16 січня 2018 року Чернігів Справа № 825/1866/17
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів під головуванням судді Скалозуба Ю.О., суддів Баргаміної Н.М., Житняк Л.О., за участю секретаря Терехової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу
за позовомОСОБА_1
доДержавна фіскальна служба України
провизнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,
за участю
представників сторін:
від позивача ОСОБА_2, діє на підставі договору б/н від 30.12.2017 ОСОБА_3, діє на підставі довіреності №168 ввд 28.03.2015
від відповідачаБисикало Т.А., діє на підставі довіреності № 99-99-11-17/25/30 від 06.06.2017
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), в якому просить:
- визнати неправомірною відмову (що оформлена відповіддю від 04.07.2017 за № 8465/ч/99-99-02-01-14) в наданні копії всього наказу Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 за №0025т-о/д з вилученням обмеженої інформації;
- зобов'язати надати копію всього наказу Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 за №0025т-о/д, в якому інформацію з обмеженим доступом (дані про негласних штатних співробітників оперативного підрозділу) вилучити у спосіб, який унеможливлює її з'ясування, зокрема замість прізвищ, ім'я, по-батькові вказати Особа 1, 2 тощо;
- застосувати обов'язкові правові наслідки ухваленого рішення, зокрема відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 163 КАС України встановити відповідачу строк для подання звіту про виконання постанови.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.06.2017 позивач звернувся до ДФС України із запитом про надання копії всього наказу Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 року за №0025т-о/д, в якому зазначив, що в разі наявності в даному наказі даних, що мають обмежений доступ, вилучити ці дані у спосіб, який унеможливлює їх з'ясування. Проте, відповідачем відмовлено в наданні документа, що запитувався, про що позивача повідомлено відповіддю від 04.07.2017 за №8465/ч/99-99-02-01-14, з посиланням на норми ст. 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Таку відмову вважає неправомірною, оскільки випадки, коли документ містить інформацію з обмеженим доступом, врегульовано частиною 7 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Вказаною нормою визначено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, в його задоволенні просила відмовити в повному обсязі, оскільки відповідно до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю весь наказ Міністерства доходів і зборів від 28.08.2013 № 0025т-о/д має статус «таємно» «обмежений доступ», всі відомості, що містяться в ньому не мають вільно розповсюджуватися. Також представник відповідача зазначила, що в даному наказі міститься інформація щодо позивача і на запит Чернігівського окружного адміністративного суду при розгляді справи №825/426/17 ДФС України наданий витяг з зазначеного наказу відносно ОСОБА_1, який міститься в матеріалах адміністративної справи.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 26.06.2017 звернувся до ДФС України із запитом про надання копії всього наказу Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 року за №0025т-о/д.
ДФС України 04.07.2017 повідомила позивача про неможливість надання інформації про весь наказ, посилаючись на норми Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про інформацію» та Конституцію України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на наступне.
Статтями 6 та 19 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діють у межах повноважень та спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації».
Стаття 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Положенням статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено види інформації, до якої може бути обмежено доступ, - конфіденційна, таємна та службова інформація, а також сукупність вимог, дотримання яких є обов'язковим для обмеження доступу до таких видів інформації.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
Вказане визначення узгоджується з частиною третьою статті 32 Конституції України, відповідно до якої кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.
Таким чином, таємною інформація може визначатись виключно законом.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.
Так, статтею 2 Закону України «Про державну таємницю» передбачено, що відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються Конституцією України, законами України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації», цим Законом, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та іншими нормативно - правовими актами.
Стаття 10 Закону України «Про державну таємницю» передбачає, що інформація вважається державною таємницею з часу опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, до якого включена ця інформація, чи зміни до нього у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про державну таємницю» звід відомостей, що становлять державну таємницю, формує Служба безпеки України на підставі рішень державних експертів з питань таємниць. Зазначений Звід та зміни до нього набирають чинності з моменту опублікування в офіційних виданнях України.
Відповідно до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України від 12 серпня 2005 р. N 440 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2005 р. за N 902/11182, з моменту опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (далі - ЗВДТ) держава забезпечує захист і правову охорону відомостей, які зареєстровані в ньому. Реєстрація відомостей у ЗВДТ є підставою для надання документу, виробу чи іншому матеріальному носію інформації, що містить ці відомості, грифа секретності, який відповідає ступеню секретності, установленому для них у ЗВДТ.
До відомостей, що становлять державну таємницю відносяться відомості про належність осіб до негласних штатних співробітників (працівників) оперативного підрозділу (п.4.1.13), зокрема і органів податкової служби.
Згідно зі статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема у випадку, якщо інформація, що запитується, належить до інформації з обмеженим доступом відповідно до статті 6 Закону.
Весь документ, а саме наказ Міністерства доходів і зборів від 28.08.2013 № 0025т-о/д має статус «таємно» «обмежений доступ», що свідчить про введення у встановленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до інформації, що міститься в ньому.
В свою чергу, суд зазначає, що на запит Чернігівського окружного адміністративного суду при розгляді справи №825/426/17 ДФС України надано витяг з зазначеного наказу відносно відомостей, що стосуються ОСОБА_1
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В той же час, згідно з частиною 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України необхідно відмовити.
Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено у повному обсязі 19.01.2018.
Головуючий суддя Ю. О. Скалозуб
Судді: Н. М. Баргаміна
Л. О. Житняк