Апеляційний суд міста Києва
1[1]
Справа № 33/796/2755/2017
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
10 листопада 2017 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року,
Відповідно до постанови судді Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Цією ж постановою, стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 320 грн. на користь держави.
Як встановлено постановою судді, 13.08.2017 року приблизно о 02 год. 00 хв. біля буд. № 5 по вул. Довженка в смт. Сосниця Чернігівської області, ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, був зупинений працівниками поліції, які виявили у водія ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, млява мова. Від проходження огляду у встановленому порядку на стан сп'яніння ОСОБА_2 відмовився в присутності свідків.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Дарницького районного суду м. Києва від 04.10.2017 р. скасувати, а провадження по справі закрити.
В обґрунтування поданої скарги, скаржник посилається на те, що постанова Дарницького районного суду м. Києва від 04.10.2017 винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а встановлені судом обставини щодо зупинення його працівниками поліції, які виявили у водія ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, не відповідають дійсності, оскільки працівник поліції не виявив ознак сп'яніння, а знав про те, що ОСОБА_2 вжив біля 0,5 літра пива, про що він сам розповів працівникам поліції при складанні протоколів допиту за фактом нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3
Окрім цього, скаржник зазначає про те, що обставини його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння також не в повній мірі відповідають дійсності, оскільки після зупинки працівниками поліції, йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння або на місці через алкотестер, який знаходився у інспектора, або їхати до лікарні в м. Чернігів.
Враховуючи наявність в його автомобілі пораненого товариша, а також той факт, що лікарня в м. Чернігові, знаходиться за 80 км., він погодився пройти огляд на алкотестері інспектора.
Пройшовши огляд на стан сп'яніння з використанням алкотестеру, результати якого зафіксовані не були, так само як і відмова від проходження огляду на місці зупинки, інспектор поліції ОСОБА_4 почав наполягати їхати до лікарні в м. Чернігів. При цьому, його, ОСОБА_2, пропозиція пройти огляд в лікарні, на території якої вони знаходились, була відхилена, оскільки інспектор наполягав їхати саме в м. Чернігів., незважаючи на його доводи про знаходження в автомобілі пораненого, якому був необхідний спокій і допомога у зв'язку з чим, він, переживаючи за його життя та здоров'я був змушений відмовитись від проходження огляду в лікарні м. Чернігова про і що і був складений протокол про адміністративне правопорушення внаслідок чого у нього було вилучено посвідчення водія та надано тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами та відпущено додому.
Крім того, На думку скаржника, працівниками поліції було грубо порушено ст. 18 ЗУ «Про національну поліцію» якою передбачено, що одним з основних завдань поліції є надання невідкладної, зокрема до медичної і медичної допомоги, допомоги особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинились в безпорадному стані, або стані небезпечному для їх життя чи здоров'я, оскільки працівники поліції відмовились відвести потерпілого додому, а його до м. Чернігів для проведення огляду на стан сп'яніння, а він не міг залишити ОСОБА_3 в безпорадному стані, і не маючи виходу був змушений відмовитись їхати до м. Чернігова для проходження огляду.
Заслухавши пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу на її підтримку; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, відповідно до порядку, встановленого Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (надалі - Інструкція), затвердженою наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Як вбачається з апеляційної скарги ОСОБА_2 і не спростовано наявними у справі доказами, в тому числі протоколом про адміністративне правопорушення, про те, що останній випив пляшку пива за декілька годин перед тим, як його було зупинено поліцейськими на території лікарні в смт. Сосниця Чернігівської області, працівникам поліції стало відомо від самого порушника, коли він давав письмові пояснення з приводу побиття його товариша ОСОБА_3, якого він на власному автомобілі привіз до лікарні.
Згідно пояснень ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції, які також нічим не спростовані, він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів і такий огляд, з його слів, був проведений, однак його результати належним чином зафіксовані не були, що викликає сумніви у правомірності вимог поліцейського щодо проведення огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, оскільки, відповідно до вимог п. 7 розділу І вказаної вище Інструкції, такий огляд в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП, проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським.
Більш того, з долучених до матеріалів справи письмових пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в присутності яких ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку, не можливо зробити висновок про те, чи пропонувалась останньому можливість пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів, чи проводився такий огляд взагалі і з яких підстав ОСОБА_2 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Наведені обставини дозволяють зробити висновок про те, що протокол про адміністративне правопорушення від 13.08.2017 року серії БР № 091914, який було складено щодо ОСОБА_2 не може бути визнано належним та допустимим доказом його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки цей протокол не в повній мірі відповідає вимогам законодавства та відомчим інструкціям.
Зокрема, відповідно до вимог п.п. 6, 7 Розділу ІІ Інструкції, огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Пунктом 9 розділу ІІ згаданої Інструкції передбачено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Відповідно до вимог п. 6 Розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказам МВС України від 07.11.2015 року № 1395, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Між тим, незважаючи на вказані вимоги законодавства, як встановлено судом апеляційної інстанції, за результатами перевірки матеріалів справи про адміністративне правопорушення та доводів апеляційної скарги, такий порядок огляду на стан сп'яніння дотриманий не був, а в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному щодо ОСОБА_2, так само як і в постанові судді, не зазначені дії водія щодо ухилення від огляду на стан сп'яніння, які б дозволили зробити висновок про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи вищенаведені обставини, а саме недотримання встановленої законодавством процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, на які звертається увага в апеляційній скарзі, а також в поясненнях самого скаржника, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова судді Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_2 не може бути визнана законною та обґрунтованою, оскільки висновки судді не ґрунтуються на доказах, отриманих у встановленому законом порядку та які не викликають сумнівів у своїй достовірності, а судовий розгляд, як обґрунтовано зазначається в апеляційній скарзі, було проведено без повного, об'єктивного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та її вирішення у відповідності до вимог закону.
За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а постанова судді Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року - скасуванню, із закриттям провадження по справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу зазначеного вище адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі щодо нього - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду міста Києва
С.О. Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Домарєв О.В.