23 січня 2018 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015100060008000 щодо
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці, громадянина України,
зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2 ,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,
за участю прокурорів ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї прокурор просить ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року обвинувальний акт, яким ОСОБА_5 пред'явлене обвинувачення за ч. 2 ст. 345 КК України, повернуто прокурору.
За доводами апеляційної скарги прокурора та доповнень до неї, судове рішення про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України є невмотивованим. Апелянт вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам закону, оскільки містить формулювання обвинувачення, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та правову кваліфікацію.
Крім того, він не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в обвинувальному акті не зазначено анкетні відомості потерпілого ОСОБА_8 , зокрема його місце проживання. Апелянт зазначає, що суд не вжив всіх заходів щодо виклику потерпілого в судове засідання, чим порушив права останнього.
Прокурор звертає увагу на те, що висновок суду про відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення, оскільки повторює та копіює зміст підозри, не відповідає дійсності, оскільки обвинувальний акт та підозра є різними за своєю суттю процесуальними документами. Крім того, апелянт зазначає, що не зрозуміло як суд дійшов такого висновку, якщо матеріали кримінального провадження не містять оголошення про підозру і суд цю обставину не досліджував, оскільки це прямо заборонено ст. 291 КПК України.
Крім того, прокурор зазначає, що суд першої інстанції, повертаючи обвинувальний акт, вказав як на його недолік - відсутність викладу фактичних обставин. На думку апелянта, такий висновок суду є необґрунтованим, оскільки питання повноти викладення фактичних обставин не є предметом підготовчого судового засідання, а встановлюється судом під час судового розгляду.
Апелянт не погоджується з висновком суду про наявність в обвинувальному акті суперечностей щодо кваліфікації дій обвинуваченого, оскільки це не є підставою для повернення акта прокурору. Він вважає, що певні обставини вчинення кримінального правопорушення можуть стати відомі під час судового розгляду і прокурор наділений правом змінити обвинувачення в суді.
Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано вказав як на підставу повернення обвинувального акта - невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування (далі - Реєстр) фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки в ньому зазначено, що допит свідка ОСОБА_9 проводився 21 грудня 2016 року, що не відповідає дійсності, оскільки його допит проводився 21 грудня 2015 року.
З огляду на викладене, прокурор вважає, що висновок суду про необхідність повернення обвинувального акта прокурору є хибним, оскільки підстав для його повернення немає, а тому просить скасувати ухвалу суду та призначити нове підготовче судове засідання в суді першої інстанції.
Ухвала суду першої інстанції про повернення обвинувального акта вмотивована тим, що він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Суд вказує на те, що обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення, тобто прокурором фактично не висунуто ОСОБА_5 обвинувачення у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, оскільки він повторює та копіює зміст підозри. В обвинувальному акті зазначені лише фактичні обставини, а відтак, на думку суду, ОСОБА_5 за цим процесуальним рішенням фактично має статусу підозрюваного.
Іншою підставою повернення обвинувального акта є те, що обвинувальний акт не містить конкретного обвинувачення ОСОБА_5 з чітким формулюванням обставин, які б відповідали зазначеній правовій кваліфікації закону України про кримінальну відповідальність. Зокрема, зі змісту обвинувального акта вбачається, що у сформульованому ОСОБА_5 обвинуваченні не зазначено конкретну кількість ударів, завданих потерпілому.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що в обвинувальному акті не містяться дані щодо фактичного часу вчинення кримінального правопорушення, не вказано форму вини та мотив вчиненого злочину.
Іншою підставою повернення обвинувального акта є те, що в Реєстрі невірно зазначено дату допиту свідка ОСОБА_9 , а саме 21 грудня 2016 року, водночас, допит вказаного свідка, відповідно до матеріалів провадження, проводився 21 грудня 2015 року, час допиту підозрюваного ОСОБА_5 взагалі не зазначено.
Під час апеляційного розгляду прокурори підтримали апеляційну скаргу та просили ухвалу суду скасувати та призначити підготовче судове засідання в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Він повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, та містити відомості, зазначені в ч. 2 цієї статті.
Стаття 314 КПК України передбачає, що під час підготовчого судового засідання головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
Однією з обставин, яка перешкоджає призначенню провадження до судового розгляду є невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону.
Статтею 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд вказав, що останнім не в повній мірі дотримані вимоги закону, зокрема обвинувальний акт не містить конкретного обвинувачення та чіткої правової кваліфікації.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду на стадії підготовчого судового засідання є передчасним.
Відповідно до положень ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні не вирішуються питання про доведеність чи відсутність вини обвинуваченого та про правильність кваліфікації дій обвинуваченого, оскільки це питання є предметом судового розгляду, а завданням підготовчого судового засідання є процесуальне та організаційне забезпечення його проведення.
Колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що, повертаючи обвинувальний акт прокурору з вищевказаних підстав, суд вийшов за межі тих питань судового провадження, які вирішуються у підготовчому судовому засіданні.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. ст. 36, 40 КПК України, слідчий, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Отже, ніхто їх не може примусити викласти в обвинувальному акті фактичні обставини, формулювання обвинувачення так, як це вважає суд, сторона захисту чи потерпілий.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Проте це питання може бути вирішене лише під час судового розгляду.
Суд, повертаючи обвинувальний акт, вказав як на недолік - відсутність в Реєстрі повних відомостейпро прийняті процесуальні дії та рішення під час досудового розслідування.
Колегія суддів зазначає, щокримінальним процесуальним законом передбачено повернення обвинувального акта прокурору лише в разі його невідповідності ст. 291 КПК України. Невідповідність Реєстру не є підставою повернення обвинувального акта.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстав для повернення обвинувального акта прокурору немає, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 407, 418, 419 КПК колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року про повернення обвинувального акта прокурору в кримінальному провадженні № 12015100060008000 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3