Справа № 632/148/17 Головуючий суддя І інстанції Библів С. В.
Провадження № 22-ц/790/565/18 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.
Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу
17 січня 2018 року м. Харків
Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,
суддів: Кругової С.С., Маміної О.В.,
за участю секретаря - Плахотнікової І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові
цивільну справу № 632/148/17 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
з апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області, ухвалене 19 жовтня 2017 року, під головуванням судді Библіва С.В., в залі суду в місті Первомайськ,
У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 27.07.2012 року у сумі 50483,36 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилались на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 27.07.2012 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 11500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі.
Через невиконання відповідачем ОСОБА_1 умов договору станом на 31 грудня 2016 року утворилась заборгованість у сумі 50483,36 грн., яка складається з наступного: 6840,49 грн. - заборгованість за кредитом, 37912,71 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2850 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2380,16 грн. - штраф (процентна складова). У зв'язку з чим, банк вимушений був звернутися до суду з вказаним позовом.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 45853,20 грн., яка складається з наступного: 6840,49 грн. - заборгованість за кредитом; 37912,71 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1100,00 грн. - заборгованість по пені за користування кредитом та судовий збір в сумі 1600,00 грн., а всього - 47453,20 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», вирішити питання щодо судових витрат.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зазначає, що суд при встановленні обставин справи взяв до уваги копії письмових доказів позивача, оригінали яких позивач відмовився подавати для перевірки суду, з чого вбачається що суд при встановленні обставин справи взяв до уваги копії документів, відповідність яких оригіналам не була доведена позивачем. Вказує на те, що позивачем не надано допустимих та належних доказів того, що кредитні кошти отримувалися від банку відповідачем саме за використанням платіжної картки та доказів того, що позивачем взагалі була видана позивачу будь-яка банківська картка та відповідач використовував її для отримання кредитних коштів. Звертає увагу на те, що порушено його право на отримання процесуальних документів та доказів українською мовою. Наполягає на тому, що судом порушено принцип процесуальної рівноправності сторін. Наголошує, що виказував незгоду з розрахунком позивача та заперечував проти розгляду цієї справи до розгляду кримінальної справи, порушеної за його заявою. Вказує, що позивачем не надано доказів укладення між сторонами Договору банківського рахунку.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 грудня.
Згідно з Перехідними положеннями ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанції розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року в редакції чинній на момент розгляду справи.
Судом встановлено, що 27.07.2012 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, зі змісту якої вбачається, що між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 укладений договір про надання банківських послуг, згідно умов якого, відповідачу була надана кредитна карта «Універсальна» з первісним кредитним лімітом 300 гривень, який змінювався в подальшому до 11500 грн. та 6850 грн. зі сплатою процентів у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Строк дії картки до останнього дня грудня 2016 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 634 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідач ОСОБА_1 27.07.2012 року особисто поставила свій підпис у заяві, яка містить посилання на те, що позичальник згодний з тим, що ця заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг і тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, тим самим погодився на укладення Договору про надання банківських послуг. Крім того, у зазначеній заяві мається вказівка про те, що відповідач був ознайомлений та згодний з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою та Тарифами банку.
Оригінал такої анкети заяви було оглянуто в суді апеляційної інстанції, належність підпису відповідачу її представник не заперечував.
За загальними правилами, що випливають з положень ст. ст. 11-14, 202, 509, 525, 526, 546, 549, 550, 610, 614, 622-625, ЦК України, цивільні права та обов'язки, виникають, зокрема, з договорів, і повинні належно виконуватися; позичальник зобов'язаний повернути кредитору усе заборговане на умовах, передбачених договором і законом, а кредитор управі вимагати виконання порушеного зобов'язання, стягнення неустойки; особа здійснює свої права та виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, зловживання правом не допускається; особа діє у цивільних відносинах вільно, на власний ризик і повинна діяти, в т.ч., вчиняючи правочин, добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки.
Доводи відповідача про те, що вона не була ознайомлена зі змістом Умов та правил надання банківських послуг є безпідставними, оскільки вказані Умови та правила надання банківських послуг є невід'ємною частиною заяви ОСОБА_1 від 27.07.2012 року про надання кредиту, підписаної нею особисто і у сукупності з нею складає укладений договір про надання банківських послуг.
