Справа № 639/9372/16-ц
2/639/121/18
16 cічня 2018 р. Жовтневий районний суд м.Харкова
у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.
при секретарі - Бондаренко О.В.
за участю адвоката- Ткачова В.О.
позивача- ОСОБА_2
відповідачів- ОСОБА_3, ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання , встановлення права користування частиною квартири, усунення перешкод у користування та розпорядженні квартирою та вселення,-
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_1 з позовом про виділення із спільної сумісної власності- АДРЕСА_1 , належну йому ? частину та зобов'язати відповідачів сплатити компенсацію вартості цієї частини у розмірі 176368 грн. Після подання відповідачами своїх заперечень проти виділення частки майна та сплати матеріальної компенсації, позивач уточнив свої вимоги і просив визнати за ним право користування ? частиною квартири АДРЕСА_1, виділити йому в окреме користування кімнату пл. 13,3 кв.м., усунути перешкоди на право користування і розпорядження належною йому частиною квартири шляхом вселення. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 посилається на те, що в квартирі проживає колишня дружина ОСОБА_5 та їх син ОСОБА_1 Відповідач ОСОБА_3-син ОСОБА_5 від першого шлюбу понад десяти років постійно мешкає у м.Києві. На теперішній час у позивача виникла потреба у користування ? частиною належної йому на праві власності квартирою, проте відповідачі поміняли замки на вхідних дверях, перешкоджають йому користуватися власністю, проте дозволяють проживати своїм квартирантам. Відповідач отримала спадщину , має на праві власності житловий будинок , користується і будинком, і квартирою.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, просив їх задовольнити та стверджував, що всі його спроби вирішити питання користування квартирою з відповідачами, але отримати компенсацію за належну частину житла мети не досягли.
Відповідач ОСОБА_5 визнала вимоги позивача щодо права користування частиною квартири, у задоволенні іншої частини позову просила відмовити, надала письмові заперечення, в яких зазначила, що для відповідачів житло є єдиним місцем мешкання, при розірванні шлюбу ОСОБА_2 не заявляв вимог про розподіл спільного майна, обіцяв частину квартири після приватизації подарувати синові ОСОБА_1, сумісне користування квартирою неможливе, тому як в період свого проживання позивач порушував правила співжиття, агресивно себе поводив і мав бути позбавлений житла відповідно до ст. 116 ЖК України, до теперішнього часу не приймає участі у здійсненні оплати. Крім того, відповідач вважає, що позивачем не наведено доказів на підтвердження позовних вимог про вселення, з 2002 р. позивач в квартирі не проживає, залишив її відповідачам, в подальшому не має намірів проживати на спірній житловій площі, втратив право на спірне майно за набувальною давністю, перешкод у доступі до майна у нього не було.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явились, , про дату, час , місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили.
Суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, приходить до наступного.
Власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2- позивач, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1- відповідачі на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації виконавчого комітету Харківської міської ради від 26.08.2003 р. за реєстровим № 6-03-222861.
Згідно ч. ч. 1, 2, 4 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
За нормами ст.ст. 357, 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, частки співвласників у праві сумісної власності є рівними. Приймаючи до уваги, що домовленості між сторонами на долі у праві власності не визнані, їх долі вважаються рівними и кожному належить по ? частки приватизованої квартири.
Поняття права власності визначено законодавцем у ч. 1 ст. 316 ЦК України, відповідно до якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання та місцезнаходження майна (ст. 317 ЦК України).
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Спірна квартира АДРЕСА_1 складається з трьох ізольованих кімнат пл. 16,9 кв.м. з балконом ( прим.6), пл. 13,3 кв.м. з балконом ( прим.2), пл. 9,9 кв.м. ( прим. 5), кухні площею 9,6 кв.м.( прим.7), ванної кімнати (прим.4) площею 2,6 кв.м, вбиральні ( прим.3) площею 1,0 кв.м, коридора ( прим.1) площею 11,8 кв.м., що підтверджується технічним паспортом. Загальна площа квартири - 67,6 кв.м., житлова площа- 40,1 кв.м.
За приписами ч. 3 статті 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. А тому сторони у справі мають рівні умови на здійснення своїх прав на спірне майно.
Статтею 383 ЦК України, статтями 150, 156 ЖК УРСР визначено, що власник житла має право використовувати свою власність для свого проживання та проживання членів своєї родини.
Таким чином, вимоги ОСОБА_2 щодо виділення йому в окреме користування кімнати на належну ? частину квартири є обґрунтованими. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної власності.
Позивач просить виділити йому у користування кімнати 13,3 кв.м. з балконом, проте виходячи з частки житлової площу, яка припадає на кожного в спірній квартирі, а саме: 40,1 кв. м. : 4 = 10,02 кв.м., то надання в користування ОСОБА_2 кімнати розміром 13,3 кв.м. призведе до погіршення прав відповідачів, як співвласників, щодо володіння та користування спірною квартирою. При цьому позивач отримає у користування на 3,3 кв. м. житлової площі більше від житлової площі , яка відповідає його частці.
Разом з тим, в судовому засіданні позивач ОСОБА_2 не заперечував проти встановлення іншого порядку користування спірною квартирою та виділення йому у користування кімнати житловою площею 9,9 кв. м. При такому визначенні порядку користування спірною квартирою не будуть порушені майнові права відповідачів, оскільки їх частки будуть збережені.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Позивач ОСОБА_2 зазначає. що не має доступу до квартири, у нього відсутні ключі від вхідних дверей, відповідачі-колишня дружина та син ОСОБА_1 перешкоджають його користуванню квартирою. В судовому засіданні, в запереченнях на позов відповідач ОСОБА_3 фактично підтвердила доводи позивача, стверджуючи що спільно з позивачем вона не може користуватися квартирою, сім'я сина ОСОБА_4, який тривалий час проживає і працює в Києві, має намір вселитися в квартиру, позивач раніше порушував правила співжиття, на теперішній час має інше житло, а тому підстав для його вселення немає. Суд вважає доведеним факт того, що позивачу чиняться перешкоди у вільному доступі до квартири, його права на володіння та користування належною йому частиною майна порушуються відповідачами, а тому права власника ОСОБА_2 підлягають захисту у зазначений ним спосіб, шляхом вселення в квартиру.
Доводи відповідача про те, що позивач проживає за іншою адресою, не сплачує комунальних послуг за спірне житло, залишив квартиру відповідачам не мають правового значення для обмеження іншого власника у вільному володінні, користуванні та розпорядженні належним майном.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову-на обидві стороні пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 321, 328, 355, 357, 368, 372, 391 ЦК України, ст.ст. 150, 156 Житлового Кодексу України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1( НОМЕР_1, прож. АДРЕСА_2), право користування ? частиною квартири АДРЕСА_1.
Встановити наступний порядок користування трикімнатною квартирою АДРЕСА_1, виділивши в індивідуальне користування ОСОБА_2 житлову кімнату № 5 житловою площею 9,9 кв.м., у сумісне користування ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( НОМЕР_2), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3( НОМЕР_3), ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, (НОМЕР_4), прож. АДРЕСА_1, житлову кімнату № 2 житловою площею 13,3 кв.м. з балконом, житлову кімнату № 6 житловою площею 16,9 кв.м. з балконом. У спільному коритуванні співвласників квартири залишити кухню пл. 9,6 кв.м., ванну кімнату пл. 2,6 кв.м., вбиральню пл. 1,0 кв.м., коридор площею 11,8 кв.м.
Усунути перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_2 шляхом вселення його до квартири АДРЕСА_1.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовій збір по 426 грн. 66 коп. з кожного.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25.01.2018 р.
Суддя -