10 січня 2018 року справа №812/177/15
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Чернявської К.Г., за участю представника відповідача Шульковської І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ЛІА" ЛТД та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 р. у справі № 812/177/15 (головуючий I інстанції Свергун І.О., повний текст складений 17 жовтня 2017 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ЛІА" ЛТД до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми «Ю» від 03.02.2015 № 11-25,
Позивач 22.04.2015 року звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати податкову вимогу форми «Ю» від 03.02.2015 року № 11-25 про сплату податкового боргу станом на 02.02.2015 року у розмірі 3 459 510, 96 грн. (т. 1 а.с. 3-10).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03.07.2017 року замінено відповідача у справі - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 р. у справі № 812/177/15 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів форми «Ю» від 03.02.2015 № 11-25 в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД суми податкового зобов'язання в загальному розмірі 2505549,60 грн. (у т.ч.: 2066083,10 грн. - за основаним платежем, 439466,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи)), з яких: по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 20548,38 грн.; по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 1166601,72 грн.; з податку на додану вартість в розмірі 1318399,50 грн. (у т.ч.: 878933,00 грн. - за основаним платежем, 439466,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи)).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 2 а.с. 112-118).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на те, що відповідно до п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо окремого податку, платником якого він є, відповідно до Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені Кодексом.
Відповідно до наказу ДПА України від 24.12.2010 року № 1044 продовження граничних строків для подання, зокрема, податкової декларації, здійснюється якщо такий платник податків був позбавлений можливості у визначений Кодексом строк виконати грошове зобов'язання та/або скористуватись податковими правами.
Відсутність можливостей у платника податків подати у граничний строк податкові декларації може бути пов'язана з обставинами непереборної сили, підтвердженими документально (підтвердження Торгово-промислової палати України).
Згідно з п. 7 наказу № 1044 за наявності обставин непереборної сили платник податків може звернутися до органу державної податкової служби з письмовою заявою про продовження граничних строків подання податкових декларацій. Така заява подається платником податків протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення обставин непереборної сили у довільній формі із стислим та чітким обґрунтуванням підстав для продовження граничних строків з посиланням на документальне підтвердження викладених фактів.
Позивач отримав висновок Луганської регіональної торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили та, подаючи заперечення на вимогу від 03.02.2015 року № 11-25, повідомив податковий орган про настання обставин непереборної сили і просив розглядати цей лист як заяву про продовження граничних строків подання звітності, на дату звернення обставини непереборної сили тривали.
Таким чином, на твердження позивача, вимога податкового органу про сплату частини суми ПДВ в розмірі 739597, 28 грн. та суми податкового зобов'язання зі збору за проведення торгової діяльності (роздрібна торгівля), який сплачується юридичними особами, що справлявся до 01.01.2015 року в сумі 22719, 08 грн., зі збору за проведення торгової діяльності (оптова торгівля), який сплачується юридичними особами, що справлявся до 01.01.2015 року в сумі 1109, 00 грн. та зі збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, який нарахований до 01.01.2015 року в сумі 190536, 00 грн. є необґрунтованими.
Звертає увагу на те, що датою початку проведення АТО є 14.0.42014 року, на даний час Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто період АТО триває. Розпорядженням КМУ від 07.11.2015 року № 1085-р затверджено Перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, до якого включено, зокрема, смт. Станиця Луганська, яка є місцем знаходження позивача.
Відповідачем також подану апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з податку на додану вартість у сумі 1318399, 50 грн. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в частині задоволення позовних вимог з податку на додану вартість.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на норми ст. 46, 203, 60 Податкового кодексу України та зазначає, що станом на 03.02.2015 року (дата винесення податкової вимоги форми «Ю») відсутнє було рішення, що набрало законної сили щодо податкового повідомлення-рішення форми «р» ВІД 08.07.2017 РОКУ № 0000034800 (у сумі 1318399, 50). Таким чином, податкова вимога форми «Ю» в частині нарахування суми податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1318399, 50 грн. прийнята відповідно до норм чинного (на момент винесення) законодавства.
01.12.2017 та 06 грудня 2017 року до суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу позивача від Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в яких останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін (т. 2 а.с. 182-187, 191-196).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Представник позивача у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в його відсутність.
