Справа № 761/31393/14-к
Провадження № 1-кп/761/312/2017
20 грудня 2017 року м. Київ
Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України,
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України.
У відповідності до ст. 331 КПК України, головуючим суддею поставлено на обговорення питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, оскільки строк його дії спливає до наступного судового засідання у справі.
Прокурор ОСОБА_3 наполягав на необхідності продовження тримання обвинуваченого під вартою, оскільки вважав, що ризики неправомірної процесуальної поведінки останнього не зменшилися, зокрема, існує ймовірність вжиття обвинуваченим заходів, спрямованих на ухилення від суд, тобто існує ризик, встановлений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Потерпілий ОСОБА_4 погодився з думкою прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_5 , заперечували проти продовження строку дії попередньої ухвали про тримання обвинуваченого під вартою, доводячи у тому числі відсутність у діях ОСОБА_6 складу інкримінованих йому правопорушень, у зв'язку з чим сторона захисту просила скасувати застосований до обвинуваченого запобіжний захід, про що ОСОБА_6 внесено клопотання, у порядку ст. 201 КПК України.
На стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Під час судового розгляду і вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу оцінка обґрунтованості підозри не може бути надана через те, що особі висунуте обвинувачення і суд за наслідками дослідження наданих доказів має встановити, чи доведена винуватість особи поза розумним сумнівом.
Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, тому неможлива.
Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.
До цих підстав віднесені: наявність ризику, що обвинувачений не з'явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).
Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув'язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).
Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв'язки та будь-які інші зв'язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).
Небезпека того, що обвинувачений буде чинити перешкоди належному проведенню судового процесу, має підкріплюватися фактичними доказами. (Becciev v. Moldova, § 59).
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.
Вказані підстави враховані у національному законодавстві.
Зокрема, згідно з вимогами ст.178 КПК України, суд при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.
Надаючи оцінку можливості ОСОБА_6 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що ОСОБА_6 обвинувачується, у тому числі, у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, за яке, у разі визнання його вини, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі.
При цьому на думку суду наявність у обвинуваченого міцних сімейних зв'язків, постійного місця проживання тощо, не можливо на даний час віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання.
Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України.
Зазначене доводить, що, виходячи з високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів, з урахуванням високого ступеня суспільної небезпеки інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до його особистої свободи, встановлені вище обставини є достатніми для прийняття судом рішення про подальше застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
З огляду на вказане, суд не знаходить переконливими доводи сторони захисту про неможливість подальшого застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання останнього під вартою.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 201, 331, 370, 372 КПК України, головуючий суддя у справі
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на інший - відхилити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 17 лютого 2018 року включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали направити до ДУ "Київський слідчий ізолятор".
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_1