79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" січня 2018 р. Справа № 921/835/13-г/3
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Давид Л.Л.
суддів Гриців В.М.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Оштук Н.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Альпо", м. Тернопіль (вх. № ЛАГС 01-05/5892/17 від 12.12.2017)
на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 20.11.2017 (суддя Гирила І.М., м. Тернопіль)
у справі № 921/835/13-г/3
за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль", в особі Тернопільської обласної дирекції АТ "ОСОБА_3 Аваль", м. Тернопіль
до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Альпо", м. Тернопіль
про стягнення заборгованості у розмірі 3 240 810 грн. 75 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача (особа, яка подала апеляційну скаргу): ОСОБА_4 - представник (довіреність від 07.06.2016),
Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_3 Аваль", в особі Львівської обласної дирекції звернулося до суду із заявою за №140/5/5/482 від 01.09.2017 про видачу дублікату наказу у справі № 921/835/13-г/3 від 27.11.2013.
Позивач обґрунтовує подану заяву тим, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.01.2014 стягувач не отримував, на листи від 01.09.2016, від 06.02.2016 йому була надіслана відповідь від 15.03.2017 від Федеральної служби судових приставів Російської Федерації, а надалі в листах від 25.04.2017, від 22.08.2017 повідомлено про те, що рішення суду не виконане по причині ліквідації після анексії АР Крим Відділу примусового виконання рішень ДВС ГУЮ м. Севастополь, у якому цей виконавчий документ зареєстрований не був. Також, заявник вказує, що відповідно до листа Міністерства юстиції України від 11.08.2017 надати довідку державного виконавця про втрату наказу № 921/835/13-г/3, виданого господарським судом Тернопільської області, є неможливо, оскільки територія м. Севастополь є тимчасово окупованою.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 20.11.2017 (суддя Гирила І.М.) у справі № 921/835/13-г/3 заяву №140/5/5/482 від 01.09.2017 (вх. № 16824 від 07.09.2017) ПАТ "ОСОБА_3 Аваль" задоволено, видано дублікат наказу від 27.11.2013 по справі № 921/835/13-г/3.
Ухвала суду мотивована тим, що зібрані у справі докази свідчать про втрату наказу у даній справі органом ДВС, оскільки, отримавши 28.01.2014 від стягувача разом із заявою про відкриття виконавчого провадження № 140-13-3-00/142 від 22.01.2014 оригінал виконавчого документа - наказу господарського суду Тернопільської області № 921/835/13-г/3 від 27.11.2013, орган ДВС - Відділ примусового виконання рішення ДВС ГУЮ у м. Севастополь, всупереч зазначених Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV вимог, не вчинив жодних виконавчих дій.
Враховуючи, що наказ до виконання стягувачем пред'явлено в межах строку дії наказу, в силу приписів ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, мало місце переривання строку пред'явлення наказу господарського суду Тернопільської області № 921/835/13-г/3 від 27.11.2013 до виконання і заявник звернувся до суду із заявою про видачу його дублікату до закінчення строку пред'явлення наказу до виконання.
Відповідно до ст..ст. 13, 55, ч. 1 ст. 129, 129-І Конституції України, ст. 120 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення заяви ПАТ "ОСОБА_3 Аваль" та видачу дублікату наказу від 27.11.2013 по справі № 921/835/13-г/3.
ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Альпо» в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_5 оскаржило дану ухвалу в апеляційному порядку, вважає, що вказана ухвала підлягає скасуванню, виходячи з наступних міркувань.
На думку Апелянта, стягував вказуючи про втрату наказу органом державної виконавчої служби, не подав відповідної довідки такого органу про втрату наказу, натомість подав листи органів юстиції РФ та України про те, що відповідний виконавчий документ не було зареєстровано в реєстрі виконавчих проваджень ні України, ні РФ. Також, стягувачем не подано суду доказ того, що він направив виконавчий документ на виконання належному органу виконавчої служби після одержаної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 12.12.2013. За таких обставин суд невірно трактував вимоги ст. 120 ГПК України і безпідставно дійшов висновку про доведеність стягувачем факту втрати наказу.
