16 січня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участі прокурора ОСОБА_5
арештованої ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 та екстрадиційно арештованої ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року, -
Ухвалою слідчого судді задоволено клопотання заступника прокурора м. Києва ОСОБА_9 та застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянки Республіки Казахстан запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (екстрадиційний арешт) до вирішення питання про її видачу та фактичну передачу компетентним органам Республіки Казахстан, строком на 60 днів з моменту фактичного затримання
Відповідно до ухвали, слідчий суддя врахував те, що ОСОБА_6 ухилялась від правосуддя за вчинення умисного злочину, за який була оголошена в розшук компетентними органами Республіки Казахстан, переховувалась на території України де в подальшому вчинила ряд правопорушень, за яке в подальшому була засуджена, взявши дані про особу обвинуваченої, та прийшов до висновку, що застосування до ОСОБА_6 екстрадиційного арешту і здійснення фактичної передачі компетентним органам Республіки Казахставн є єдиним достатнім запобіжним заходом для запобігання можливим спробам ОСОБА_6 переховуватись з метою уникнення її передачі компетентним органам іноземної держави.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисники ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, зазначаючи, що рішення було прийнято на підставі документів, що не відповідають дійсності. Зокрема, відомості щодо відкриття кримінальної справи, обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою та оголошення ОСОБА_6 в розшук компетентними органами Республіки Казахстан відбулися в один день - 04.08.2008 року, що вказую на те, що фактичний розшук не здійснювався. Крім того ОСОБА_6 виїхала з території Республіки Казахстан значно раніше до відкриття кримінального провадження. Вказує, що прокурором не надано доказів щодо наявності ризику намагатись уникнути від суду та слідства арештованою ОСОБА_6 .
Додає, що слідчий суддя не врахував відомостей, що характеризують особу арештованої ОСОБА_10 , а саме її незадовільний стан здоров'я, наявність сталих соціальних зв'язків.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та змінити їй запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який - заставу або домашній арешт, вказує, що рішення не відповідає фактичним обставинам справи, так як не були враховані дані які характеризують її особу,а саме те що вона має постійне місце проживання в м.Києві де мешкає з сином та матір'ю.
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, до якої застосовано екстрадиційний арешт та її захисників, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, вироком Дніпровського районного суду м.Києва від 11-12.04.2013 року ОСОБА_11 визнано винною у вчиненні кримінальних правоворушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289, ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 393 КК України та призначено покарання у вигляді 10 років позбачлення волі. Вирок набрав законної сили.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.06.2017 року у строк відбування покарання ОСОБА_6 зараховано строк (термін) її попереднього ув'язнення з 14.05.2011 року до вступу вироку в закону силу, тобто з 22.10.2014 року та час на який її було затримано - з 13.09.2010 по 19.09.2010 року, виходячи із зарахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.
До Генеральної прокуратури України 07.10.2010 року надійшов запит Генеральної прокуратури Республіки Казахстан про видачу ОСОБА_6 для притягнеення її до кримінальної відповідальності.
Проведення екстрадиційної перевірки стосовно ОСОБА_6 проводиться прокуратурою міста Києва
Крім того, Генеральною прокуратурою України доручено прокуратуру міста Києва забезпечити контроль щоду утриманння ОСОБА_6 під вартою, а у випадку її звільнення забезпечити її затримання та застосувати екстрадиційний арешт.
Під час проведення екстрадиційної перевірки встановлено, що в провадженні слідчого відділу Лисаковського ГУВС Департаменту внутрішніх справ Костанайської області перебувають матеріала кримінального провадження №08392003100-119, порушені щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до п. «б» ч. 3 ст. 177 (шахрайство, або ж завдання чужому майну шкоди шляхом обману та и зловживанням довірою у великих розмірах) Кримінального Кодексу Республіки Казахстан.
Постановою старшого слідчого Лисаковського ГУВС Департаменту внутрішніх справ Костанайської області від 04.08.2008 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру за п. «б» ч. 3 ст. 177 Кримінального Кодексу Республіки Казахстан.
Постановою старшого слідчого Лисаковського ГУВС Департаменту внутрішніх справ Костанайської області від 04.08.2008 року ОСОБА_6 оголошено у розшук.
