Справа № 640/149/18 (1-кс/640/245/18)Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/790/143/18 Суддя доповідач ОСОБА_2
22 січня 2018 року м. Харків
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 5 січня 2018 року, -
Цією ухвалою частково задоволено клопотання слідчого СВ Київського ВП ГУ НП в Харківській області по кримінальному провадженню № 12018220490000052 від 03.01.2018 року та застосовано відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань (№27) в межах строку досудового розслідування на 30 (тридцять) днів - до 01. Лютого 2018 року включно.
Визначено суму застави в розмірі 44050 (сорок чотири тисячі п'ятдесят) гривень.
5 січня 2018 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого СВ Київського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_9 по кримінальному провадженню № 12018220490000052 від 03.01.2018 року, в якому просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді отримання під вартою строком на 60 діб в Харківській установі виконання покарань (№27).
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що 3 січня 2018 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.
ОСОБА_10 підозрюється в тому, що в період часу з 02.01.2018 року по 03.01.2018 року (точний час скоєння злочину в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_11 маючи прямий злочинний умисел на таємне вмкадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вільного доступу, через відкриті вхідні двері, проник у домоволодіння, та побачив на дивані у сплячому стані потерпілого ОСОБА_12 , продовжуючи свої злочинні дії, підійшов до ОСОБА_12 та з безіменного пальця правої руки зняв золоту обручку, вагою 5г, вартістю зі слів потерпілого 400 грн. Після чого, з місця вчинення кримінального правопорушення зник з викраденим майном, обернувши його на свою користь та розпорядився ним у подальшому на власний розсуд. Зазначеними діями ОСОБА_11 спричинив ОСОБА_12 матеріальну шкоду на суму 400 грн.
03.01.2018 року вчинений ОСОБА_10 злочин зареєстрований у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 1201822040000052 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.
03.01.2018року о 23.00 год. ОСОБА_10 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
В клопотанні слідчий вказує на наявність обґрунтованості підозри ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та на існування ризиків, передбачених п.п. 1,2, 3,4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Задовольняючи клопотання слідчого слідчий суддя визнав, що застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_10 ніж тримання під вартою є недостатнім та не може запобігти доведеним вищезазначеним ризикам.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05.01.2018 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_10 інший, більш м'який запобіжний захід.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою що підлягає скасуванню внаслідок порушення вимог КПК України.
Адвокат ОСОБА_8 , належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, надав апеляційному суду телефонограму, в якій просив розглядати справу без його участі, що в розумінні ст. 405 КПК України не є перепоною для розгляду справи без його участі.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
В обґрунтування клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_10 злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України; наявність ризиків, передбачених п.п.1,2, 3 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які на переконання слідчого, у сукупності із даними про особу підозрюваного свідчать про недостатність застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою ( а.с.2-4).
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 про необґрунтоване застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є неспроможними, оскільки обставини щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення та наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України підтверджуються наявними в матеріалах судового провадження даними, які колегія суддів вважає об'єктивними.
Крім того, щодо доводів сторони захисту про необґрунтованість підозри ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду зх. прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюрей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін..), термін «Обґрунтована підозра» оззначає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюрей проти Сполученого Королівства» 14310/88 від 23.10.1994 року суд зазначає, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення,Ю черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський су з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про:
1.наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України;
2.наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п.1,2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України;
3.недостатність застосування до ОСОБА_10 більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст.196 КПК України.
З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п.п.1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується і апеляційний суд.
Однак, апеляційна інстанція вважає, що ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, не доведений.
Проте, відсутність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді при наявності інших ризиків, встановлених слідчим суддею.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_10 з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави, а доводи апеляційної скарги захисника правильності цього висновку не спростовують. Підстав для скасування ухвали слідчого судді за доводами апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Тому, керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 5 січня 2018 року щодо застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в межах строку досудового розслідування залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст.424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді :