Справа № 159/3/18
Провадження № 1-кп/159/96/18
15 січня 2018 року м. Ковель
Ковельський міськрайсуд Волинської обл. в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: прокурора ОСОБА_2 ,
потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі Волинської обл. кримінальне провадження № 120 170 301 100 023 33 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Доротищ Ковельського району Волинської області, громадянина України, із освітою вищою, одруженого, пенсіонера, прож. адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не притягався до кримінальної відповідальності, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_5 о 20 год. 30 хв. 16.10.17 р., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по вул. 1 - го Травня у м. Ковелі Волинської області автомобілем марки «Ауді - А6», д. р. н. НОМЕР_1 , після зупинення поліцейськими відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» вказаного вище транспортного засобу навпроти буд. АДРЕСА_3 , вийшов з вказаного вище автомобіля та, ігноруючи законні вимоги працівників правоохоронного органу, намагався залишити місце події, однак, був затриманий інспекторами сектору реагування патрульної поліції № 2 Ковельського відділу поліції ГУ НП у Волинській області потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були у форменному одязі поліцейських з відповідними знаками розрізнення та виконували службові обов'язки у складі нарядку патрульної поліції, з використанням службового автомобіля. Після цього, обвинувачений ОСОБА_5 , висловлюючись на адресу останніх нецензурною лайкою, відмовлявся від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних їх вимог як інспекторів СРПП припинити правопорушення та пройти у службовий автомобіль; вчинив умисні активні дії, спрямовані на опір останнім, що полягали у застосуванні фізичної сили до них, а саме: штовханні, шарпанні за форменний одяг інспекторів СРПП, намаганні втекти; перешкоджанні працівникам правоохоронного органу у здійсненні своїх функцій під час виконання ними службових обов'язків, а також - у вчиненні протидії затриманню і законному застосуванню ними сили. У зв'язку з цим, у відповідності до ст. ст. 41 - 45 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські застосували до обвинуваченого заходи фізичного впливу та спеціальний засіб - кайданки і помістили у службовий автомобіль.
Своїми умисними діями, що виразились у опорі працівникові правоохоронного органів під час виконання ним службових обов'язків, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 342 КК України.
Під час досудового розслідування між обвинуваченим та потерпілими - 27.12.17 р. - укладена угода про примирення, що надана суду разом з обвинувальним актом.
За умовами угоди про примирення обвинувачений повністю визнав свою винуватість в обсязі пред'явленого йому обвинувачення, щиро кається у скоєному; приніс щирі вибачення потерпілим за спричинену шкоду та принесені незручності внаслідок його неправомірних, вищезазначених, дій. Потерпілі будь - яких претензій до обвинуваченого не мають. Сторонами узгоджено міру покарання для обвинуваченого в межах санкції ч. 2 ст. 342 КК України у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає суму 1 700 грн..
Потерпілими підтверджено в суді їх позицію, викладену в угоді.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 468, ч. 3 ст. 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої тяжкості між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена угода про примирення.
Судом встановлено, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, який згідно ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості.
Міра покарання, погоджена сторонами угоди для обвинуваченого, відповідає положенням п. п. 1 - 2 ч. 1 ст. 65 КК України та положенням Загальної частини КК України.
Суд прийшов до переконання, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь - яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді; обвинувачений цілком розуміє положення ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, що будуть застосовані в разі затвердження угоди судом, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про примирення відповідно до ст. 476 КПК України.
Потерпілі також розуміють наслідки укладення та затвердження угоди, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.
На переконання суду, умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, інтересам сторін та суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для затвердження такої. Виходячи з викладеного, угода про примирення підлягає затвердженню. Процесуальних витрат та речових доказів у справі немає. Цивільний позов у справі не заявлено. Керуючись ст. ст. 468, 469, 475 КПК України, суд
Угоду про примирення від 27 грудня 2017 року у кримінальному провадженні № 120 170 301 100 023 33 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 342 КК України, укладену між потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - з однієї сторони - та (підозрюваним) обвинуваченим ОСОБА_5 - з іншої - затвердити.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, призначивши покарання у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає суму 1 700 (одна тисяча сімсот) грн..
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуючий:ОСОБА_1