Справа № 487/5863/17
Провадження № 2/487/644/18
17.01.2018 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого - судді Павлової Ж.П.,при секретарі Ігнатьєві А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
06.11.2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» ( далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 33046 грн.49 коп.
Свій позов позивач обґрунтував тим, що 08.11.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем було укладено договір ( б/н), відповідно до умов якого він надав відповідачу кредит у сумі 19000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Але відповідач не дотримувався строків погашення заборгованості за кредитним договором, тому станом на 19.10.2017 року утворилась заборгованість, в розмірі 33046,49 грн., яка складається з наступного: 26190,74 грн. - заборгованість за відсотками ; 10172,56 грн.- пеня, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);1549,83 грн. - штраф (процентна складова).
Оскільки відповідач не виконує належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором, позивач просив стягнути з нього зазначену заборгованість.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
В судове засідання відповідач не з'явився, надав до суду заяву, в якій визнав позов частково в сумі 26190,74 грн. нарахованих відсотків, в іншій частині позовних вимог просив відмовити.
Судом встановлено, що 08.11.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем було укладено договір ( б/н), відповідно до умов якого він надав відповідачу кредит у сумі 19000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Але відповідач не дотримувався строків погашення заборгованості за кредитним договором, тому станом на 19.10.2017 року утворилась заборгованість, в розмірі 33046,49 грн., яка складається з наступного: 26190,74 грн. -
заборгованість за відсотками ; 10172,56 грн.- пеня, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);1549,83 грн. - штраф (процентна складова).
Відповідно до положень ст.ст. 525-526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Так, судом встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 08.11.20111 року було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого він надав відповідачу кредит у сумі 19000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.Договір укладено шляхом написання заяви, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, складає між ними договір про надання банківських послуг.
Але відповідач свої зобовязання за даним договором виконував не належним чином.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість за кредитом станом на 19.10.2017 року становить 33046,49 грн., яка складається
з наступного: 26190,74 грн. - заборгованість за відсотками ; 10172,56 грн.- пеня, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);1549,83 грн. - штраф (процентна складова).
Згідно п.1.1.7.12 умов і правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий самий термін.
Строк дії кредитного договору відповідає строку дії картки.
Згідно з пунктом 3.1.1 Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на її лицевій стороні (місяць і рік); вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця.
Пунктом 3.1.3 Правил користування платіжною карткою передбачено, що після закінчення строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше(до початку місяця закінчення строку дії) не поступила письмова заява держателя про закриття рахунку.
Крім того, із наданого ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості та витягу з особового рахунку вбачається активне користування відповідачем кредитною карткою на протязі 2011-2017 років , що включало в себе як зняття кредитних коштів, так і поповнення картки. Відтак, ОСОБА_1 своїми діями підтвердив наявність між сторонами кредитних правовідносин.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб'єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами передбачено Законом України « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» .
Відповідно до п.1.2 ст.1 цього Закону банківський автомат самообслуговування (банківський автомат) - програмно-технічний комплекс, що надає можливість держателю електронного платіжного засобу здійснити самообслуговування за операціями одержання коштів у готівковій формі, внесення їх для зарахування на відповідні рахунки, одержання інформації щодо стану рахунків, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього комплексу.
Пунктом 1.27 ст.1 визначено, що платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Платіжний пристрій - технічний пристрій (банківський автомат,
платіжний термінал, програмно-технічний комплекс самообслуговування тощо), який дає змогу користувачеві здійснити операції з ініціювання переказу коштів, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього пристрою ( п.1.32-2 ст.1 Закону).
Програмно-технічний комплекс самообслуговування - пристрій, що дає змогу користувачеві здійснювати операції з ініціювання переказу коштів, а також виконувати інші операції відповідно до функціональних можливостей цього пристрою без безпосередньої участі оператора (касира);
Оскільки вказані погашення заборгованості відповідачем не оспорені, то вказана обставина свідчить про визнання відповідачем свого боргу по кредиту та підтверджує, що вказані кошти були внесені ним особисто чи іншою особою з його згоди на його рахунок, адже саме на відповідачеві лежить обов'язок не передавати картки, пін-коди третім особам (п. 6.1 Умов та правил надання банківських послуг).
За таких обставин суд вважає , що позовні вимоги в частині нарахованих відсотків за користування кредитом в сумі 26190,74 грн. підлягають задоволенню.
Між тим, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
В порушення названого конституційного принципу, позивач нарахував штраф фіксовану частину та штраф процентну складову, що неприпустимо.
Конституційний Суд України в своєму рішенні щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статі 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) від 10 листопада 2011 року зазначив, що положення частини четвертої - одинадцятої статті 11 закону передбачають такі права споживача, які за своїм змістом можливо реалізувати лише під час виконання договору споживчого кредиту. Зокрема, це право споживача протягом певного терміну відкликати згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин; не бути примушеним під час виконання кредитного договору сплачувати платежі, встановлені на незаконних засадах; достроково повернути споживчий кредит; не бути примушеним достроково повернути суму споживчого кредиту у разі незначних порушень договору; бути захищеним від суспільного поширення інформації про несплату боргу тощо.
Оскільки стягнення і пені і штрафу є неможливим, виходячи з ст.61 Конституції України, то суд вважає, що підлягає стягненню штраф в сумі 500 грн. (фіксована частина) та 1549 грн.83 коп. (процентна складова).
За такого із відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 28240 грн.57 коп., в тому числі: 26190,74 грн. відсотки за користування кредитом, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина)та 1549 грн.83 коп. (процентна складова).
В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.
Також підлягають стягненню із відповідача на підставі ст.141 ЦПК України сплачений розмір судового збору ,відповідно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця м.Миколаєва ,( НОМЕР_1 виданий Заводським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 24.10.1998 року , ІПН НОМЕР_2),який проживає за адресою АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (01001 м.Київ вул. Грушевського ,1Д код ЄДРПОУ 14360570 , рах.№290928229003111, МФО №305299 заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.11.2011 року у розмірі 28240 грн.57 коп., в тому числі: 26190,74 грн. відсотки за користування кредитом, 500,00 грн. штраф (фіксована частина)та 1549 грн.83 коп. (процентна складова).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»(01001 м.Київ вул. Грушевського ,1Д код ЄДРПОУ 14360570 , рах.№290928229003111, МФО №305299) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 грн.
В задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення пені відмовити.
Рішення вступає в законну силу через 30 днів після його оголошення. Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області у порядку визначеному ст.ст.354-356 ЦПК України.
СУДДЯ: Ж.П.ПАВЛОВА