Крім того, після набрання чинності Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», стало очевидним, що відповідний наказ не може бути виконаний органами юстиції РФ, однак до завершення виконання протягом 2014-2016 років стягувач не звертався до суду із заявою про видачу дублікату наказу, а звернувся лише у вересні 2017 року, тобто після закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.
Сукупність зазначених вище обставин, Апелянт вважає достатньо підставою для скасування ухвали господарського суду Тернопільської області від 20.11.2017 у справі № 921/835/13-г/3 та відмови у задоволенні заяви ПАТ "ОСОБА_3 Аваль" про видачу дублікату наказу.
Ухвалою суду від 13.12.2017 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Альпо", м. Тернопіль (вх. № ЛАГС 01-05/5892/17 від 12.12.2017) на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 20.11.2017 у справі № 921/835/13-г/3 до свого провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 21.12.2017.
Ухвалою суду від 21.12.2017 за участі представників Сторін розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.01.2018.
У судове засідання 10.01.2018 з'явився представник Відповідача, Позивач участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив.
Відповідно до ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У зв'язку з неявкою в судове засідання представника Позивача без повідомлення причин неявки, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.
У відзиві на апеляційну скаргу від 05.01.2018 Позивач просить суд ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, Позивач зазначає про те, що внаслідок анексії Російською Федерацією Автономної Республіки Крим, рішення судів України на території Автономної Республіки Крим не виконувались по причині ліквідації органів Державної виконавчої служби України, які припинили свою роботу в квітні 2014 року, що в свою чергу унеможливило оскарження стягувачем бездіяльності органів ДВС. Крім того, Позивач зазначає, що Відповідач не довів суду той факт, що лист, який надійшов на адресу Відділу примусового виконання рішень ДВС ГУЮ м. Севастополь 28.01.2014 не містив оригіналу наказу № 921/835/13-г/3, виданого 27.11.2013 господарським судом Тернопільської області.
У судовому засіданні 10.01.2018 представник Відповідача підтримав доводи поданої апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 10.01.2018 проголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у них докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника Відповідача, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з наступних підстав:
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 12.09.2013 (суддя Турецький І.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2013 у справі № 921/835/13-г/3, позов задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Альпо", вул. Текстильна 18, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 32549973) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль", в особі Тернопільської обласної дирекції АТ "ОСОБА_3 Аваль" (код ЄДРПОУ 21139067) заборгованість на загальну суму 3240810 грн. 75 коп., в тому числі: за кредитними договорами: №010/42-0-1/87/11 від 25.10.2011 у розмірі 1 033 961 грн. 31 коп., а саме: 927 821 грн. 92 коп. - сума несплачених процентів за користування кредитом за період з 30.08.2012 по 25.06.2013; 106 139 грн. 39 коп. - пеня за порушення терміну погашення процентів за користування кредитом за період з 30.01.2013 по 23.07.2013; №010/42-0-1/88/11 від 25.10.2011 становить 2 206 849 грн. 44 коп., а саме: 1 839 359 грн. 59 коп. - сума неповернутого кредиту; 346 520 грн. 46 коп. - сума несплачених процентів за користування кредитом за період з 25.10.2011 по 26.06.2013; 20 969 грн. 39 коп. - пеня за порушення терміну погашення процентів за користування кредитом за період з 30.01.2013 по 23.07.2013 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: об'єкт незавершеного будівництва, комплекс будівель та споруд, готовність якого становить 86%, а саме: будівля недобудованого двоповерхового виставково-торгівельного центру (з приямком, сходами, входом до цокольного поверху, цокольним