23 січня 2018 року справа №812/1434/16
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Василенко Л.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у справі № 812/1434/16 (головуючий І інстанції Шембелян В.С.), складену в повному обсязі 06 листопада 2017 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області за позовом Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.08.2016 № 0000294200 та № 0000304200,-
Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (далі - позивач) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.08.2016 № 0000294200 та № 0000304200.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року внаслідок процесуального правонаступництва відповідача у справі змінено - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС, на Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач) (арк.справи 165).
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на такі обставини.
На підставі акту про результати камеральної перевірки ПрАТ «СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ» своєчасності сплати до бюджету суми податкового зобов'язання з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України за лютий 2016 року, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС № 13/28-05-42/33270581 від 12.08.2016 були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Ш» від 29.08.2016 № 0000294200 та № 0000304200 про нарахування штрафних санкцій у загальному розмірі 160,72 грн. за затримку сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України у розмірі 1 333,65 грн.
Позивач вважає висновки, викладені у вищевказаному Акті перевірки необґрунтованими та незаконними, оскільки фактично заборгованості за вказаним видом податку в позивача не було. В декларації за 4 квартал 2015 року позивач помилково не вказав, що погашення боргу за цей період відбулося за рахунок авансових платежів.
У відповідності до ст. 257 Податкового кодексу України, 08.02.2016 позивачем була подана до контролюючого органу податкова звітна декларація з рентної плати за 4-й квартал 2015 року (реєстраційний номер 9275383503). У складі вказаної звітності було задекларовано податкові зобов'язання з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України у сумі 2 503,15 грн. (рядок 4.3.1 декларації) та подано Додаток 4 до податкової декларації.
На виконання п. 4 ст. 257 Податкового кодексу України, яка діяла у 2015 році, позивач справно та своєчасно сплачував авансові внески з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України, що підтверджується платіжними документами.
Податкова декларація за 4-й квартал 2015 року (реєстраційний номер 9275383503) була подана 08.02.2016 за новою формою, затвердженою Наказом МФУ від 17.08.2015 № 719, що почала діяти зі звітного періоду - 4-го кварталу 2015 року.
При заповненні в електронний спосіб додатка 4 до декларації за 4-й квартал 2015 року виникла технічна помилка, а саме, не був заповнений рядок номер шість «Розмір авансових внесків у першому, другому та третьому місяцях податкового (звітного) кварталу: р. 5 додатка 4 Податкової декларації за попередній податковий (звітній) період», в зв'язку з чим, автоматично, в рядку номер 7.1 Додатка 4 відобразилася сума податкового зобов'язання за звітний квартал 2 503,15 грн., тобто без врахування авансових внесків, фактично сплачених позивачем у розмірі 2 503,26 грн.
В зв'язку з виявленням помилки, 31.03.2016 позивачем була подана уточнююча декларація за 4-й квартал 2015 року (реєстраційний номер 9276618372), в додатку 4 якої була вказана сума здійснених авансових платежів.
Позивачем на протязі 2015 року своєчасно здійснювались авансові внески з рентної плати і станом на час подання декларації від 08.02.2016 в повному обсязі сплатило задекларовану суму у розмірі 2 503,15 грн.
Отже, податковим органом при визначенні розміру штрафних санкцій за основу було взято платіжні доручення (зазначені в Акті перевірки), які жодним чином не відносяться до сплати грошових зобов'язань з рентної плати за 4-й квартал 2015 року і оплати за цими платіжними дорученнями не є оплатами за 4-й квартал 2015 року.
Таким чином, на думку позивача, податковим органом до платника було застосовано штрафні санкції за прострочення грошового зобов'язання з рентної плати саме через технічну помилку у декларації, при тому, що фактично такого прострочення не відбулось, оскільки задекларована сума зобов'язань була сплачена позивачем раніше у повному обсязі авансовими платежами, ще до подання відповідної декларації.
На думку позивача, подача уточнюючої декларації, що зменшує податкові зобов'язання, не є джерелом погашення податкового боргу платником податків у розумінні норм Податкового кодексу України, оскільки платник податків в даному випадку корегує податкові зобов'язання (грошові зобов'язання), тобто, фактично, усуває помилку при визначенні суми податкового зобов'язання.
Тобто у разі подання уточнюючої декларації відсутня протиправна поведінка платника податку, отже відсутні правові підстави для застосування до платника податку міри відповідальності.
