Справа № 591/3190/17
Провадження № 2/591/224/18
12 січня 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Сидоренко А.П.,
з участю секретаря - Майборода А.О.,
позивача - ОСОБА_1
представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про визнання права власності за набувальною давністю на квартиру,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що згідно рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 17 грудня 2002 року №780 йому, як особі, що перебуває на квартирному обліку, позачергово згідно з п. 39 Правил квартирного обліку надано окрему, упорядковану, двокімнатну житловою площею 27,6 кв.м квартиру АДРЕСА_1 на склад сім'ї 3 чоловіки: він, дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_6
В березні 2017 року він звернувся до Сумського міського голови ОСОБА_7 з заявами щодо прийняття вищезазначеної квартири до комунальної власності та надання дозволу на її приватизацію. Згідно листів Управління обліку, розподілу та приватизації житла Сумської міської ради від 09 березня 2017 року № 66/11.04-11 та Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 15.03.2017 № 0-06.01-21/596 йому стало відомо, що приватизацію квартири АДРЕСА_2 можливо здійснити лише після оформлення відповідних документів та затвердження акта прийому-передачі в комунальну власність від власника квартири, а саме від УМВС України в Сумській області, оскільки на сьогоднішній день дана квартира в комунальну власність ніким не передавалась.
Після отримання даних листів він в приватному порядку звернувся з питанням передачі вищезазначеної квартири в комунальну власність до УМВС України в Сумській області. Зазначає, що йому пояснили, що квартиру АДРЕСА_3 акта прийому-передачі від 26 вересня 2002 року Виробничо-комерційна фірма «Побутсервіс ТОВ» передала до УМВС України в Сумській області. В свою чергу Виробничо-комерційна фірма «Побутсервіс ТОВ» отримала дану квартиру від ОСОБА_8 на підставі акта прийому передачі від 27 травня 2002 року. Згідно листа Виробничо-комерційної фірми «Побутсервіс ТОВ» вказана квартира була придбана фірмою та передана у власність УМВС України в Сумській області, та не являється власністю фірми.
Згідно технічного паспорту та даних реєстру нерухомого майна власником квартири АДРЕСА_4 до сьогоднішнього дня являється ОСОБА_8, тобто на сьогоднішній день ні УМВС України в Сумській області, ні ВКФ «Побутсервіс ТОВ» не реєстрували права власності на квартиру, що в свою чергу унеможливлює передачу її до комунальної власності та подальшу приватизацію. Позивач зазначає, що оскільки починаючи з 2002 року він фактично добросовісно, відкрито, безперервно володіє та користується нерухомим майном, тому заявляє про застосування ч.2 ст. 344 ЦК України.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити, представники відповідача УМВС України в Сумській області зазначили, що відсутні підстави для заперечення проти позову та при вирішенні справи покладаються на розсуд суду. При цьому зазначили, що спірна квартира була передана управлінню за програмою інвестування будівництва та питання реєстрації права власності не вирішувалося.
Представник відповідача Сумської міської ради в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. З наданих письмових заперечень просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачу було чітко відомо, що він ніколи не був власником відповідної квартири, тому в даному випадку володіння не є добросовісним, а тому просять в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши думку осіб, які приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що на підставі рішення виконкому Сумської міської ради народних депутатів від 17 грудня 2002 року №780 позивачу ОСОБА_1, який перебуває на квартирному обліку з 17 липня 2001 року позачергово згідно з п. 39 Правил квартирного обліку, що проживає з сім'єю у складі 3 чоловік: він, дружина ОСОБА_5, син ОСОБА_6 у гуртожитку по АДРЕСА_9, надано окрему, упорядковану, двокімнатну житловою площею 27, 6 кв.м. квартиру АДРЕСА_5, придбану за власні кошти управління внутрішніх справ (а.с.12). Таке рішення було прийнято за наслідком затвердження спільних рішень адміністрацій і профспілкових комітетів організацій про надання громадянам звільнених житлових приміщень відомчого житлового фонду Управління міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 11 жовтня 2002 року № 6.