поверхом, за планом земельної ділянки позначена літерою А; будівля виробничого цеху, за планом земельної ділянки позначена літерою Б, будівля АТП, за планом земельної ділянки позначена літерою В та інші споруди (ворота, підпірні стінки, сходи), за планом земельної ділянки позначені літерою 1-6, що знаходиться за адресою м. Севастополь, Фіолентовське шосе, будинок 13а АР Крим і належить ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Альпо". Вказаний об"єкт нерухомості, знаходиться на земельній ділянці площею 0,7000 га, кадастровий номер якої 8536400000:03:005:0012 , яка перебуває в оренді ТОВ "Альпо" на підставі договору оренди земельної ділянки від 20.01.2005. Встановити спосіб реалізації нерухомого майна: об'єкт незавершеного будівництва, комплекс будівель та споруд, готовність якого становить 86 %, а саме: будівля недобудованого двоповерхового виставково-торгівельного центру (з приямком, сходами, входом до цокольного поверху, цокольним поверхом, за планом земельної ділянки позначена літерою А; будівля виробничого цеху, за планом земельної ділянки позначена літерою Б, будівля АТП, за планом земельної ділянки позначена літерою В та інші споруди (ворота, підпірні стінки , сходи), за планом земельної ділянки позначені літерою 1-6, що знаходиться за адресою м. Севастополь, Фіолентовське шосе, будинок 13а АР Крим і належить ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Альпо" шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження , за початковою ціною реалізації - 3422000 грн 00 коп.
На виконання даного рішення, в порядку ст. 116 ГПК України, 27.11.2013 господарським судом Тернопільської області видано відповідні накази, терміном дії до 27.11.2014. (Т. І, а.с. 158-159).
Постановою державного виконавця Бурнашевим О.В. відділу примусового виконання рішень ДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим від 12.12.2013 відмовлено у відкритті виконавчого провадження (відмова в прийнятті до провадження виконавчого документа) з примусового виконання наказу №921/835/13-г/3, виданого господарським судом Тернопільської області 27.11.2013 (Т. ІІ, а.с. 31 на звороті). Підставою для відмови у відкритті слугувало те, що майно, вказане у виконавчому документі, розташоване за адресою м. Севастополь, Фіолентовське шосе 13-а, що підвідомче ВПВР УДВС ГУЮ в м. Севастополь.
Згідно супровідного листа № 10/4-21/6643 від 12.12.2013 зазначена вище постанова та оригінал виконавчого листа у даній справі для пред'явлення до належного органу ДВС були направлені стягувачу та отримані останнім 20.01.2014, про що свідчить відповідний штамп вхідної кореспонденції Банку на зазначеному листі (Т. І, а.с.31).
Як зазначає заявник 23.01.2014 ним, відповідно до належної підвідомчості, згідно заяви про відкриття виконавчого провадження №140/13-3-00/142 від 22.01.2014, оригінал наказу господарського суду Тернопільської області № 921/835/13-г/3 від 27.11.2013, на двох аркушах, з метою його примусового виконання було направлено на адресу відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополь (вул. М. Музики, 88-А, м. Севастополь, АР Крим, 5006), який отримано останнім 28.01.2014 (вручено за довіреністю - Толмачева), що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (Т. І, а.с. 24,25,26).
Надалі, Позивач заявою № 840-13-3-00/522 від 18.03.2014, яка згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримана Відділом примусового виконання рішення ДВС ГУЮ у м. Севастополь 21.03.2014 (представник за довіреністю - Толмачева), звертався до державного виконавця з вимогою надати копію постанови про відкриття виконавчого провадження та провести опис, арешт і реалізацію іпотечного майна боржника, визначеного у виконавчому документі, який надсилався на адресу органу ДВС листом від 22.01.2014 (Т. ІІ, а.с. 34,35).
Як вбачається з матеріалів справи, стягувач звертався до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із запитом за вих. № 140/5/5/373 від 04.07.2017 щодо надання інформації про хід виконавчого провадження, відкритого на підставі наказу господарського суду Тернопільської області № 921/835/13-г/3 від 27.11.2013 (Т. ІІ, а.с. 22).
