нп 2-а/490/478/2017 Справа № 490/4846/17
Центральний районний суд м. Миколаєва
23 січня 2018 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Черенкової Н.П.
при секретарі - Сасік Я.С.,
за участю позивача - ОСОБА_1
представника- Сакара Ю.В.
представника відповідача -Тарасюк І.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Миколаєві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати Постанову БР № 446044 від 08 квітня 2017 року про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 08.04.2017 року о 17 год. 25 хв. керуючи в м. Миколаєві по вул. Артилерійській на автомобілі НОМЕР_1 був зупинений поліцейським ОСОБА_3, та останнім була складена постанова, за якою він не подав сигнал світлового повороту, відповідного напрямку перед перестроюванням, чим порушив пункт 9.2.5 ПДР України та за ст. 122 ч.2 КпАП України притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в у сумі 425 грн.
При цьому, позивач вказав, що він правопорушення не скоював, на його думку, працівниками були допущені також процесуальні норми : постанова складена на місці події, не роз'яснені права передбачені ст. 268 КУпАП України, не відкладений розгляд справи для залучення захисника, не зважаючи на його клопотання. При цьому, позивач посилався на те, що оскільки винним себе у скоєнні правопорушення не визнав, поліцейськими повинен був складений протокол, а за такого відсутні належні докази його вини у скоєнні даного правопорушення.
При цьому, позивач просив про поновлення строку на звернення з даним позовом до суду, оскільки звертався до Управління патрульної поліції зі скаргою, в якій просив визнати постанову незаконною, та тільки 24.05.2017 року отримав висновок про відмову.
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі та просив про їх задоволення. При цьому, позивач не заперечував, що визнав себе винним, однак по тій причині, що дуже поспішав, та вважав, що мав бути складений протокол, відповідач не надав доказів скоєння ним правопорушення.
Представник позивача - адвокат Сакара Ю.В, вважав позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідач вважала позов таким, що задоволенню не підлягає, оскільки вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення підтверджена постановою, визнання ним даного правопорушення, поліцейськими не було допущено норм процесуального права при складанні постанови, що також підтверджується відеозаписом з нагрудного відео реєстратора.
Перевіривши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 222 КУпАП , органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, в тому числі, про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до частини пятої статті 258КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене правопорушення і адміністративне стягнення, то уповноважена особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, перелік адміністративних правопорушень, визначених частиною першою статті 258, за які адміністративне стягнення накладається та стягується на місці вчинення правопорушення є вичерпним і може бути змінений лише законом.
За такого, під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею ч. 2 ст. 122 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається.
Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Статтею 222 КУпАП визначено підвідомчість справ про адміністративні правопорушення органам внутрішніх справ (міліції).
Окрім того, у відповідності до п. 4 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом МВС України 07.11.2015 року №1395, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з вимогами частини 2 статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 280 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (частина перша).
Згідно статті 9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина друга статті 122 КУпАПпередбачає відповідальність у виді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного розїзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами звязку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Докази, які б спростовували факт порушення позивачем частини 2 статті 122 КпАП України, судом не встановлені, проте відповідачем надано належні та допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення.
Так, згідно постанови БР № 4460-44 від 08.04.2017 року, ОСОБА_1, при керуванні автомобілем НОМЕР_2, рухаючись по пр. Героїв України, в м. Миколаєві, систематично здійснював маневри перестроювання з крайньої правої в крайню ліву та з лівої в праву полоси для руху транспортних засобів, не ввімкнувши при цьому покажчики повороту відповідного напрямку, чим скоїв порушення пункту 9.2 б) Правил Дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП України, та накладений штраф у сумі 425 грн.
19.04.20127 року зі скаргою на дану постанову ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Миколаївської області, яка була направлена до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Миколаєві.
За результатом розгляду скарги, 11.05.2017 року за номером 1- 404\41\16\01-2017 ОСОБА_1 направлена відповідь, не погодившись з якою, позивач 01.06.2017 року звернувся з даним позовом до суду.
За приписами ч.4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору, та позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
За такого, строк на звернення до суду позивачем не порушений.
Із пояснень допитаного у якості свідка поліцейського ОСОБА_3 вбачається, що під час патрулювання 08 квітня 2017 року було виявлено порушення Правил Дорожнього руху з боку ОСОБА_1, який систематично здійснював маневри перестроювання без ввімкнення покажчика повороту відповідного напрямку, після чого був зупинений. Водію було роз'яснено суть правопорушення, причину зупинки. При роз'ясненні прав, передбачених ст. 268 КУПаП України, ОСОБА_1 вибачився за допущені порушення, порекомендував "ловити бандитів" на дорозі, від дачі пояснень відмовився, посилаючись на зайнятість, при складанні постанови вів себе агресивно, ображав честь та гідність, лаявся нецензурно, мав намір залишити місце зупинки. Після складання постанови, підписав її без будь-яких зауважень та отримав її копію.
Викладене підтверджується також відеозаписом з нагрудного відео реєстратора.
Вказане не оспорював і позивач у судовому засіданні.
Пунктом 9.2 Правил дорожнього руху визначено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам передбаченим ст.ст. 283, 284 КпАП України. Зокрема у ній мають бути наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та мотиви відхилення інших доказів на які послався правопорушник чи висловлення останніх доводів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
На підставі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За таких обставин, вина у вчиненні адміністративного правопорушення ОСОБА_1 доведена належними доказами, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності відбулось на законних підставах, і за вказаних вище обставин, його адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Миколаєва Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Постанова може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст. ст. 293 - 295 КАС України.
Повний текст постанови виготовлений 23 січня 2018 року.
Суддя Н.П. Черенкова