Справа № 752/19657/16-ц Головуючий у 1-й інстанції - Мирошниченко О.В.
№ апеляційного провадження 22-ц/796/1072/2018 Доповідач - Рубан С.М.
23 січня 2018 року Апеляційний суд м. Києва у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.
при секретарі Клець О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Безуглівська сільська рада Згурівського району Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапчук Неля Вікторівна, про визнання недійсним заповіту,-
ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3, в якому просила визнати недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_3, посвідчений 16 жовтня 2015 року Безуглівською сільською радою Згурівського району Київської області за реєстровим номером 9 та зареєстрований у спадковому реєстрі 22 червня 2016 року філією м. Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи» за номером 59137421.
Посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько - ОСОБА_5 В процесі оформлення спадкових прав на майно після смерті батька, позивачу стало відомо про існування заповіту, посвідченого 16 жовтня 2015 року Безуглівською сільською радою Згурівського району Київської області, відповідно до змісту якого ОСОБА_5 заповів все належне йому майно відповідачу ОСОБА_3 Позивач зазначає, що померлий вказаного заповіту не підписував, за фактом підробки підпису на зазначеному вище заповіті слідчим відділом Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві зареєстровано кримінальне провадження № 12016100100009554, в якому призначено та проведено почеркознавчу експертизу, висновком якої встановлено, що підпис в оспорюваному заповіті виконано не померлим, а іншою особою.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Безуглівська сільська рада Згурівського району Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапчук Неля Вікторівна, про визнання недійсним заповіту - задоволено.
Визнано недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_3, посвідчений 16 жовтня 2015 року Безуглівською сільською радою Згурівського району Київської області за реєстровим номером 9 та зареєстрований у спадковому реєстрі 22 червня 2016 року філією м. Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи» за номером 59137421.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму судового збору у розмірі 551,21 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Зазначає, що ОСОБА_3 разом з клопотанням про розгляд справи у її відсутності подавала до суду клопотання про допит свідків - ОСОБА_1 та ОСОБА_6, проте суд розглянув справу не допитавши вказаних свідків, чим порушив принцип змагальності та рівноправності сторін. Крім того, суд не надав належного обґрунтування висновкам почеркознавчої експертизи, яка була проведене не судом. Зазначає, що у матеріалах справи є належним чином не посвідчена та невідомо ким надіслана копія почеркознавчої експертизи № 1254/тдд експерта Київського міського експертного центру МВС України Медрини С.В. На думку скаржника, висновок вказаної експертизи не відповідає вимогам ст.147 ЦПК України та Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень».
Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч.6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІП від 03 жовтня 2017 року.
В судовому засіданні скаржник підтримав апеляційну скаргу.
Позивач та його представник заперечили проти апеляційної скарги.
Зазначають, що в матеріалах справи відсутні докази, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі. Крім того, вважають, що рішенням суду жодним чином не порушуються права скаржника, оскільки скаржник подав апеляційну скаргу від свого імені і є спадкоємцем відповідача ОСОБА_3, а доказів того, що він звертався із заявами щодо відкриття спадщини за ОСОБА_5 матеріали справи не містять.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3, в якому просила визнати недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_3, посвідчений 16 жовтня 2015 року Безуглівською сільською радою Згурівського району Київської області за реєстровим номером 9 та зареєстрований у спадковому реєстрі 22 червня 2016 року філією м. Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи» за номером 59137421.
Позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько - ОСОБА_5 В процесі оформлення спадкових прав на майно після смерті батька, позивачу стало відомо про існування заповіту, посвідченого 16 жовтня 2015 року Безуглівською сільською радою Згурівського району Київської області, відповідно до змісту якого ОСОБА_5 заповів все належне йому майно відповідачу ОСОБА_3 Позивач зазначає, що померлий вказаного заповіту не підписував, за фактом підробки підпису на зазначеному вище заповіті слідчим відділом Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві зареєстровано кримінальне провадження № 12016100100009554, в якому призначено та проведено почеркознавчу експертизу, висновком якої встановлено, що підпис в оспорюваному заповіті виконано не померлим, а іншою особою.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний заповіт не відповідає вимогам закону, волевиявлення заповідача ОСОБА_5 не було вільним і не відповідало його волі, оскільки згідно висновку експерта Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 1254/тдд від 09.12.2016 року підпис у заповіті, посвідченому 16.10.2015 року Безуглівською сільською радою Згурівського району Київської області в графі «Підпис» «ОСОБА_2.» виконано не гр. ОСОБА_5, а іншою особою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Виходячи з положень статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 07 квітня 2016 року помер ОСОБА_5, що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 року Відділом реєстрації смерті у м Києві (а.с.10).