У даному випадку, позивач не зменшує, поданням уточнюючої декларації суму податкового боргу, оскільки такий борг взагалі не виник, так як сума податкового зобов'язання у сторону збільшення позивачем помилково була визначена невірно.
За таких підстав, дії відповідача в частині застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафу за прострочення сплати рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України є незаконними.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у справі № 812/1434/16 позовні вимоги було задоволено повністю, внаслідок чого: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 29.08.2016 № 0000294200 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 106,02 грн. за затримку на 6, 6, 28, 28 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 160,14 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 29.08.2016 № 0000304200 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 54,70 грн. за затримку на 41 календарний день сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 273,51 грн.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Згідно із статтею 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Порядок проведення камеральної перевірки визначається статтею 76 ПК України згідно із якою зазначена перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення камеральної перевірки визначається статтею 86 ПК України на підставі якої за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Колегією суддів встановлено, що відповідачем 12.08.2016 на підставі та у порядку статті 76 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-ХІ (зі змінами та доповненнями) було проведено камеральну перевірку податкової декларації з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України № 9275383373 від 08.02.2016 ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (далі - Акт № 13/28-05-42/33270581, Акт) (арк.справи 12-14).
На сторінці 2 Акту вказано, що погашення зобов'язання за лютий 2016 в розмірі 2503,15 грн., граничний термін сплати якого 19.02.2016, відбулося в тому числі шляхом подачі платником уточнюючого розрахунку від 31.03.2016 № 9276618374.
У висновках Акту № 13/28-05-42/33270581 зазначено: «Камеральною перевіркою ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» податкового зобов'язання згідно податкової декларації з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України № 9275383373 від 08.02.2016 за лютий 2016 року встановлено порушення п. 57.1 ст. 57 ПКУ, в частині несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України протягом граничних строків у загальній сумі 1333,65 грн.».
На підставі Акту № 13/28-05-42/33270581 прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Ш» від 29.08.2016: № 0000294200 про нарахування штрафних санкцій сумі 106,02 грн. за затримку на 6,6,28,28 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України у розмірі 10% від простроченої суми зобов'язання в розмірі 1060,14 грн. (арк.справи 8); № 0000304200 про нарахування штрафних санкцій сумі 54,70 грн. за затримку на 41 календарний день сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України у розмірі 20% від простроченої суми зобов'язання в розмірі 273,51 грн. (арк.справи 10).
Позивачем не оспорюється порядок проведення перевірки та повноваження відповідача з даного питання, позивач не згоден з висновками Акту № 13/28-05-42/33270581 та прийнятими на його підставі рішеннями. Спірним питанням цієї справи є наявність факту прострочення зобов'язання, задекларованого позивачем в декларації з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України № 9275383373 від 08.02.2016 (що була предметом камеральної перевірки за Актом № 13/28-05-42/33270581 від 12.08.2016) як підстави для застосування штрафних санкцій.
У відповідності до ст. 257 Податкового кодексу України в редакції (яка була змінена у зв'язку з набранням чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році, №909 від 24.12.2015) позивачем 08.02.2016 була подана до контролюючого органу податкова звітна декларація з рентної плати за 4-й квартал 2015 року (реєстраційний номер 9275383503). У складі вказаної звітності було задекларовано податкові зобов'язання з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України у сумі 2 503,15 грн. (рядок 4.3.1 декларації) та подано Додаток 4 до податкової декларації (арк.справи 20-22).
В період, за який подавалась звітність (4 квартал 2015 року) діяла норма п. 257.1. ст. 257 Податкового кодексу України, згідно з якою базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнював календарному кварталу; а також норма пункту 4 ст. 257 Податкового кодексу України, згідно з якою, у податковому (звітному) періоді платники рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, які здійснюють видобування нафти, конденсату, газу природного, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, бітники рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та платники рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України сплачують авансові внески з рентної плати у податковому (звітному) періоді до 30 числа кожного місяця (у лютому - до 28 або 29 числа). Розмір таких авансових внесків складається з однієї третини суми податкових зобов'язань з рентної плати, визначеної у податковій декларації за попередній податковий (звітний) період.
Відповідно до чинної на той час редакції пункту 257.5 цієї статті сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.