З витягу з протоколу № 6 засідання житлово-побутової комісії УМВС України в Сумській області від 11 жовтня 2002 року вбачається, що на засіданні цієї комісії вирішено виділити двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 на сім'ю у складі 3 осіб (він, дружина, син), на квартиному обліку з 17 липня 2001 року загальної черги під № 72 позачергово по п. 39 Правил розподілу житла на Україні як заохочення за добросовісний труд та враховуючи клопотання трудового колективу (а.с. 65-66).
20 грудня 2002 року на підставі рішення виконкому Сумської міської ради від 17 грудня 2002 року ОСОБА_1 було видано ордер на житлове приміщення №1635 на склад сім'ї з 3-х осіб, на право зайняття жилого приміщення житловою площею 27, 6 кв.м, яке складається з 2-х кімнат в квартирі АДРЕСА_6 (а.с.15).
Позивач здійснює користування зазначеною квартирою з моменту отримання ордеру, починаючи з 20 грудня 2002 року по цей час, тобто близько 15 років.
Згідно технічного паспорту КП «Сумське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» на квартиру за адресою АДРЕСА_7 вказано власником квартири є ОСОБА_8 (а.с.13).
Маючи намір приватизувати квартиру, ОСОБА_1 звертався до підприємств та комунальних установ з метою з'ясування, хто є власником спірної квартири.
Так, 09 березня 2017 року Управління обліку, розподілу та приватизації надала відповідь на запит позивача, повідомили, що спірна квартира в комунальну власність територіальної громади міста не передавалась. Згідно з п. 3.1.4 «Положення про управління обліку, розподілу та приватизації житла Сумської міської ради», яке затверджено рішенням сесії Сумської міської ради від 29 червня 2016 року №922-МР управління здійснює приватизацію житла, яке перебуває в комунальній власності( а.с.10)
15 березня 2017 року Департамент забезпеченням ресурсних платежів Сумської міської ради надали відповідь ОСОБА_1, з якої вбачається, що приватизацію квартири АДРЕСА_2 можливо здійснити лише після оформлення відповідних документів та затвердження акта прийому-передачі в комунальну власність від власника квартири, а саме від УМВС України в Сумській області, оскільки на сьогоднішній день дана квартира в комунальну власність ніким не передавалась (а.с.11).
Відповідно до акту прийому-передачі квартири від 26 вересня 2002 року генеральний директор ВКФ «Побутсервіс» ТОВ ОСОБА_9 передав, а начальник ВКБ УМВС України в Сумській області Зайченко В.І. прийняв квартиру АДРЕСА_1 (а.с16).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна АДРЕСА_8 відомості відсутні (а.с. 50).
Відповідно до ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
За вказаною нормою закону для набуття права власності за набувальною давністю повинні існувати наступні ознаки:
- володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю;
- володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним;
- володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків.
Із змісту ст. 344 ЦК України вбачається, що набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.
Названа норма права визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю. Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна.
Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.
Встановлено, що позивач отримав ордер на зазначену квартиру і набув право користування житловою площею цієї квартири на підставі рішенням виконкому Сумської міської ради від 17 грудня 2002 року № 780, тобто з передбачених законом підстав.
Правовідносини щодо надання в порядку черговості житлового приміщення особам, які потребують поліпшення житлових умов, та користування ним за договором найму регулюються ст.ст. 31-108 ЖК України. За наведених обставин відсутні підстави вважати, що позивач «добросовісно заволодів чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти ним» у тому розумінні, як це передбачено ч.1 ст.344 ЦК України.
Крім того, за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
З встановлених під час судового розгляду обставин вбачається, що спірна квартира на підставі акту прийому-передачі від 26 вересня 2002 року була передана ВКФ «Побутсервіс» ТОВ у власність УМВС України в Сумській області (а.с. 20) та відомості щодо відмови УМВС України в Сумській області від права власності на вказану квартиру відсутні. Отримавши ордер, позивачу як працівник УМВС України в Сумській області, було відомо, що він не є власником цієї квартири.
За вказаних обставин суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 81, 264-265 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 19 січня 2018 року.
Суддя А.П.Сидоренко