Інкриміноване ОСОБА_6 злочинне діяння за законодавством України кваліфікується за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 Кримінального Кодексу Украины, і є екстрадиційними, оскільки за них передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не менше 1 року. Строки давності притягнення до відповідальності за вказані діяння відповідно до ст. 49 КК України не закінчилися.
За результатами екстрадиційної перевірки, відповідно до вимог ст..589 КПК України обставин які б перешкоджали видачі ОСОБА_6 компетентним органам Республіки Казахстан для притягнення для притягнення її до кримінальної відповідальності не встановлено.
Генеральною прокуратурою України 20.02.2013 року принято рішення про видачу (екстрадицію) ОСОБА_6 компетентним органам Республіки Казахстан, з відстрочкою фактичної передачі до закінчення судового розгляду кримінального провадження по її звинуваченням у скоєнні злочину на території України, відбування покарання або звільнення від покарання на підставі будь-яких законних підстав.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 06.03.2013 року скаргу ОСОБА_6 на постанову Генеральної прокуратури України від 20.02.2013 року залишено без задоволення.
Рішенням Генеральної прокуратури України від 20.02.2013 року про видачу ОСОБА_6 вступило в законную силу.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11-12.04.2013 року закінчився 30.11.2017 року.
При постановленні ухвали слідчим суддею дотримані вимоги КПК України, Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Європейської конвенції про видачу правопорушників.
Із ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що при розгляді клопотання слідчим суддею вивчені матеріали клопотання та додані до нього матеріали, вислухана думка прокурора, захисника та особи, щодо якої вирішується питання щодо застосування екстрадиційного арешту, а також враховані інші підстави, які мають значення для вирішення питання про наявність підстав для тримання особи під вартою та застосування екстрадиційного арешту.
Постановляючи ухвалу, слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність підстав для тримання під вартою ОСОБА_6 та застосування щодо неї екстрадиційного арешту, оскільки ОСОБА_6 не є громадянкою України, інкриміновані їй злочини є екстрадиційними, оскільки передбачають покарання на строк більше одного року позбавлення волі, притягалась до кримінальної відповідальності на території України.
Доводи сторони захисту про те, що прокурором не були вжиті заходи щодо перевірки співвідношення вірогідних статей кримінального законодавства України та Республіки Казахстан, та те, що ОСОБА_6 має певний правовий імунітет у зв'язку з тим, що звернулась до компетентних органів України за захистом, є непереконливими. Як встановлено в судовому засіданні апеляційного суду, екстрадиційна перевірка на час прийняття оскаржуваного рішення була завершена, та Генеральною прокуратурою України вже було прийнято рішення про видачу ОСОБА_6 . Згідно довідки №007742 Управління ДМС України в Київській області вбачається, що ОСОБА_6 лише 22.12.2017 року, тобто після постановлення оскаржуваного рішення слідчого судді звернулася до Міграційної служби за отриманням захисту. При цьому необхідного їй рішення не прийнято,а строк дії довідки закінчується 22.01.2018 року.
Оскільки після відбуття ОСОБА_6 пакарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11-12.04.2013 року відпали підстави для відстрочення фактичної її передачі до Республіки Казахстан, прокуратура міста Києва у відповідності до вимог ч. 3 ст. 592 КПК України звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення подальших процесуальних дій.
Враховуючи наведене, слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування екстрадиційного арешту, та при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви з яких прийняв відповідне рішення.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається.
А тому, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді прийнята у відповідності до вимог КПК України, Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Європейської конвенції про видачу правопорушників, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422, 583, 584, 585 КПК України, колегія суддів, -
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 584 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року, якою задоволено клопотання заступника прокурора м. Києва ОСОБА_9 та застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянки Республіки Казахстан запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (екстрадиційний арешт) до вирішення питання про її видачу та фактичну передачу компетентним органам Республіки Казахстан, строком на 60 днів з моменту фактичного затримання - залишити без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 та екстрадиційно арештованої ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2
Справа № 11сс/796/98/2018
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ОСОБА_12
Доповідач в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1