Загалом платником, у передбачений діючим на той період законодавством спосіб, а саме авансовими внесками, за звітний період сплачено 2 503,26 грн. рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України щомісячними платежами, що підтверджено квитанцією № 9743313/15 від 16.10.2015 на суму 112,42 грн. (арк.справи 30); квитанцією № 9743088/15 від 16.10.2015 на суму 722,00 грн. (арк.справи 30); випискою з банківського рахунку від 12.04.2016 за період з 28.09.2015 по 31.12.2015 (арк.справи 31-33), а також карткою особового рахунку платника за спірний період, в якій відображено зарахування вказаних платежів податковим органом (арк.справи 222-225).
Податкова декларація за 4-й квартал 2015 року (реєстраційний номер 9275383503) була подана 08.02.2016 за формою, затвердженою Наказом МФУ від 17.08.2015 р. № 719.
При заповненні в електронний спосіб додатка 4 до декларації за 4-й квартал 2015 року позивачем не був заповнений рядок номер шість «Розмір авансових внесків у першому, другому та третьому місяцях податкового (звітного) кварталу: р. 5 додатка 4 Податкової декларації за попередній податковий (звітній) період», в зв'язку з чим, автоматично, в рядку номер 7.1 Додатка 4 відобразилася сума податкового зобов'язання за звітний квартал 2 503,15 грн., тобто без врахування авансових внесків, фактично сплачених позивачем у розмірі 2 503,26 грн.
Щомісячне нарахування рентної плати, що підлягає сплаті авансовими внесками, було нараховано в звітному періоді (4-му кварталі 2015 року), однак, після подання податкової декларації за 4-й квартал 2015 року різниця між нарахованою та сплаченою - авансами сумою податкових зобов'язань автоматично вже на особовому рахунку не відображалась, а зараховувався рядок 7.1 додатка 4 до декларації.
Згідно із пунктом 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Відтак, для усунення помилок під час визначення податкових зобов'язань платник податків має право надати уточнюючий розрахунок, в якому може бути зазначено як збільшення податкового зобов'язання, так і його зменшення, що пов'язано з помилкою платника податків.
Таким чином, за приписами податкового законодавства, ніхто не може обмежувати платника податків у його праві на самостійне усунення недоліків при визначенні податкових зобов'язань, та відповідно, не може бути обмежено також його право на подання уточнення, яким усуваються зазначені помилки, а органи податкової служби на загальних підставах мають перевірити достовірність відомостей, зазначених в уточненні.
З метою виправлення помилки, що склалася на особовому рахунку платника, 31.03.2016 позивачем була подана уточнююча податкова декларація за 4-й квартал 2015 року (реєстраційний номер 9276618372), в додатку 4 якої була вказана сума здійснення авансових платежів (арк.справи 25-26).
Оплата податкових зобов'язань за 2015 рік здійснювалась позивачем своєчасно, згідно наступних платіжних доручень: квитанція № 9743313/15 від 16.10.2015 на суму 112,42 грн. (арк.справи 30); квитанція № 9743088/15 від 16.10.2015 на суму 722,00 грн. ( арк.справи 30); платіжне доручення № 919SD від 16.11.2015 на суму 112,42 грн. (арк.справи 32); платіжне доручення № 921SD від 16.11.2015 на суму 722,00 грн. (арк.справи 32); платіжне доручення № 1487SD від 15.12.2015 на суму 112,42 грн. (арк.справи 33); платіжне доручення № 1486SD від 15.12.2015 на суму 722,00 грн. (арк.справи 33).
Згідно з пунктом 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що позивач своєчасно на підставі чинної в 4-му кварталі 2015 року редакції статті 257 Податкового кодексу України сплатив рентну плату за базовий звітний період в повному обсязі за рахунок авансових платежів до настання граничного терміну сплати цього зобов'язання, чим виконав свій податковий обов'язок станом на день подання декларації від 08.02.2016. Помилку в декларації 08.02.2016 № 9275383503 щодо не відображення розміру суми щомісячного платежу з авансових внесків за цей період, виправив шляхом надання уточнюючого розрахунку 31.03.2016 № 9276618372, яка прийнята податковим органом на час проведення перевірки.
Отже, факт відсутності прострочення зобов'язання, задекларованого позивачем в декларації з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України № 9275383373 від 08.02.2016 (що була предметом камеральної перевірки за Актом № 13/28-05-42/33270581 від 12.08.2016) як підстави для застосування штрафних санкцій встановлений на підставі зазначених вище доказів, наявних в матеріалах цієї справи.
Колегія суддів звертає увагу на те, що, відповідач, з порушенням строків проведення камеральної перевірки податкової звітності позивача, на підставі податкової декларації за 4-й квартал 2015 року фактично встановив порушення позивачем термінів сплати до бюджету суми податкового зобов'язання з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України за інший, наступний період - лютий 2016.
Відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення виходив з того, що оплати, які на його думку були здійснені платником з порушенням строків та на підставі яких було зроблено розрахунок штрафних санкцій, відносяться до рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України за наступний звітний період.
При визначенні розміру штрафних санкцій відповідачем за основу було взято платіжні доручення № 1115 від 25.02.2016 із затримкою сплати на 6 календарних днів, № 1117 від 25.02.2016 із затримкою сплати на 6 календарних днів, № 1583 від 17.03.2016 із затримкою сплати 28 календарних днів, № 1584 від 17.03.2016 із затримкою сплати на 28 календарних днів, які жодним чином не відносяться до сплати грошових зобов'язань з рентної плати за 4-й квартал 2015 року і оплати за цими платіжними дорученнями не є оплатами за 4-й квартал 2015 року та уточнююча декларацію від 31.03.2016 року № 9276618374 із затримкою погашення на 41 календарний день.
Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги, що при визначенні розміру штрафних санкцій відповідачем за основу було взято платіжні доручення № 1115 від 25.02.2016 із затримкою сплати на 6 календарних днів, № 1117 від 25.02.2016 із затримкою сплати на 6 календарних днів, № 1583 від 17.03.2016 із затримкою сплати 28 календарних днів, № 1584 від 17.03.2016 із затримкою сплати на 28 календарних днів, які жодним чином не відносяться до сплати грошових зобов'язань з рентної плати за 4-й квартал 2015 року і оплати за цими платіжними дорученнями не є оплатами за 4-й квартал 2015 року та уточнююча декларацію від 31.03.2016 року № 9276618374 із затримкою погашення на 41 календарний день; оскільки подання уточнюючого розрахунку платником податку щодо зменшення суми податкового зобов'язання не є погашенням зобов'язання відповідно до таких норм чинного законодавства.
Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Отже, застосування у відповідності до пункту 126.1 статті 126 ПК України до платника штрафних санкцій здійснюється залежно від строку затримки сплати суми відповідного податку.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.
Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Джерелами погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 87 ПК України є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Таким чином, наведені норми пов'язують погашення грошових зобов'язань саме з фактичною їх сплатою або за рахунок грошових коштів, або за рахунок переплати, або за рахунок майна ані із зменшенням або збільшенням самостійно визначеної платником податків суми податкових зобов'язань.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що подача уточнюючої декларації, не є джерелом погашення податкового боргу платником податків у розумінні норм Податкового кодексу України, оскільки платник податків в даному випадку корегує податкові зобов'язання тобто, фактично, усуває помилку при визначенні суми податкового зобов'язання.
Таким чином, у разі подання уточнюючої декларації відсутня протиправна поведінка платника податку, отже відсутні правові підстави для застосування до платника податку міри відповідальності.
Відповідно до матеріалів справи, у даному випадку, платник податків не зменшує уточнюючою декларацією суму податкового боргу, оскільки такий борг взагалі не виник, а сума податкового зобов'язання у сторону збільшення була зазначена невірно і обов'язок зі сплати податку не може виникати у платника в силу допущеної ним помилки при обчисленні податкового зобов'язання.
З урахуванням викладеного, помилкове декларування платником надмірних сум, що підлягають сплаті до бюджету, не може вважатися грошовим зобов'язанням, яке повинно обчислюватися у відповідності з вимогами податкового законодавства та містити такі обов'язкові елементи, як об'єкт та базу оподаткування. Обов'язок зі сплати податку не може виникати у платника в силу допущеної ним помилки при обчисленні податкового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки Акту перевірки № 13/28-05-42/33270581 від 12.08.2016 про порушення позивачем термінів сплати до бюджету суми податкового зобов'язання з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України за лютий 2016 є необґрунтованими, факт наявності прострочення податкового зобов'язання позивачем, визначеного в податковій декларації № 9275383373 від 08.02.2016 як підстави для застосування штрафних санкцій - спростовано в ході розгляду справи, тому податкові повідомлення-рішення форми «Ш» від 29.08.2016 № 0000294200 та від 29.08.2016 № 0000304200 є протиправними та мають бути скасовані.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у справі № 812/1434/16 - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у справі № 812/1434/16 - залишити без змін.
Повний текст постанови виготовлено 23 січня 2018 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.В. Гайдар
Судді Л.А. Василенко
І.Д. Компанієць