Справа № 826/6683/17 Суддя (судді) першої інстанції:
Арсірій Р.О., Кузьменко В.А., Огурцов О.П.
17 січня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Ісаєнко Ю.А.,
суддів: Земляної Г.В., Сорочко Є.О.,
за участю:
секретаря: Левченка А.В.,
представника позивача ОСОБА_4,
представника апелянта ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Державної фіскальної служби України, Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України Київської міської митниці, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2017 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 10.05.2017 № 1059-о «Про звільнення ОСОБА_6».
Поновлено ОСОБА_6 на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці Державної фіскальної служби України з 10.05.2017.
Стягнуто з Київської міської митниці ДФС України на користь ОСОБА_6 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 67 806,34 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Допущено негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_6 на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці Державної фіскальної служби України з 10.05.2017 та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 12 067,23 грн.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.
Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому викладено доводи, аналогічні тим, що зазначені у позовній заяві.
Представник відповідачів в судовому засіданні наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив скасувати, а в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Заслухавши головуючого-суддю, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказом Голови Державної фіскальної служби України №145-о від 20.01.2015 позивача призначено на посаду першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС.
13.07.2015 наказом начальника Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 380-ос позивача призвано на військову службу та призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - снайпера відділення інспекторів прикордонної служби прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної комендатури «Одеса-2».
30.07.2015 наказом Державної фіскальної служби України № 2161-о позивача увільнено від виконання обов'язків першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС з 13.07.2015 на період проходження військової служби у зв'язку з мобілізацією та збережено за ним на період проходження служби місце роботи (посаду) та середній заробіток до дня фактичної мобілізації.
Наказом командира 1 загону морської охорони Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 13.10.2016 № 321-ос позивача було звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України на підставі Указу Президента України від 26.09.2016 №411/2016.
Наказом Голови Державної фіскальної служби України №3451-о від 20.10.2016 позивача допущено з 20.10.2016 до виконання обов'язків за посадою першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС та, визнано таким, що втратив чинність з 20.10.2016, наказ ДФС України від 21.07.2015 №2161-о «Про увільнення від виконання обов'язків ОСОБА_6П.».
Наказом в.о. Голови Державної фіскальної служби України №1059-о від 10.05.2017, позивача з 10.05.2017 звільнено з посади першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, на підставі попередження про вивільнення від 14.11.2016.
Не погоджуючись з діями відповідачів, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», від 10.12.2015 № 889-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
Частиною 3 статті 87 Закону України «Про державну службу» передбачено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Так, видання Державною фіскальною службою України оскаржуваного наказу відбулося через скорочення чисельності та штату працівників Київської міської митниці ДФС у зв'язку із затвердженням ДФС України Переліку змін до структури та штатного розпису Київської міської митниці ДФС на 2015 рік (наказ ДФС від 26.08.2015 року № 640 «Про внесення Змін до наказу ДФС від 12.09.2014 № 129»), введених в дію наказом Київської міської митниці ДФС від 01.09.2015 № 356, з 01.09.2015, якими, зокрема, посада першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС ліквідована та наказу ДФС України від 06 жовтня 2015 року № 752 «Про внесення змін до наказу ДФС України від 12 вересня 2014 року №129».
Між тим, позивачем було оскаржено вказані вище накази ДФС України та Київської міської митниці ДФС до суду. Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2017 у справі №826/1325/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017, позов ОСОБА_6 до Державної фіскальної служби України та Київської міської митниці ДФС задоволено, визнано незаконними та скасовано накази Державної фіскальної служби України від 26 серпня 2015 року № 640 «Про внесення Змін до наказу ДФС від 12 вересня 2014 року № 129» та від 06 жовтня 2015 року № 752 «Про внесення змін до наказу ДФС України від 12 вересня 2014 року №129» в частині виведення посади першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС України зі структури та штатного розпису Київської міської митниці ДФС України та наказ Київської міської митниці ДФС України від 01 вересня 2015 року № 356 в частині виведення посади першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС України зі структури та штатного розпису Київської міської митниці ДФС України.
Зазначені рішення у справі №826/1325/17 станом на час апеляційного розгляду даної справи набрали законної сили, ніким не оскаржені та не скасовані.
Так, судом у адміністративній справі №826/1325/17 було встановлено, що, шляхом прийняття оскаржуваних наказів від 26.08.2015 № 640, від 01.09.2015 № 356 та від 06.10.2015 №752, відповідачами, під час виконання позивачем свого громадянського обов'язку по проходженню військової служби, фактично позбавлено його місця роботи та посади шляхом її виведення зі штату Київської міської митниці ДФС України, що є прямим порушенням статті 119 Кодексу законів про працю України.
Суд апеляційної інстанції враховує імперативні приписи ч. 4 ст. 78 КАС України, якими передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В той же час, судом у справі №826/1325/17 вказано, що оскаржувані позивачем рішення відповідачів не фіксують зміну істотних умов державної служби, оскільки не включають в себе жодну з наведених вище умов, в тому числі умову реорганізації державного органу, оскільки ними було лише виведено зі штату відповідача-2 посаду першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС України, тоді як реорганізацією є злиття, приєднання, поділу або ж перетворення державного органу, чого в даному випадку не мало місця.
Окрім того, суд першої інстанції вірно вказав, що з акту про відмову від підписання попередження про наступне вивільнення від 14.11.2016 не вбачається факту доведення до відома позивача оскаржуваних рішень. Крім того, судом не було встановлено обставин обізнаності позивача про існування такого акту від 14.11.2016.
Відтак, з огляду на факт того, що вищевказані обставини, встановлені в адміністративній справі №826/1325/17, рішення у якій набрало законної сили, та свідчать про протиправність скорочення посади першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС, яку обіймав позивач, а відтак, і підстав для його звільнення через скорочення чисельності та штату працівників на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України суд апеляційної інстанції не вбачає, та вказує на правомірність висновків суду першої інстанції щодо протиправності наказу Державної фіскальної служби України від 10.05.2017 № 1059-о «Про звільнення ОСОБА_6П.».
Так, згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи викладене, наказ від 10.05.2017 № 1059-о є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці Державної фіскальної служби України з 10.05.2017.
Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, який посилається на те, що штатним розписом Київської міської митниці ДФС, затвердженим Головою ДФС, посада першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС не передбачена, та виведена із штатного розпису відповідно до наказу ДФС від 06.10.2015 №752, оскільки зазначений наказ оскаржено позивачем у судовому порядку, та скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили.
Також судом апеляційної інстанції критично оцінюються інші доводи апелянта, які стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, які жодним чином не спростовують ані обґрунтування та висновки суду першої інстанції, ані правову позицію ОСОБА_6
Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2017 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення безпосередньо до Верховного Суду.
(Постанову у повному обсязі складено 24.01.2018)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя Г.В. Земляна
Суддя Є.О. Сорочко