Зазначені Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті позивача у загальному доступі, відповідач зобов*язалася регулярно ознайомлюватись із їх змінами. Отже доводи представника відповідача про неподання позивачем до суду оригіналу Умов та правила надання банківських послуг колегією суддів не приймаються.
Отже, зі змісту анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_1 виявила бажання отримати послугу банка у вигляді отримання кредитного ліміту за кредитною карткою «Універсальна».
Відповідно до п.6.4.Умов та правил надання банківських послуг, у разі незгоди клієнта з правилами та/або тарифами банку, він має право надати Банку письмову заяву про розірвання договору.
Проте матеріали справи не містять та ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про її звернення до банку із заявою про припинення дії договору або про його розірвання.
Також ОСОБА_1 не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження нікчемності правочину.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов*язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов*язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ст. 1050 ЦК).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до укладеного договору позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі та відкрив відповідачу рахунок, відповідач отримала кредитної карти НОМЕР_1 від 27.07.2012 року та згодом за цим же кредитним договором і НОМЕР_2 від 25.06.2014 року.
Відповідно до п. 6.5 Умов договору, відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, процентам за його користування, по витратам платіжного ліміту, а також сплачувати пеню на умовах, передбачених вказаним договором. Порядок нарахування та сплати процентів встановлений у п. 5 Умов та Правил надання банківських послуг.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 допустила порушення грошового зобов'язання за кредитним договором щодо погашення кредиту, процентів за користування кредитом у встановлені договором порядку та строки, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість, яка станом на 31.12.2016 року складає: заборгованість за тілом кредиту 6840,49 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 37912,71 грн., заборгованість за пенею 2850,00 грн., а також штрафи 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2380,16 грн. - штраф (процентна складова).
Із розрахунку позивача (а. с. 5), крім іншого, вбачається порядок нарахування заборгованості дати та суми погашення, тобто зрозумілі суми надходження та їх віднесення на погашення складових заборгованості.
Згідно п.5.3 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженої Постановою НБУ від 18.06.2003 № 254 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 року за № 559/7880, особові рахунки та виписки з них є регістрами, які Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (п.5.1. цього Положення).
Факт користування позивачем кредитними коштами підтверджений виписками по особовим рахункам в яких міститься повна інформація про рух коштів на рахунках, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей за договором.
Факт отримання позивачем кредитної карти у відділенні ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підтверджує фото, зафіксоване за допомогою WEB камери, яка зберігається в програмному комплексі Банку в Єдиній клієнтській базі, де ОСОБА_1 особисто тримає в руках кредитну карту та відповідна довідка Банку(том 1 а.с. 179-181).
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідачем внесені оплати на погашення кредиту, які не враховані позивачем.
Укладений між сторонами Договір містить всі суттєві умови, повну і детальну інформацію про права і обов'язки його учасників, порядок надання та оплати послуг, відповідальність сторін.
Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.
Між тим, суд першої інстанції надав правильну оцінку тим обставинам, що Банком відповідачу нараховані як штраф так і пеня, що становить подвійну відповідальність та відмовлено у задоволенні вимог про стягнення штрафу.
ОСОБА_1 наполягає, що сплив строк позовної давності та спеціальної позовної давності за вимогами, заявленими позивачем.
З цього приводу судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Матеріалами справи підтверджено, не спростовано сторонами, що строк дії картки встановлений до останнього дня грудня 2016 року. З позовом до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося 07.02.2017 року. Таким чином, трирічний строк виконання основного зобов'язання, визначений ст. 257 ЦК України - не сплинув.
Водночас суд першої інстанції правильно застосував позовну давність за вимогами про стягнення пені, яка судом стягнута в межах річного строку позовної давності.
Що стосується посилань відповідача на вчинення щодо нього шахрайських дій та викрадення з її платіжної картки НОМЕР_1 коштів у сумі 6565 грн., за фактом чого порушено кримінальну справу, то судом першої інстанції цим обставинам надано вірну оцінку.
