Справа № 216/1574/17
Провадження № 1-кс/216/665/18
23.01.2018 м. Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Слідчий суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про застосування до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12017040230000340 від 24.02.2017 року,
23.01.2018 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Дане клопотання мотивоване наступним.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 12.10.2016 року в Криворізькій філії ПАТ КБ «Приват-Банк» по вул. Костенко, 21 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області ОСОБА_4 , діючи спільно з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, під приводом купівлі автомобіля у зв'язку з негативною кредитною історією оформили кредитний договір АВ00А-34570109 від 12.10.2016 року ПАТ «Акцент-Банк», який діє на договірних відносинах з ПАТ КБ «Приват-Банк» на придбання автомобіля марки «Volkswagen Polo Sedan» червоного кольору, 2016 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , на громадянина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який не має водійського посвідчення та не має постійного джерела доходів.
Після чого ОСОБА_4 , діючи спільно з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, що належить на праві власності ПАТ «Акцент-Банк» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 21.10.2016 року, 08.11.2016 року в денний час доби направилися на автомобілі «Volkswagen Polo Sedan» червоного кольору, 2016 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , до Територіального сервісного центру МВС України № 1244 м. Кам'янське Дніпропетровської області, де використовуючи підроблені документи, а саме: довіреність ПАТ «Акцент-Банк» № 388, акт приймання передачі ПАТ «Акцент-Банк» від 26.10.2016 року, наказ № 702 від 26.10.2016 року, паспорт серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з вклеєною фотокарткою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який відповідно до довідки наданої Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ІНФОРМАЦІЯ_6 помер, протокол № 23 позачергового засідання загальних зборів акціонерів ПАТ «Акцент-Банк», зняли з реєстрації автомобіль марки «Volkswagen Polo Sedan» червоного кольору, 2016 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , та в цей же день зареєстрували вказаний транспортний засіб на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після чого 12.11.2016 року в Територіальному сервісному центрі МВС України № 8044 м. Київ зняли автомобіль з реєстрації для подальшої реалізації та розпорядилися ним на власний розсуд. Таким чином, вчинили всі дії, направлені на незаконне заволодіння транспортним засобом, вартість якого відповідно до висновку судової авто товарознавчої експертизи № 18/12.2/419 від 09.12.2017 року станом на момент вчинення злочину, а саме 08.11.2016 року, складає 479 000,43 (чотириста сімдесят дев'ять тисяч гривень 43 коп.), завдавши таким чином матеріального збитку на вказану суму.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 289 КК України, за ознаками незаконного заволодіння транспортним засобом, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, що завдали великої матеріальної шкоди.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народився у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, українець, громадянин України, освіта - вища, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Вина ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме протоколами допиту свідків, потерпілих та протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками.
В діях підозрюваного ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена ч. 3 ст. 289 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може їх здійснити.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, повідомленням про підозру.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України застосування тримання під вартою може застосовуватись до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину за який законом передбачено основне покарання у вигляді позбавлення волі понад 5 (п'ять) років.
Досудовим розслідуванням встановлена наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 12 років. Злочин вчинено в умовах неочевидності, з використанням підроблених документів та через підставних осіб, тобто підозрюваний своїми діями намагається уникнути відповідальності за вчинений злочин. Враховуючи викладене, та те, що на теперішній час ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину та провадження у подальшому буде скеровано до суду у підозрюваного може виникнути бажання уникнути відповідальності шляхом переховування від слідства та суду.
Підозрюваний ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Даний ризик підтверджується тим, що на теперішній час досудове розслідування триває, вживаються заходи для встановлення всіх речових доказів по кримінальному провадженню та знарядь вчинення кримінального правопорушення. А саме оригіналів паспортів, до яких було вклеєно фотокартку іншого підозрюваного ОСОБА_7 , спільно з яким діяв підозрюваний ОСОБА_4 та які в подальшому було використано для вчинення кримінального правопорушення, та інших речей, за допомогою яких вчинявся злочин. Крім того, на теперішній час не встановлено місцезнаходження автомобіля марки «Volkswagen Polo Sedan» червоного кольору, 2016 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , у незаконному заволодінні якого підозрюється ОСОБА_4 , який підозрюваний, перебуваючи на свободі, може знищити або сховати.
Підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Даний ризик підтверджується тим, що фактично основною доказовою базою у даному кримінальному провадженні є показання свідків та потерпілих. З метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_4 може незаконно впливати на зазначених осіб. Крім того, можливо по даному кримінальному провадженню будуть встановлені інші підозрювані, на яких ОСОБА_4 також може вплинути.
Підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого групою осіб, а саме спільно з підозрюваним ОСОБА_7 , на теперішній час не встановлено місцезнаходження автомобіля марки «Volkswagen Polo Sedan» червоного кольору, 2016 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , у незаконному заволодінні якого підозрюється ОСОБА_4 , однак встановлено, що вказаний автомобіль 12.11.2016 року знято з реєстрації для реалізації в Територіальному сервісному центрі МВС України № 8044 м. Київ, що надає змогу підозрюваному ОСОБА_4 продовжити вчинення даного злочину та, використовуючи інші підроблені документи та підставних осіб, перепродати вказаний автомобіль.
На підставі вищевикладеного, вважаючи, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам зазначеним вище, керуючись вимогами ст. ст. 40, 131, 132, 176 - 178, 183, 184, 194 КПК України, слідчий просив клопотання задовольнити.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 і його захисник ОСОБА_5 , кожен окремо, заперечували проти задоволення клопотання та просили обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, враховуючи обставини справи та особу підозрюваного, зокрема, що останній працює, одружений, має неповнолітню дитину, постійне зареєстроване місце проживання, виключно позитивно характеризується, його батько переніс операцію та потребує допомоги, тобто ОСОБА_4 має міцні соціальні зв'язки. Крім того, останній не переховувався та не має наміру переховуватись, за всіма викликами слідчого з'являвся завчасно. Також він не має наміру знищувати будь-які речові докази, на когось впливати чи вчинити новий злочин або продовжити злочин, у якому підозрюється.
Заслухавши учасників судового засідання, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про те, що клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Разом з тим частиною 4 ст. 194 КПК України визначено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки.
Тобто застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м'яких запобіжних заходів.
ЄСПЛ робить висновок, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов'язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, поперше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (п. 31 рішення ЄСПЛ у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).
Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» та у справі «Харченко проти України»).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини: «При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (пункт 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»), «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу» (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України»).
Право на свободу є одним із основоположних прав людини, яке має виняткову роль як засіб забезпечення інших прав і свобод людини. Це право гарантується статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 29 Конституції України.
Проголошуючи «право на свободу», стаття 5 Конвенції передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена волі.
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
ЄСПЛ відповідно до усталеної практики зазначив, що особиста свобода повинна бути правилом, а позбавлення свободи до рішення суду - суворим винятком.
Слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років. Підозрюваний свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнає. Разом з тим підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовується такими доказами: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань; показами свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.01.2018 року; протоколом пред'явлення особи для впізнання від 11.01.2018 року.
Підозрюваний ОСОБА_4 вважається раніше не судимим, працює, одружений, має неповнолітню дитину, за місцем роботи та проживання характеризується виключно позитивно, під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Ураховуючи вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу підозрюваного та характер вчиненого злочину, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у їх взаємозв'язку з можливими ризиками в справі, зокрема, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків і потерпілого у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, слідчий суддя вважає, що є підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, ніж тримання під вартою, а саме домашнього арешту, що зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і належної поведінки.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193-196, 369-372 КПК України,
У задоволенні клопотання слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 23.03.2018 року.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора, суду за межі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання або реєстрації;
- не залишати приміщення будинку АДРЕСА_1 у період часу з 22.00 год. до 06.00 год.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з метою контролю передати для виконання до Криворізького ВП ГУНП у Дніпропетровській області за місцем проживання підозрюваного.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1