ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
09 січня 2018 року 13 год. 25 хв. № 826/18142/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області
до Державного підприємства «Укрветсанзавод»
про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна підприємства, -
Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі також - позивач або Тернопільська ОДПІ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Укрветсанзавод» (далі також - відповідач або ДП «Укрветсанзавод»), в якій просить суд надати дозвіл на погашення суми податкового боргу відповідача у розмірі 46 000,00 грн. з податку на доходи фізичних осіб за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за ДП «Укрветсанзавод» рахується податковий борг зі сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 46 000,00 грн. Обставини щодо виникнення вказаної суми податкової заборгованості підтверджені в судовому порядку (постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.20.15 року у справі № 826/20754/14 про стягнення заборгованості). Тернопільською ОДПІ вживалися передбачені Податковим кодексом України належні заходи для погашення податкового боргу відповідача за рахунок коштів такого платника податків на рахунках у банківській установі, однак вжиті заходи погашення заборгованості не дали. За наведених обставин, контролюючий орган звернувся до адміністративного суду з позовом для отримання дозволу на погашення залишку податкового боргу відповідача за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18142/16, закінчено підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду в судовому засіданні.
У призначене судове засідання 14.11.2017 року сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Натомість від представників сторін на адресу суду, зокрема, надійшли наступні документи: клопотання про розгляд справи за відсутності представника Тернопільська ОДПІ (вих. № 210217/10-16/56 від 01.02.2017 року) - від представника позивача; заперечення проти позову (вих. № 86-1/17-129 від 15.03.2017 року), пояснення (вих. № 86-1/17-688 від 10.11.2017 року) - від представника відповідача.
14.11.2017 року суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на вказану дату), ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Судом встановлено, що Тернопільська філія (відокремлений підрозділ без права юридичної особи) Державного підприємства «Укрветсанзавод» (код ЄДРПОУ 38519326, місцезнаходження: м. Київ, вул. Б. Грінченка, буд 1) перебуває на обліку в Тернопільській ОДПІ як платник податків.
З тексту позовної заяви, довідки Тернопільській ОДПІ від 28.09.2016 року № 32911/19-18-17 та витягів з інтегрованих карток платника податків (ДП «Укрветсанзавод») вбачається, що за відповідачем станом на 15.11.2016 року обліковується борг перед бюджетом за платежем податок на доходи фізичних осіб (код платежу « 11010100») у сумі 46 000,00 грн. (сума недоїмки).
Згідно даних витягу з інтегрованої картки платника податку на доходи фізичних осіб (ДП «Укрветсанзавод») за 2015 рік сума заявленої до стягнення податкової заборгованості сформувалася у період до 31.12.2014 року.
Обставини щодо правомірності виникнення вказаної суми податкового боргу були предметом дослідження в адміністративному суді в межах справи № 826/20754/14 за позовом Тернопільській ОДПІ до ДП «Укрветсанзавод» про стягнення заборгованості. Так, за результатами розгляду справи № 826/20754/14 Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив постанову від 26.05.2015 року про стягнення з рахунків у банках ДП «Укрветсанзавод», що обслуговують такого платника, на користь держави кошти у розмірі податкового боргу, в тому числі по податку на доходи фізичних осіб у сумі 113 477,39 грн.
Дана постанова суду від 26.05.2015 року за даними Єдиного державного реєстру судових рішень та КП «Діловодство спеціалізованого суду» в порядку апеляційного провадження не переглядалася, та відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній до 15.12.2017 року) набрала законної сили.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент розгляду судом справи по суті), зазначені обставини не підлягають доказуванню у межах цього спору.
23.05.2014 року контролюючий орган сформував та виставив ДП «Укрветсанзавод» податкову вимогу за № 5460-25. Дана Вимога від 23.05.2014 року, як встановив Окружний адміністративний суд міста Києва в ході розгляду справи № 826/20754/14, була надіслана контролюючим органом на юридичну адресу державного підприємства та в адміністративному/судовому порядку не оскаржувалась.
З метою визначення обсягу майна для погашення податкового боргу ДП «Укрветсанзавод», Тернопільською ОДПІ прийняті рішення про опис майна у податкову, а також складені акти опису майна № 8886/7/19-43 від 09.04.2013 року та № 3846/7/19-18-23-01 від 06.02.2015 року, відповідно до яких було здійснено опис майна відповідача.
На підставі цих актів опису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна були внесені відомості про публічне обтяження майна платника податків - ДП «Укрветсанзавод» у вигляді податкової застави, про що реєстратором вчинені записи № 13627335 від 11.04.2013 року і № 15070204 від 09.02.2015 року.
Дії та рішення контролюючого органу щодо здійснення опису майна ДП «Укрветсанзавод» відповідачем в судовому та/або адміністративному порядку не оскаржувались.
Також, для погашення податкового боргу в примусовому порядку, шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків (відповідача) у банку (ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), обслуговуючого такого платника податків, Тернопільською ОДПІ 04.08.2016 року були пред'явлені інкасові доручення про стягнення податкового боргу у сумі 46 000,00 грн. згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2015 року. А саме інкасові доручення від 04.08.2016 року за №№ 11207-17, 11201-17, 11206-17, 11202-17, 11208-17, 11203-17, 11205-17і № 11204-17. Перелік таких рахунків відповідача у банку долучений позивачем до матеріалів позову.
Всі зазначені інкасові доручення були повернуті без виконання відповідно до п.п. 12.5, 12.7, 12.11 гл. 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, з наступних підстав: відсутністю коштів на рахунках державного підприємства; закриття чи відсутності вказаних у інкасових дорученнях рахунків у банку; у зв'язку з тим, що кошти, які є на окремих рахунках, забезпечують виконання постанов про арешт коштів боржника, що надійшли до банку раніше, та відсутністю інших коштів на рахунку, що можуть забезпечити виконання інкасових доручень контролюючого органу.
