17 січня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1283/17
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кузьменко Н.А.,
судді - Василяки Д.К.,
судді - Попова В.Ф.,
при секретарі - Рябчич А.М.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови №0020519 від 08.08.2017 року на суму 1700 грн, -
встановив:
28 серпня 2017 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1В.) до Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про скасування постанови №0020519 від 08.08.2017 року на суму 1700 грн.
Ухвалою від 28 серпня 2017 року Херсонським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків до 13 вересня 2017 року.
На виконання ухвали Херсонського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року позивач 08 вересня 2017 року зазначені судом недоліки усунув.
Ухвалою суду від 10 жовтня 2017 року за клопотанням позивача зупинено провадження в справі відповідно до п.4 ч.2 ст.156 КАС України. 14 грудня 2017 року ухвалою суду поновлено провадження в справі.
Ухвалою суду від 14 грудня 2017 року за клопотанням представника відповідача зупинено провадження в справі відповідно до п.4 ч.2 ст.156 КАС України. 21 грудня 2017 року ухвалою суду поновлено провадження в справі.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
В обґрунтування позовних вимог вказує на неправомірність застосування адміністративно-господарського штрафу згідно оскаржуваної постанови з таких підстав. 11 липня 2017 року водій ОСОБА_3 був зупинений працівником Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на 203 кілометрі автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ для перевірки документів. Представники відповідача після перевірки документів повернули їх водію, якому нічого не повідомили про складання акту перевірки. Відповідно до абзацу третього статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» вказує, що надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону тягне за собою накладення штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 48 Закону визначає перелік документів, які необхідно мати кожному перевізнику, але у переліку відсутня контрольна книжка водія та відсутнє посилання на необхідність обладнання транспортного засобу тахографом. Позивач вважає, що в діях водія відсутній склад правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові.
Ухвалою суду від 10 жовтня 2017 року замінено відповідача у справі - Чорноморське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки на належного - Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека).
01 листопада 2017 року до суду надійшли письмові заперечення на позов, в яких відповідач вказує на те, що під час проведення перевірки додержання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів встановлено, що автомобіль, яким керував водій ОСОБА_3 не був обладнаний тахографом. Стаття 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" не надає вичерпного переліку документів, які водії та автомобільні перевізники повинні мати при собі. Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (затверджений наказом Міністерства транспорту ат зв'язку України №340 від 07 червня 2010 року, далі - Положення №340). Згідно з п.6.3 Положення №340 водій, який керує транспортним засобом, не обладнаним тахографом, веде індивідуальну контрольну книгу згідно додатку 3. Під час здійснення перевірки, водієм не надано контрольну індивідуальну книгу. Відсутність на момент перевірки на транспортному засобі позивача тахографу свідчить про порушення ним вимог чинного законодавства та правомірність застосування до нього адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши позивача та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено.
11.07.2017 року на підставі направлення на рейдову перевірку від 11.07.2017 р. № 006532 посадовими особами відповідача на ділянці дороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ в радіусі 203 км+500 м проведено перевірку транспортного засобу марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 яким керував водій ОСОБА_3, транспортний засіб належить ОСОБА_1
В ході проведення перевірки встановлено факт надання ФОП ОСОБА_4 послуг із перевезення вантажу на договірних умовах (згідно ТТН №0000016 від 11.07.2017 року) транспортний засіб не обладнано тахографом, перевезення вантажу здійснюється без оформлення індивідуальної контрольної книжки водія, чим порушено вимоги Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", та складено акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.07.2017 року № 003242, який водій відмовився підписати.
За результатами розгляду акту перевірки Чорноморським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову від 08.08.2017 року ВТ № 0020519, якою застосовано до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 1700 грн.
Не погоджуючись із даною постановою, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок № 1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників.
Пунктом 21 Порядку № 1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Відповідно до абз.1 п.25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Згідно абз.2 п.27 Порядку № 1567 за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 р. № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах (ст.29 Закону № 2344-ІІІ).
Згідно вимог ст.34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Відповідно до ст.48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Зі змісту даної норми слідує, що вказаний у цій статті перелік документів не є вичерпним, тобто законодавцем передбачено можливість його доповнення іншими визначеними законодавством документами. Одним із таких документів є протокол перевірки та адаптації тахографа, обов'язкова наявність якого передбачена в разі коли транспортний засіб обладнано тахографом, або індивідуальна контрольна книжка водія, в разі відсутності на транспортному засобі тахографа.
Тахограф - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
В даному випадку під час перевірки було встановлено, що транспортний засіб КАМАЗ номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, не обладнаний тахографом, а у водія відсутня індивідуальна контрольна книжка, що не заперечується позивачем.
Відповідно до п.1.1 Положення №340 це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".
Відповідно до п.1.3 Положення № 340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Після керування протягом чотирьох годин водій повинен зробити перерву для відпочинку та харчування тривалістю не менше 45 хвилин, якщо не настає період щоденного (міжзмінного) відпочинку (п.4.1 Положення №340).
Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (п.6.1 Положення №340).
Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) (п.6.3 Положення №340).
Позивач вважає, що відсутність тахографа на транспортному засобі, а також відсутність індивідуальної контрольної книжки водія не становлять склад порушення, яке є підставою для застосування приписів ч.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Суд не погоджується з такою позицією позивача, адже вищевказаними нормами чинного законодавства чітко врегульовані вимоги для обладнання транспортного засобу тахографом, оскільки використовується фраза «повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами». Альтернативою відсутності тахографа на транспортному засобі є обов'язкова наявність у водія індивідуальної контрольної книжки водія.
Відповідно до п.7.1 Положення № 340 перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку № 1567.
Статтею 49 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що водій транспортного засобу при перевезенні вантажу у внутрішньому сполученні зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Статтею 60 Закону № 2344-ІІІ визначено відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Так, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, позивачем допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме, здійснення автомобільних перевезень вантажу без обладнання транспортного засобу тахографом, при цьому у водія була відсутня індивідуальна контрольна книжка водія, а тому суд приходить до висновку про правомірність винесення постанови ВТ № 0020519 від 08.08.2017 р. та застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн.
21 грудня 2017 року в судовому засіданні допитано в якості свідка ОСОБА_3, який підтвердив, що на момент перевірки на транспортному засобі був відсутній тахограф, а у водія була відсутня індивідуальна контрольна книжка водія.
В судовому засіданні 17 січня 2018 року допитано в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, показання яких підтверджують помилковість позиції позивача.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України)
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Позивач належними доказами не підтвердив правомірність своїх вимог.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 6 ,9, 12, 14, 44, 139, 229, 241 - 246, 250, 255 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено та підписано колегією суддів 22 січня 2018 року.
Головуючий суддя Кузьменко Н.А.
Судді Василяка Д.К.
ОСОБА_7
кат. 3.7.