Представник відповідача доводи своєї апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, проти доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ЛІА" ЛТД заперечував у повному обсязі.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД (код ЄДРПОУ 20163224) зареєстровано в якості юридичної особи 18.06.2001 за № 1 376 120 0000 000008, станом на час винесення спірної вимоги перебувало на обліку в СДПІ ОВП у м. Луганську та є платником податку на додану вартість (т. 1 а.с. 32-34).
03.02.2015 СДПІ ОВП у м. Луганську виставлено ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД податкову вимогу форми «Ю» № 11-25, відповідно до якої контролюючий орган вимагав від позивача сплатити суму податкового боргу, включаючи штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та пеню, які станом на 02.02.2015 становили 3459510,96 грн., у тому числі: земельний податок з юридичних осіб - 20548,38 грн. (за основним платежем); орендна плата з юридичних осіб - 1166601,72 грн. (за основним платежем); податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 2057996,78 грн., у тому числі: за основним платежем - 1597813,11 грн., штрафні санкції - 439466,50 грн., пеня - 20717,17 грн.; збір за проведення торгової діяльності (роздрібна торгівля), сплачується юридичними особами, що справлявся до 01.01.2015 - 22719,08 грн. (за основним платежем); збір за проведення торгової діяльності (оптова торгівля), сплачується юридичними особами, що справлявся до 01.01.2015 - 1109,00 грн.; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, нарахований до 01.01.2015 - 190536,00 грн. (за основним платежем) (т. 1 а.с. 11).
25.02.2015 позивач надіслав на адресу відповідача заперечення № 40 на вимогу від 03.02.2015 № 11-25, в яких, окрім іншого, з урахуванням фактичного призупинення господарської діяльності та висновку від 25.07.2014 № 25.12-762 Луганської регіональної торгово-промислової палати просив вважати вказаний лист заявою про продовження граничних строків подання звітності, перегляду рішень про донарахування зобов'язань, у тому числі нарахованих згідно з вимогою форми від 03.02.2015 № 11-25 та продовжити граничні строки подання звітності, а також розгляд рішень про донарахування зобов'язань, так як для правильного визначення зобов'язань необхідні фінансово-господарські документи, які залишились в зоні АТО (т. 1 а.с. 14-18).
27.03.2015 позивач повторно звернувся до СДПІ ОВП у м. Луганську з листом № 53, в якому просив відкликати вимогу від 03.02.2015 № 11-25 у відповідності до п.п. 60.1.2 п. 60.1 статті 60 Податкового кодексу України (т. 1 а.с. 20-22).
ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД отримано відповідь СДПІ ОВП у м. Луганську від 24.03.2015 № 755/10/28-05-48, якою позивачу було відмовлено в перегляді спірної податкової вимоги (т. 1 а.с. 24-26).
Спірним у справі є правомірність прийняття відповідачем податкової вимоги від 03.02.2015 року № 11-25, відповідно до якої контролюючий орган вимагав від позивача сплатити суму ПДВ в розмірі 1318399, 50 грн., з яких 878933, 00 грн. - за основним платежем, 439466, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та про сплату частини суми ПДВ в розмірі 739597, 28 грн., суми податкового зобов'язання зі збору за проведення торгової діяльності (роздрібна торгівля), сплачується юридичними особами, що справлявся до 01.01.2015 - 22719,08 грн. (за основним платежем); збору за проведення торгової діяльності (оптова торгівля), сплачується юридичними особами, що справлявся до 01.01.2015 - 1109,00 грн., збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, нарахований до 01.01.2015 - 190536,00 грн. (за основним платежем).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В оскарженій податковій вимозі форми «Ю» від 03.02.2015 № 11-25 контролюючий орган вимагав від позивача сплатити суму податкового боргу в загальному розмірі 3459510,96 грн., з яких:
- земельний податок з юридичних осіб в сумі 20548,38 грн.;
- орендна плата з юридичних осіб в сумі 1166601,72 грн.;
- податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 2057996,78 грн.;
- збір за проведення торгової діяльності (роздрібна торгівля), сплачується юридичними особами, що справлявся до 01.01.2015, в сумі 22719,08 грн.;
- збір за проведення торгової діяльності (оптова торгівля), сплачується юридичними особами, що справлявся до 01.01.2015, в сумі 1109,00 грн.;
- збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, нарахований до 01.01.2015, в сумі 190536,00 грн.