Оскільки заборгованість перед бюджетом ДП «Укрветсанзавод» в добровільному порядку не сплачена, а коштів на рахунках в банківських установах для погашення такої податкової заборгованості відповідач не має, позивач звернувся з даним позовом до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.
Відповідач проти позову заперечував з наступних мотивів: позивач не надав суду достатніх доказів на підтвердження обставин відсутності у ДП «Укрветсанзавод» коштів на рахунках у банках; позивач оформив акти опису майна у податкову заставу, згідно яких: в одному випадку балансова вартість описаного майна - трактора колісного - не визначена, а в іншому випадку балансова вартість описаного майна - спецавтомобіля (сміттєвоза ГАЗ 3307) - перевищує суму податкового боргу; 15.06.2016 року відносно ДП «Укрветсанзавод» порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, в тому числі на зобов'язання щодо сплати податків, які виникли до введення такого мораторію. Крім того, пред'явлення та задоволення заявлених Тернопільською ОДПІ вимог можливе лише в межах справи про банкрутство та до господарського суду.
При вирішення даного спору по суті суд виходить з наступного.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий борг» - податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За змістом п.п. 87.2 ст. 82 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Поряд з цим, п. 87.3 ст. 87 цього Кодексу передбачені випадки, коли кошти, майно та майнові права платника податків не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків.
В ході судового розгляду справи відповідач не заперечував факт наявності у ДП «Укрветсанзавод» податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб у сумі 46 000,00 грн. та не надав суду жодних доказів щодо наявності випадків, передбачених п. 87.3 ст. 87 ПК України.
Відповідно до п.п. 41.2, 41.3 статті 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.
Пунктом 88.1 ст. 88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Згідно з п. 88.2 ст. 88 ПК України право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Таким чином, податковий борг може бути погашений як за рахунок грошових коштів так і за рахунок майна платника податків.
Положеннями п.п. 89.1, 89.3 ст. 89 ПК України передбачено, що право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
При цьому, згідно п. 89.6 ст. 89 ПК України, якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.
Судом встановлено, що з метою вжиття заходів щодо погашення заборгованості відповідача, податковий орган вже звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь держави податкової заборгованості, а саме: постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2015 року по справі № 826/20754/14 було задоволено позовні вимоги контролюючого органу до ДП «Укрветсанзавод» про стягнення податкового боргу.
Пунктами 95.1 і 95.2 ст. 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно із приписами п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений гл. 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 (далі - Інструкція).
Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.
Наявними матеріалами справи підтверджується те, що на підставі постанови суду від 26.05.2015 року у справі № 826/20754/14 суду Тернопільською ОДПІ направлялись до установи банку, де у ДП «Укрветсанзавод» наявні відкриті рахунки, інкасові доручення (розпорядження).
Проте, вказані інкасові доручення не були виконані в зв'язку з чим повернуті контролюючому органу відповідно до п.п. 12.5, 12.7, 12.11 гл. 12 Інструкції. Підстава повернення яких - відсутність коштів на рахунках платника податків.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що достатньою умовою для звернення до суду, за яких можливе надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є наявність у такого платника податкового боргу та відсутність на його розрахункових рахунках грошових коштів, достатніх для погашення цього боргу.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 05.12.2013 року у справі № К/800/31295/13, від 08.10.2014 року у справі № К/9991/38076/12, від 23.02.2015 року у справі № К/9991/53253/12, від 08.07.2015 року у справі № К/800/23019/15, від 18.08.2015 року у справі № К/800/62002/14.
Доказів погашення податкового боргу відповідачем не надано, а з наданих інкасованих доручень вбачається, що їх повернено без виконання з підстав відсутності рахунку та платника. Надані позивачем копії інкасових доручень від 04.08.2016 року з відмітками банку про причини їх невиконання суд вважає належними доказами відсутності у відповідача коштів на рахунках, оскільки доказів на підтвердження протилежного позивачем подано не було.
Водночас суд приходить до висновку, що вимоги позивача про надання дозволу на погашення суми податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.
В ході судового розгляду справи суд встановив, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 року порушено провадження у справі № 910/6968/16 про банкрутство ДП «Укрветсанзавод» (код ЄДРПОУ 38519326), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном названого державного підприємства.
Пунктом 1.3 ст. 1 ПК України (в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду) встановлено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
За приписами положень ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.
Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;
Під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.
Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.
Поряд з цим, звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.
Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, станом на день розгляду судом адміністративної справи по суті ухвала Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 року чинна та судове провадження у справі про банкрутство ДП «Укрветсанзавод» триває.
Відповідно до заяви представника позивача (вх. № 80651/17 від 15.11.2017 року) грошові вимоги Тернопільською ОДПІ, як конкурсним кредитором, у рамках справи про банкрутство до ДП «Укрветсанзавод» не заявлялися.
Враховуючи вищенаведене та те, що вимоги по сплаті заявленої до стягнення суми податкового боргу виникли у період до 31.12.2014 року (тобто, у період до введення мораторію у справі про банкрутство ДП «Укрветсанзавод»), то на них поширюється дія мораторію. Як наслідок, підстави для надання дозволу на погашення такого податкового боргу за рахунок майна платника (відповідача), що перебуває у податковій заставі, в порядку визначеному п. 95.3 ст. 95 ПК України та поза межами справи про банкрутство, відсутні.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.
Керуючись ст. 2, ст. 7, ст.ст. 72 - 77, ст. 139, ст. ст. 241 - 246, ст. 250, ст. 292, ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими в ст.ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно з урахуванням положень п. 15.5 ч. 1 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Суддя О.В. Дегтярьова