Із долученого до матеріалів справи листа-відповіді за вих. №20658-0-33-17/204 від 11.08.2017 вбачається, що Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, згідно Автоматизованої системи виконавчого провадження за параметрами пошуку "номер виконавчого документа - № 921/835/13-г/3", встановлено, що наказ господарського суду Тернопільської області від 27.11.2013 № 921/835/13-г/3 значиться зареєстрованим у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній республіці Крим. Стан виконавчого провадження - "відмовлено у відкритті" 12.12.2013 на підставі пункту 4 частини 1 статті 16 Закону України "Про виконавче провадження". Разом з тим, вказано, що у відділі примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі вказаний виконавчий документ зареєстрованим не значиться (Т. ІІ, а.с. 23-24)
Як стверджує заявник, станом на дату звернення до суду із заявою №140/5/5/482 від 01.09.2017 (вх. №16824 від 07.09.2017) про видачу дублікату наказу органом ДВС жодних визначених Законом України "Про виконавче провадження" дій не вчинено, наказ господарського суду Тернопільської області № 921/835/13-г/3 від 27.11.2013 не виконано, на адресу стягувача не повернуто та, відповідно, стягувачем повторно до виконання не пред'явлено у зв'язку із втратою останнього органом ДВС.
При перегляді ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалося наступним:
Відповідно до ст. ст. 13, 55, ч. 1, 129, 129-1 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; обов'язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-РП/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
В силу статей 115-116 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Статтею 120 ГПК України визначено, що у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу.
Таким чином, положеннями наведеної статті процесуального закону передбачено дві умови, які свідчать про наявність підстав для видачі дублікату наказу господарським судом: втрата наказу, що має бути підтверджена належними доказами, вичерпний перелік яких викладений у даній статті; відсутність спливу строку, встановленого для пред'явлення виданого наказу до виконання.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 в редакції, чинній станом на дату видачі господарським судом Тернопільської області виконавчого документа (надалі - Закон України №606-XIV), виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:
1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про виконавче провадженя» (чинній на момент видачі судом наказу від 27.11.2013 № 921/835/13-г/3) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчим документом є, зокрема, судові накази.
Стаття 120 ГПК України передбачає, що у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.
Наведені норми не ставлять саму по собі видачу дубліката втраченого наказу в залежність як від причин його втрати, так і від того, ким втрачений наказ.
Частиною 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що дублікат наказу (стаття 120 ГПК) має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату видачі останнього (а не дату видачі дубліката).
Згідно з нормами статті 120 ГПК України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної ухвали суду) стягувач з заявою про видачу дубліката наказу може звернутись лише до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, у зв'язку з тим, що стягувач пред'явив наказ суду до виконання шляхом надіслання на адресу Відділу примусового виконання рішень ДВС ГУЮ у м. Севастополь наказу господарського суду від 27.11.2013 у даній справі, що підтверджується наявним в матеріалах справи заявою від 22.01.2014 та поштовим повідомленням про вручення від 23.01.2014, проте виконавцем жодних дій визначених Законом України «Про виконавче провадження» не виконано, наказ суду не повернуто, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання є перерваний та не є пропущений стягувачем.
Положення ст. 120 ГПК України не ставлять саму по собі видачу дубліката втраченого наказу в залежність як від причин його втрати, так і від того, ким втрачений наказ.
При цьому, видача стягувачу дубліката наказу жодним чином не порушує права Відповідача та не покладає на нього якихось додаткових зобов'язань.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано документами , наявними в матеріалах справи, орган ДВС - Відділ примусового виконання рішення ДВС ГУЮ у м. Севастополь, отримавши 28.01.2014 від стягувача разом із заявою про відкриття виконавчого провадження № 140-13-3-00/142 від 22.01.2014 оригінал виконавчого документа - наказ господарського суду Тернопільської області № 921/835/13-г/3 від 27.11.2013, всупереч визначених Законом України №606-XIV вимог, не вчинив жодних виконавчих дій (винесення постанови про відкриття виконавчого провадження або постанови про повернення виконавчого документа стягувачу).