ОСОБА_2 є донькою померлого 07.04.2016 року ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 06.02.1986 року (а.с.6).
16 жовтня 2015 року складено та посвідчено секретарем Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області Горб С.І. заповіт, згідно змісту якого на випадок своєї смерті ОСОБА_5 заповів все своє майно відповідачу у справі - ОСОБА_3 (а.с.139)
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно ст.1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до п. 16, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини. Право на пред'явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача.
За умовами ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Згідно висновку експерта Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 1254/тдд від 09.12.2016 року, підпис у заповіті, посвідченому Безуглівською сільською радою Згурівського району Київської області 16.10.2015 року в графі «Підпис» «ОСОБА_2.» виконано не гр. ОСОБА_5, а іншою особою ( а.с.141-146).
Враховуючи вищевказані обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову, оскільки оспорюваний заповіт не відповідає вимогам закону, а волевиявлення заповідача ОСОБА_5 не було вільним і не відповідало його волі.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновку експерта вимогам законодавства, колегія суддів не приймає до уваги.
Апеляційним судом встановлено, що на запит суду першої інстанції слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві Кудря В.І. надано копію заповіту та копію висновку експерта № 1254/тдд від 09.12.2016 року за результатами почеркознавчої експертизи, проведеної в кримінальному провадженні №12016100100009554.
Відповідно до висновку експерта № 1254/тдд від 09.12.2016 року за результатами почеркознавчої експертизи, проведеної в кримінальному провадженні №12016100100009554 - підпис у заповіті, посвідченому Безуглівською сільською радою Згурівського району Київської області 16.10.2015 року в графі «Підпис» «ОСОБА_2.» виконано не гр. ОСОБА_5, а іншою особою.
Як вбачається з вказаного висновку, судовий експерт Мендрина С.В. попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків за ст.ст.384, 385 КК України.
Не погоджуючись з вказаним висновком експерта, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з клопотанням про призначення у справі судово - почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 січня 2018 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення у справі судово - почеркознавчої експертизи відмовлено, оскільки при проведенні в кримінальному провадженні №12016100100009554судово - почеркознавчої експертизи судовий експерт був повідомлений про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384,385 КК України. Крім того, відповідачем не надано доказів, які викликають у нього сумніви щодо дій слідчого при призначенні вказаної експертизи.
Експертиза проведена у кримінальному провадженні відповідає вимогам Закону України «Про експертизу».
Відповідно до ч.1 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Доводи скаржника ОСОБА_1, що він не довіряє експерту попередженому про кримінальну відповідальність та слідчий, в провадженні якого перебуває кримінальна справа, викликає у ОСОБА_1 сумніви, колегія суддів не приймає до уваги та оцінює критично.
Вказані доводи не спростовують висновків почеркознавчої експертизи про невиконання ОСОБА_5 підпису в заповіті посвідченому Безуглівською сільською радою Згурівського району Київської області 16.10.2015 року.
Тобто, невиконання підпису та напису на заповіті саме ОСОБА_5 є порушенням норм статей 1234,1247,1248 ЦК України, що є недодержанням в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч.1 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України і є підставою недійсності правочину.
Доводи апеляційної скарги, що не допитавши свідків суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_3 у своїх запереченнях проти позову стверджувала, що свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 можуть підтвердити, що про наявність заповіту ОСОБА_3 дізналась приблизно у травні 2016 року, а не про обставини складення та підписання заповіту ОСОБА_5, як зазначає скаржник.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Доказів на підтвердження дійсності заповіту, складеного від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_3 відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України ОСОБА_1 апеляційному суду не надано.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення оскаржуваним рішенням прав ОСОБА_1 колегія суддів оцінює критично.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення.
Повний текст постанови складено 25 січня 2018 року.
Головуючий Судді