Щодо суми податкового зобов'язання, визначеного відповідачем в оскарженій вимозі з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 1318399, 50 грн., з яких 878933, 00 грн. - за основним платежем, 439466, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) , колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до розрахунку суми податкових зобов'язань, визначених у податковій вимозі форми «Ю» від 03.02.2015 № 11-25, сума боргу з податку на додану вартість складає 2057996,78 грн., у т. ч.: 138454,11 грн. по декларації № 9035346465, 878933,00 грн. та 439466,50 грн. по податковому повідомленню-рішенню № 0000034800, 580426,00 грн. по декларації № 9041955096 та пеня у розмірі 20717,17 грн. (т. 1 а.с. 181).
Згідно з п.п. 60.1.4. п. 60.1. статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду (п. 60.5. статті 60 Податкового кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2015 у справі № 812/490/15, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 08.07.2014 № 0000034800 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.07.2014 № 0000034800 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основаним платежем - 878933 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 439466,50 грн. (т. 1 а.с. 214-219).
Таким чином, станом на дату набрання законної сили судовим рішенням, а саме 16.09.2015 року, податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000034800 від 08.07.2014 року, сума боргу за яким включена до спірної вимоги, є відкликаним.
Посилання апелянта на те, що станом на дату винесення податкової вимоги форми «Ю» відсутнє було рішення, яке набрало законної сили стосовно податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 08.07.2014 року № 0000034800, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на наступне.
З постанови Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року щодо оскарження податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 08.07.2014 року № 0000034800 вбачається, що перше ніж звернутися до суду, позивач довготривалий строк намагався вирішити це питання в досудовому порядку, який передбачений податковим законодавством. На переконання колегії суддів з урахуванням оскарження спірного повідомлення - рішення від 08.07.2014 року в адміністративному порядку, активної фази бойових дій в період травень 2014 року - березень 2015 року проведення АТО, податковий орган повинен був утриматися від включення сум, визначених в податковому повідомленні-рішенні форми «Р» від 08.07.2014 року.
Таким чином, враховуючи вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна податкова вимога форми «Ю» від 03.02.2015 № 11-25 в частині вимагання від позивача сплатити суму ПДВ в розмірі 1318399,50 грн., з яких: 878933,00 грн. - за основаним платежем, 439466,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи), є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.07.2014 № 0000034800, сума боргу за яким включена до спірної вимоги, вважається відкликаним в силу приписів п.п. 60.1.4. п. 60.1. статті 60.
Щодо решти суми податкового зобов'язання зі сплати частини суми ПДВ в розмірі 739597, 28 грн. та суми податкового зобов'язання зі збору за проведення торгової діяльності (роздрібна торгівля), який сплачується юридичними особами, що справлявся до 01.01.2015 в сумі 22719,08 грн, зі збору за проведення торгової діяльності (оптова торгівля), який сплачується юридичними особами, що справлявся до 01.01.2015 в сумі 1109,00 грн. та зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, який нарахований до 01.01.2015 в сумі 190536,00 грн., то в цій частині спірну податкову вимогу форми «Ю» від 03.02.2015 № 11-25 колегія суддів вважає правомірною та прийнятою податковим органом в межах чинного законодавства України, з огляду на наступне.
В доводах апеляційної скарги позивач посилається на наказ ДПА України від 24.12.2010 № 1044 Про затвердження Порядку застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 1 Порядку цей Порядок визначає механізм продовження граничних строків для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань відповідно до норм Податкового кодексу України.
Згідно з п. 102.6, 102.7 статті 102 Податкового кодексу України граничні строки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, підлягають продовженню керівником (його заступником або уповноваженою особою) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків:
перебував за межами України; перебував у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден; перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду; мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально; був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законом.
Штрафні санкції, визначені цим Кодексом, не застосовуються протягом строків продовження граничних строків подання податкової декларації згідно з цим пунктом.