Враховуючи вищенаведене та відсутність перебування наказу господарського суду Тернопільської області № 921/835/13-г/3 від 27.11.2013 на примусовому виконанні у Державній виконавчій службі України (у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, повноваження якого визначені у п. 4 розділі 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012 №512/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), а отже і про втрату наказу в даній справі органом ДВС, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви стягувача (Позивача) про видачу дублікату наказу від 27.11.2013 по справі № 921/835/13-г/3.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що доказом, який свідчить про втрату оригіналу наказу господарського суду Тернопільської області №921/835/13-г/3 від 27.11.2013 органом ДВС є лист-відповідь Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за вих. №20658-0-33-17/204 від 11.08.2017 , в якій вказано, що у відділі примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі вказаний виконавчий документ зареєстрованим не значиться.
Стосовно доводів Апелянта, викладених в апеляційній скарзі, про те, що подані стягувачем докази не підтверджують, що саме спірний наказ суду від 27.11.2013 був надісланий на адресу органу виконавчої служби, а також те, що стягувач не подав суду відповідну довідку про втрату органом державної виконавчої служби наказу суду, оскільки з довідки органу юстиції України вбачається, що наказ не було зареєстровано в реєстрі виконавчих проваджень, тобто такий наказ не надходив до органу виконавчої служби, а не був втрачений, судова колегія зазначає наступне:
Нормами Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV в редакції, чинній на дату звернення стягувача до органу ДВС, не передбачено обов'язку стягувача направляти на адресу органу ДВС заяви про відкриття виконавчого провадження та виконавчого документа цінним листом із описом вкладення, а відтак долучена до матеріалів справи належним чином засвідчена копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення є належним та допустимим доказом, який свідчить про направлення стягувачем 23.01.2014 заяви від 22.01.2013 та отримання органом ДВС 28.01.2014 оригіналу наказу господарського суду Тернопільської області № 921/835/13-г/3 від 27.11.2013. При цьому, суд зазначає , що на заяву від 22.01.2014, яка була отримана державним виконавцем 28.01.2014, стягувач покликався і в наступній своїй заяві від 18.03.2014 про повідомлення про хід проведення виконавчих дій (Т. ІІ, а.с. 32-35).
Відповідно до Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
У зв'язку з вищенаведеним та враховуючи ту обставину, що по причині анексії Автономної Республіки Крим та міста Севастополь робота органів державної виконавчої служби м. Севастополь у квітні 2014 року була припинена, лист -відповідь за вих. №20658-0-33-17/204 від 11.08.2017 Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про те, що у відділі примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі виконавчий документ (наказ суду від 27.11.2013 у даній справі) зареєстрованим не значиться, є довідкою державного виконавця про втрату наказу в розумінні ст. 120 ГПК України.
При цьому, судова колегія зазначає, що вищенаведена обставина унеможливила також оскарження стягувачем бездіяльності державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС ГУЮ м. Севастополь як органу Державної виконавчої служби України з початку тимчасової окупації міста Севастополя, тобто з 20.02.2014.
З огляду на наведене, судова колегія не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 129 ГПК України відносяться на Скаржника.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 129, 240, 269, 270, 271, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Альпо", м. Тернопіль (вх. № ЛАГС 01-05/5892/17 від 12.12.2017) залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Тернопільської області від 20.11.2017 у справі № 921/835/13-г/3 - без змін.
2. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на ТОВ "Альпо".
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 15.01.2018.
Головуючий суддя Л.Л. Давид
Суддя В.М.Гриців
Суддя І.Б.Малех