про повернення позовної заяви
15 січня 2018 року справа № 823/2165/17
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицький С.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області ОСОБА_2 про визнання факту протиправним,
встановив:
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області (далі - відповідач 1) та начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області ОСОБА_2 (далі - відповідач 2), в якому просить визнати факт видачі висновку за результатами перевірки особової справи № 12052 протиправним.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України вказану позовну заяву залишено без руху і надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Суддя зазначає, що підставами для залишення позовної заяви позивача є недотримання позивачем при зверненні до суду з даним позовом вимог ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:
- позивачем не зазначено повного імені відповідача 2, натомість зазначені лише його прізвище та ініціали;
- позивачем не зазначено обставини, якими обґрунтовує свої позовні вимоги;
- позивачем не зазначено позовних вимог до кожного з відповідачів;
- позивачем не зазначено про те, що ним не подано іншого позову до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- позивачем не подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску
- позовна заява викладена не державною мовою, а російською.
На виконання вимог вказаної ухвали 09.01.2018 позивачем надано російською мовою заяву на усунення недоліків та позовну заяву у новій редакції, в якій вказав повне ім'я відповідача 2 та зазначив, що письмово підтверджує, що у даний час в судах України відсутній його спір з тим самим предметом і обставин вказаних у позовній заяві.
У заяві про усунення недоліків від 09.01.2018 позивач зазначив, що ухвалою Київського адміністративного апеляційного суду від 26.02.2014 по справі № 2314/483/12 йому гарантовано «… незрозумілість позовних вимог чи неповний виклад позивачем обставин справи не є підставою для залишення позовної заяви без руху», а тому з огляду на вимоги п.2 ч.2 ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України позивачеві в цій частині «нема чого усувати».
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи бажають сторони вирішити спір шляхом примирення або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді.
Частиною 1 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя зазначає, що у Кодексі адміністративного судочинства України відсутня норма, якою встановлювалась би імперативність висновків Київського адміністративного апеляційного суду в одній конкретній справі для інших справ.
Отже, суддя встановив, що позивач на виконання вимог ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 про залишення позовної заяви без руху в позовній заяві у новій редакції від 09.01.2018 та заяві на усунення недоліків від 09.01.2018 не зазначив викладу обставин, якими обґрунтовує свої позовні вимоги та не зазначив позовних вимог до кожного з відповідачів.
Щодо посилання позивача у заяві про усунення недоліків від 09.01.2018 на використання російської мови згідно з рішеннями Київського адміністративного апеляційного суду у справах № 231/483/12, 823/549/17 суддя зазначає, Конституційний Суд України у Рішенні від 14.12.1999 № 10-рп/99 (справа № 1-6/99) роз'яснив положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким «державною мовою в Україні є українська мова», треба розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
Спеціальним законом у сфері використання мови є Закон України від 3 липня 2012 року № 5029-VI «Про засади державної мовної політики».
Відповідно до ч.1 ст. 14 цього Закону, судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами).
Згідно з частинами 3,4 цієї ж статті Закону, сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.
Особам, що беруть участь у розгляді справи в суді, забезпечується право вчиняти усні процесуальні дії (робити заяви, давати показання і пояснення, заявляти клопотання і скарги, ставити запитання тощо) рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача у встановленому процесуальним законодавством порядку. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, послуги перекладача з регіональної мови або мови меншини (мов), у разі їх необхідності, надаються без додаткових для цих осіб витрат.
Отже, законом встановлено вимоги, відповідно до яких сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. При цьому законом надано можливість особі, яка не володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, користуватися рідною мовою або мовою, якою вона володіє, завдяки залученню до справи перекладача, без додаткових для цієї особи витрат, а тому відсутні підстави вважати, що така особа обмежена у правах та буде позбавлена судового захисту.
Позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху у частині подання адміністративного позову державною мовою.
Аналогічний правовий висновок міститься в ухвалі Верховного Суду від 03.01.2018 К/9901/2854/17 (справа № 814/874/17).
Щодо посилання позивача у заяві про усунення недоліків від 09.01.2018 на строки звернення до суду з даним позовом, керуючись вимогами ч. 1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України на п. 5 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України суддя зазначає про таке.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).
Як вбачається з позовної заяви від 20.12.2017 та позовної заяви в новій редакції від 09.01.2018, позивач звертаючись до суду на підставі вказаних заяв просить суд визнати факт видачі висновку за результатами перевірки особової справи № 12052 протиправним.
Отже, позивач не ставить вимогу до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування), а, тому вимоги п. 5 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України не розповсюджуються на спірні правовідносини.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Оскільки вимоги ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 про залишення позовної заяви без руху у встановлений судом строк позивачем у повному обсязі не виконані, така позовна заява підлягає поверненню.
Одночасно суддя звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 5, 159, 160, 161, 168, 169, 241, 293, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області ОСОБА_2 про визнання факту протиправним - повернути позивачеві разом із усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О.Кульчицький