Дія пункту 102.6 цієї статті поширюється на: платників податків - фізичних осіб; посадових осіб юридичної особи у разі, якщо протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства України нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову звітність.
Аналізу пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України та Порядку застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України унормовує, що цей порядок не звільняє платника від виконання обов'язку щодо сплати податків і зборів, а лише визначає механізм продовження граничних строків для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань відповідно до норм Податкового кодексу.
Судом встановлено, що позивачем було подано податкові декларації з ПДВ за травень 2014 року від 19.06.2014 № 9035346465, за червень 2014 року від 21.07.2014 № 9041955096 та податковий розрахунок суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства від 19.07.2014 за червень 2014 року, в якому позивач самостійно визначив податкове зобов'язання в сумі 190536,00 грн. (т. 1 а.с. 182-186).
Відповідно до розрахунку суми податкових зобов'язань, визначених у податковій вимозі форми «Ю» від 03.02.2015 № 11-25, решта суми боргу з ПДВ в розмірі 739597,28 грн. включає в себе зобов'язання визначені самостійно платником у податковій декларації № 9035346465 в розмірі 138454,11 грн., у податковій декларації № 9041955096 в розмірі 580426,00 грн. та нарахована контролюючим органом пеня у розмірі 20717,17 грн.
Відповідно до п. 56.11. статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Крім того, Законом № 1669 взагалі не врегульоване звільнення платників податків від відповідальності за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань безпосередньо з податку на додану вартість, збору за проведення торгової діяльності (роздрібна торгівля), збору за проведення торгової діяльності (оптова торгівля) та збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, що справлялися до 01.01.2015, а отже норми даного Закону не застосовуються у спірних правовідносинах.
Стосовно посилання позивача на наявність форс-мажорних обставин, підтверджених сертифікатом Луганської регіональної ТПП, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 100.2 статті 100 Податкового кодексу України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 100.4 статті 100 Податкового кодексу України підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
Підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків (пункт 100.5 статті 100 Податкового кодексу України).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин» доказами, що підтверджують факт настання зазначених обставин, є висновок Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України, рішення Президента України про оголошення окремих місцевостей України зоною надзвичайної екологічної ситуації, затверджені Верховною Радою України.
Отже, наданий позивачем сертифікат (висновок) від 25.07.2014 № 25.12-762 про настання обставин непереборної сили є однією з підстав для звернення із заявою щодо продовження граничних строків подання податкових декларацій, розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.
Однак, позивач не надав будь-яких підтверджуючих документів звернення до податкового органу із відповідною заявою до винесення відповідачем оскарженої вимоги, тому викладені обставини не є достатнім обґрунтуванням щодо звільнення від відповідальності за порушення строків сплати.
Лише 25.02.2015 позивач надіслав на адресу відповідача заперечення № 40 на вимогу від 03.02.2015 № 11-25, в яких, окрім іншого, з урахуванням фактичного призупинення господарської діяльності та висновку від 25.07.2014 № 25.12-762 Луганської регіональної торгово-промислової палати просив вважати вказаний лист заявою про продовження граничних строків подання звітності, перегляду рішень про донарахування зобов'язань, у тому числі нарахованих згідно з вимогою форми від 03.02.2015 № 11-25 та продовжити граничні строки подання звітності, а також розгляд рішень про донарахування зобов'язань, так як для правильного визначення зобов'язань необхідні фінансово-господарські документи, які залишились в зоні АТО (т. 1 а.с. 14-18).
Таким чином, судом першої інстанції вірно визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів форми «Ю» від 03.02.2015 № 11-25 в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД суми податкового зобов'язання в загальному розмірі 2505549,60 грн. (у т.ч.: 2066083,10 грн. - за основаним платежем, 439466,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи)), з яких, зокрема, з податку на додану вартість в розмірі 1318399,50 грн. (у т.ч.: 878933,00 грн. - за основаним платежем, 439466,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи)).
Враховуючи встановлені уо справі обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте із дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи викладені в апеляційних скаргах не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 250, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, ч.1 ст. 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ЛІА" ЛТД та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 р. у справі № 812/177/15 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 15 січня 2018 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді Т.Г. Арабей
І.В. Геращенко