Справа №574/318/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/788/143/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних справах
15 січня 2018 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 574/318/17 за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Буринського районного суду Сумської області від 07 вересня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні його клопотання про звільнення з-під варти та від відбуття покарання у виді довічного позбавлення волі,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7
засудженого - ОСОБА_8
захисника - адвоката ОСОБА_9 , -
В поданій апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу судді, а матеріали провадження направити на новий судовий розгляд, оскільки Буринський районний суд Сумської області зобов'язаний був розглянути його клопотання, так як апеляційні суди не є судами першої інстанції. Зазначає, що було порушено його право на захист, оскільки судом не було надано можливості на особисте спілкування із захисником.
28.08.2017 до Буринського районного суду Сумської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_8 про звільнення його з-під варти та від відбування покарання на підставі ч.5 ст.72 КК України, керуючись при цьому вимогами ст.ст.537-539 КПК України.
Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 07.09.2017 було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_8 про звільнення з-під варти та від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Своє рішення суддя вмотивувала тим, що вирок Апеляційного суду Сумської області від 15.12.2004, за яким засуджений ОСОБА_8 в межах територіальної юрисдикції Буринського районного суду Сумської області не виконується.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення судді, доводи засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати ухвалу судді і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, доводи прокурора ОСОБА_7 про залишення ухвали судді без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що вироком колегії суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області від 15.12.2004 ОСОБА_8 засуджений за ст.ст.115 ч.2 п.п.1, 6, 12; 187 ч.4; 194 ч.2; 289 ч.3; 357 ч.3; 70 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі, яке він відбуває в Замковій виправній колонії УДПтС України в Хмельницькій області (№ 58).
За вказаних обставин суд, виходячи з змісту ст.ст.537 і 539 КПК України, на законних підставах дійшов до висновку про необхідність відмови засудженому ОСОБА_8 у вирішенні клопотання про звільнення його з-під варти та від відбування призначеного йому покарання, виходячи з того, що вирішення цих клопотань не відноситься до компетенції Буринського районного суду Сумської області.
Ст.51 КК України визначені види покарань, які призначаються відносно осіб, що визнані судом винними у вчиненні кримінальних правопорушень. Покарання у виді довічного позбавлення волі є найсуворішим видом покарань, визначеного ст.51 КК України.
Статтями 70 і 71 КК України визначено порядок призначення покарань особам, визнаних судом винними у вчиненні кримінальних правопорушень за сукупністю кримінальних правопорушень та за сукупністю вироків. Визначений вказаними законами України про кримінальну відповідальність порядок призначення покарань передбачає поглинення призначених покарань, а саме менш суворого покарання більш суворим, складання та приєднання призначених покарань.
Ст.72 ч.1 КК України в редакції ЗУ «Про внесення зміни до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» № 838-VIII від 26.11.2015 визначено, що при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий з дотриманням співвідношення покарань визначеного вказаним законом України про кримінальну відповідальність. При цьому вказаний закон України про кримінальну відповідальність не передбачив покарання у виді довічного позбавлення волі, яке враховується при призначенні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків у співвідношенні визначеному вказаним законом.
Ст.72 ч.5 КК України в редакції ЗУ «Про внесення зміни до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» № 838-VIII від 26.11.2015 передбачено, що при призначенні основного покарання, не зазначеного в ч.1 ст.72 КК України у цій же редакції, суд зобов'язаний повністю звільнити засудженого від відбування такого основного покарання.
Колегія суддів вважає, що суд вірно відмовив засудженому ОСОБА_8 у звільненні від відбування призначеного йому покарання у виді довічного позбавлення волі, оскільки вимоги ч.5 ст.72 КК України у редакції вказаного Закону не поширюються відносно засудженого ОСОБА_8 , оскільки правила складання покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків, що визначені ч.1 ст.72 КК України в редакції ЗУ «Про внесення зміни до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» № 838-VIII від 26.11.2015 не стосуються покарання у виді довічного позбавлення волі.
Порядок призначення покарань за сукупністю злочинів, одним з яких є покарання у виді довічного позбавлення волі врегульований іншим законом України про кримінальну відповідальність.
Так, відповідно до ст.70 ч.2 КК України, якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавлення волі.
Мотиви апеляційної скарги про невмотивованість судового рішення суду першої інстанції не заслуговують на увагу, оскільки ухвала суду першої інстанції постановлена за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_8 відповідає вимогам ст.372 КПК України, зокрема в ній зазначено суть вимог клопотання засудженого ОСОБА_8 , встановлені судом обставин, а також мотиви, за яких суд виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.
Також не вбачається й порушення права на захист засудженого ОСОБА_8 , оскільки засуджений ОСОБА_8 у суді першої інстанції не заявляв клопотання про надання йому часу необхідного для спілкування із своїм захисником до початку судового розгляду його клопотання по суті.
За наведених підстав, знаходячи ухвалу суду законною, колегія суддів не знаходить підстав для її скасування чи зміни, а відповідно не знаходить підстав і для задоволення апеляційних вимог засудженого ОСОБА_8 .
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418 і 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Буринського районного суду Сумської області від 07 вересня 2017 року, якою засудженому ОСОБА_11 відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення з-під варти та від відбуття покарання - залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4