення арешту на майно від 27 травня 2009 року (а. с. 89) в ході досудового слідства накладено арешт на майно ОСОБА_1, яке було вилучено у нього під час затримання на підставі ст. 115 КПК України, а саме: на мобільний телефон «Самсунг X 480» і даний телефон було передано на зберігання в камеру схову ОСОБА_11 Однак суд вказав про повернення мобільного телефону «Самсунг J 210», ІМЕІ 358221010214377 потерпілій ОСОБА_2 Разом з тим, мобільний телефон у засудженого ОСОБА_1 не вилучався і як речовий доказ, до матеріалів справи не приєднаний.
Таким чином вказана вказівка суду підлягає виключенню з резолютивної частини вироку, а апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задоволенню.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
апелеляцію засудженого залишити без задоволення.
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключити з резолютивної частини вироку вказівку суду про повернення потерпілій ОСОБА_2 мобільного телефону «Самсунг J 210», ІМЕІ 358221010214377, який знаходиться в камері речових доказів ОСОБА_11 ГУ МВС України в м. Києві.
В решті вирок суду щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Судді:
, ,
ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14