Так, відсутні підстави вважати, що позивач ПАТ КБ «Приватбанк» порушив умови кредитного договору, а працівники Банку вчинили дії, спрямовані на заволодіння коштів із кредитної картки відповідача, чи протиправні дій, які б сприяли цьому заволодінню. Сам по собі факт несанкціонованого зняття коштів з банківської картки позичальника не свідчить про наявність вини у цьому Банку, оскільки, як встановлено, вказані дії були вчинені шляхом переведення коштів з використанням динамічного пароля, який приходив на телефон ОСОБА_1
Згідно ч. 1 Постанови НБУ «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 року № 705: авторизація це процедура отримання дозволу на проведення операції з використанням електронного платіжного засобу; код авторизації - набір цифр або букв і цифр, який формується і надається емітентом або юридичною особою - учасником платіжної системи, яка діє за його дорученням, за результатами авторизації.
Тобто кожна транзакція забезпечена захистом від шахрайських дій, а саме проходження Клієнтом авторизації, тобто введення реквізитів карти, які дають можливість ідентифікувати Клієнта та картковий рахунок, та додаткове підтвердження операції шляхом введення одноразового ОТП-паролю (коду авторизації), який надсилається Банком на мобільний телефон Клієнта, який зареєстрований ним в банківській системі.Тобто для підтвердження операції Відповідачем отримано та введено одноразовий ОТП - пароль, який і завершив транзакцію.
Відповідно до пункту 9 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою правління Національного банку України від 05 грудня 2014 року N0 705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Тобто, посилання відповідача на те, що коштами заволоділи невідомі особи є необгрунтованими, оскільки кожна операція забезпечена авторизацією та ОТР-паролі для входу в комплекси та підтвердження платежів надсилалися на його номер мобільного телефону та доступні були тільки відповідачу.
Відповідно до п.п. 2.1.9.5. Умов та правил надання банківських послуг Держатель зобов'язується не передавати карту, її реквізити для здійснення операцій іншим особам, не повідомляти ПІН іншим особам, нести відповідальність за операції здійснені за допомогою ПІНа, одноразового пароля та інше.
За змістом п.п. 2.1.5.9., 2.1.5.10, 1.1.5.5, 1.1.5.13, 1.1.5.29 Умов і правил надання банківських послуг дзвінок клієнта в контакт центр Банку або відправка СМС повідомлення на номер 10060, а також введення одноразового (динамічного) пароля, отримуваного Клієнтом на телефон є акцептом доручення Клієнта на видачу грошових засобів з Карткового рахунку без фізичної присутності карти. Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з карткового рахунку третіми особами. Банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта, карти, контрольної інформації Клієнта, відправленому СМС повідомленні, повідомленні ПІН коди, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі або проведених клієнтом операціях стане відомою іншим особам в результаті недобросовісного виконання Клієнтом умов їх зберігання і використання і (або) прослуховування чи перехоплення інформації в каналах зв'язку під час використання цих каналів. Клієнт несе відповідальність в повному обсязі за всі операції, що супроводжувалися авторизацією, до моменту письмової заяви Клієнта про блокування карти (рахунку) на рух засобів, номеру мобільного телефону на надання банківських послуг. Держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжувалися авторизацією, до моменту звернення Держателя карти в Банк і повідомлення про блокування засобів на картрахунку і за всі операції, що не супроводжувалися авторизацією, до моменту постановки карти в топ лист платіжною системою. Клієнт зобов'язаний підтримувати в актуальному стані номер свого мобільного телефону та інші контактні дані, що маються в розпорядженні Банку.
Кримінальна справа щодо вчинення щодо ОСОБА_1 шахрайських дій в провадженні суду не перебуває, у справі проводиться досудове розслідування. Отже після встановлення винних осіб ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися до них з вимогами про відшкодування шкоди.
Відповідач звертає увагу на те, що порушено його право на отримання процесуальних документів та доказів українською мовою, що судом порушено принцип процесуальної рівноправності сторін. Між тим, процесуальних порушень, які призвели б до неправильного вирішення справи апеляційним судом не встановлено.
Судом першої інстанції правильно, із застосуванням позовної давності, визначено розмір стягнення, правильно досліджені і оцінені обставини по справі, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий - Н.П.Пилипчук
Судді - О.В. Маміна
С.С. Кругова
Повний текст судового рішення виготовлено 23 січня 2018 року.